Вбивця есмінців. Як Україна в найкоротші терміни створила свою протикорабельну ракету
Але найбільший інтерес Турчинов проявив до протикорабельної ракети "Нептун", яка демонструвалася разом з транспортно-пусковим контейнером.
Хоча ракета засвічена не в перший раз, були навіть відео з кидкових випробувань, однак, як бачиться, саме до літа 2018 р. вона дуже близька до прийняття на озброєння. І значить, є привід сказати кілька слів про майбутнє "вбивці есмінців" по-українськи.
Насамперед варто відзначити, що наша протикорабельна ракета має "радянські" коріння, втім, як і російська Х-35 і північнокорейська Kumsong-3. Розробка ракети під кодовим позначенням Х-35 була почата в СРСР у далекому 1984 р. як засіб для ураження кораблів "умовного противника" водотоннажністю до 5 тис. т аж до ескадрених міноносців з керованою ракетною зброєю типу "Арли Берк". Однак при Союзі довести що називається "до розуму" ракету (яка за дивним збігом обставин дуже сильно нагадувала американський "Гарпун") так і не змогли - великі проблеми були насамперед з головкою самонаведення.
Росіяни змогли доопрацювати ракету тільки в середині 1990-х на індійські гроші (виявляється не тільки український ВПК працював і працює за такою схемою) і після доробок у 2003 р. прийняти на озброєння ракету Х-35 в складі різних комплексів - берегового ("Бал"), морського ("Уран") і авіаційного базування.
За іншим варіантом пішли Північна Корея (свій варіант Х-35 був прийнятий на озброєння в 2013-2014 рр.., походження документації невідомо - або безпосередньо з РФ або М'янми) і Україна, які досить далеко відійшли від первісного радянського варіанту.
Україні в цьому відношенні було простіше, так як в кінці 1980-х років планувалося розгортання серійного виробництва корпусів Х-35 на Харківському авіаційному заводі, росіяни хотіли залучити підприємство до кооперації в роки незалежності і за деякими даними в кінці 2013 - початку 2014 р. навіть зварили кілька корпусів. Тому, коли в 2010 р. постало питання про початок розробки вітчизняної протикорабельної ракети - проект "Нептун", питань, з чого починати, практично не було. Залишався головне питання - головка самонаведення і двигуни. З двигунами вирішили досить швидко - в якості основного був поставлений серійний двигун МС-400 від "Мотор Січ", а в якості розгінного двигуна використовували перероблений стартовий двигун зенітної ракети С-125.
Це було настільки просто, що перші "кидкові випробування "Нептуна" пройшли вже в 2015-2016 рр. Далі була установка головки самонаведення від вітчизняної фірми "Радионикс" (відзначилася, зокрема, модернізації зенітно-ракетних комплексів С-125 для Анголи).
Звісно, що точні характеристики ракети на сьогодні офіційно не оголошені. Але можна припустити, що вони будуть дуже близькі до російської Х-35, тобто бойова частина вагою не менш ніж 145 кг, можливості летіти на висоті не більше 10-15 м над гребенями хвиль. Мало того, як стверджував все той же Турчинов, усі роботи ведуться в рамках міжнародних домовленостей і означає, що дальність пуску не буде перевищувати 280 км.
За деякими даними, протикорабельна ракета "Нептун" планується використовуватися відразу в трьох варіантах - морського, наземного і повітряного базування. Причому, судячи з транспортно-пускового контейнера (який явно веде свій "родовід" від ЗРК С-300), основна увага зараз приділяється розробці саме варіанту берегового базування.
Поява такої зброї, особливо на тлі протистояння на Азовському морі є вкрай затребуваним і необхідним. Адже зараз берегова оборона узбережжя Азовського і Чорного морів покладено на крупнокаліберну артилерію, військові віддають собі звіт, що це вимушений захід і поразки флоту вторгнення з артилерії має вкрай низьку ефективність.
Саме під цю ракету розпочато будівництво катерів типу "Лань", є відомості про те, що "Нептунами" озброять і єдиний ракетний катер у складі ВМСУ - "Прилуки". До речі, росіяни сильно побоюються саме ракетного озброєння - недарма ж захоплений у Криму катер передали без застарілих, але протикорабельних ракет П-15М "Терміт".
І ще. Говорячи про противокорабельном комплексі "Нептун", не варто забувати, що ракета всього лише один з елементів. Дуже важливим, якщо не основним - є рухливий радіолокаційний комплекс для виявлення надводних цілей. І такий комплекс в Україні є і проводиться він київським НДІ "Квант-Радіолокація". Мова йде про "Мінерал-МЕ/МЕБ", який дуже схожий зовні і виконує ті ж функції, що і російський "Моноліт-Б" у складі берегового ракетного комплексу "Бал", хоча ясна річ зібраний на іншій елементній базі.
Таким чином, можна говорити, що з створенням не тільки протикорабельної ракети, але і комплексу у цілому, українські інженери зробили величезний ривок вперед. І це при тому, що ніякого досвіду в цьому напрямку у нас не було. А з появою такого комплексу відразу в трьох варіантах в серійному виробництві дозволить надійно перекрити морські рубежі. А цілком імовірно до того часу підтягнутися і зарубіжні замовники, які з різних причин не можуть купити російські комплекс "Бал" або просто недорогі, але сучасні протикорабельні ракети.
