Вбивця безпілотників. Як стару радянську зенітку пристосували під знищення БПЛА окупантів
І, на жаль, варто сказати, що за чотири роки війни армія так і не отримала досить ефективного засобу.
На сьогодні військова промисловість намагається видати на-гора зброю, яка могла б реально допомогти в боротьбі з безпілотниками, які вже не тільки виконують розвідувальні функції, але і функції носіїв засобів радіоелектронної боротьби і навіть ударні.
Думка розробників зараз іде в двох напрямках. Перше - це створення систем придушення сигналу управління. Адже майже вся подібна техніка не є повністю автономною, а управляється оператором, причому команди передаються тим або іншим способом по радіоканалу. Таким чином, придушення каналу керування засобами радіоелектронної боротьби здатне як мінімум перешкодити виконанню завдання.
Важливо і те, що на випадок обриву каналу зв'язку з оператором найбільш сучасні моделі БПЛА мають відповідний режим роботи. При втраті сигналу від пульта автоматика повертає безпілотник в заздалегідь певний безпечний для посадки район. У такому випадку система управління ігнорує всі сигнали, а переміщення в зазначену зону здійснюється за допомогою супутникової навігації. Використовуючи системи GPS або ГЛОНАСС, літальний апарат може визначити власне положення в просторі, напрямок і дальність до оператора або аеродрому і повернутися до нього. Таким чином, щоб не допустити "евакуацію" безпілотника, засоби радіоелектронної боротьби повинні придушувати не тільки канал управління, але і сигнали навігаційної системи.
На сьогоднішній день офіційно на озброєнні ЗСУ такі системи не перебувають, проте завдяки приватним фірмам в одному з окремих батальйонів РЕБ на фронті з 2016 р. використовується мобільна система "Буковель-АD" на базі позашляховика "Mitsubishi L200". Хоча детальні характеристики комплексів не є загальнодоступними, проте виробники говорять про те, що вони здатні ефективно протидіяти на відстані 15-20 км
Друга лінія - це розробка вогневих засобів ураження таких малорозмірних цілей. Виходом спочатку здавалося повернення в стрій самохідних зенітних установок ЗСУ-23-4 "Шилка" з радаром і четырехствольными 23-мм гарматами, які можуть створювати досить велику щільність вогню. Однак освоїти їх ремонт і повернення в стрій виявилося не таким простим завданням і нині на озброєнні ЗСУ складається всього 22 такі установки. Тобто говорити про якийсь вирішальному їх внесок у ППО фронту довжиною 425 км не доводиться.
І ось нещодавно секретаря РНБО Олександра Турчинова на Гончарівському полігоні показали модернізований зразок буксируемої зенітної артилерійської установки ЗУ-23-2. Це цілком логічний крок в наших умовах, так як цих установок досить багато у військах. ЗУ-23-2 була розроблена в Радянському Союзі в кінці 50-х років і ще з часів афганської війни відома не як засіб ППО, а як засіб посилення мотострілецької роти на землі. На відстані прямої видимості - до 1 км - ця установка вражає практично всі - від живої сили до легкоброньованої техніки.
І ось, судячи з усього, інженерам чернігівського підприємства "Чезара" вдалося розробити свій власний варіант модернізації, заточений, як стверджується, саме під знищення безпілотників.
Хоча ніяких характеристик при показі оприлюднено не було, однак загальна тенденція зрозуміла. Головна претензія до зенітної установки ЗУ-23-2 у вихідній версії стосується ефективності вогню. Ймовірність ураження повітряних цілей спочатку була вкрай мала, що було пов'язано з необхідністю візуального виявлення цілей і ручного управління наводкою. Тому, судячи з усього, модернізований варіант доповнили засобами спостереження та автоматизованого наведення, що дозволяє в рази збільшити ймовірність ураження виявленої цілі.
На цьому ж показі був продемонстрований і принципово новий зразок зброї для боротьби з безпілотниками - система ZRN-01 Stokrotka ("Маргаритка"). Вона є плодом співпраці "Укроборонпрому" і польської приватної компанії WB Group. Фактично це контейнери для запуску некерованих ракет РС-80 вітчизняного виробництва, об'єднані з сучасною системою виявлення цілей, яка складається з української радара і польських оптичних приладів та цифрової системи управління.
Сама система, за запевненням виробників, є вкрай ефективною, так як завдяки новій після підриву бойової частини ракети в повітрі осколки розлітаються на 50 м. А це в рази збільшує шанси поразки ворожого дрона. Система виявлення цілей дозволяє виявляти навіть малі БПЛА з композитних матеріалів на відстанях до 10 км.
Тактико-технічні характеристики ракет РС-80 дозволяють вражати дрони на висотах до 4 км, що значно перевищує практичну висоту, на якій літають невеликі безпілотники.
Невеликі габарити дозволяють встановлювати таку систему на різні шасі. Так, уже відпрацьована установка на польський вантажівка STAR 265M2 і на борт бронекатери типу "Кентавр".
Таким чином, на сьогоднішній день є вже досить велика кількість варіантів створення ефективної армійської системи протидії безпілотної авіації противника. Тепер слово за військовими.
