У Садового на президентських виборах є п'ять варіантів. І все програшні
До кінця наступного року партія "Самопоміч", очолювана мером Львова Андрієм Садовим, може зникнути з української політичної сцени. Перший дзвіночок вже пролунав - 11 вересня оголосила про саморозпуск фракція "Самопомочі" в Київраді. Тут важливий навіть не сам факт саморозпуску, скільки його причини і мотиви. У них відображаються ті проблеми, які характерні для партії в цілому і для багатьох її місцевих структур.
Партія "Самопоміч" була створена Андрієм Садовим в кінці 2012 р. і спочатку сприймалася як явище львівського масштабу. Однак восени 2014 р. на виборах в парламент "Самопоміч" несподівано вийшла на третє місце, отримавши 10,97% голосів. Через рік на місцевих виборах партія намагалася розвинути цей успіх. А оскільки вона не мала міцних організацій у більшості регіонів, то здавала там свій бренд в користування на умовах франшизи. Саме так сталося в Києві - і, варто сказати, що результат вийшов досить вдалим для обох сторін угоди. Власник мережі ресторанів Сергій Гусовський, очолив столичний осередок "Самопомочі", зайняв на виборах мера Києва п'яте місце (7,72%), а сама ця парторганізація на виборах в Київраду отримала друге місце (11,81%) і 22 із 120 мандатів у Київраді. Садовий дуже радів цьому як доказу сили - і, стало бути, цінності - бренду його партії.
Подібним чином "Самопоміч" досягла досить високих електоральних результатів і в багатьох інших містах і регіонах. Далі можна було б очікувати згуртування партії і формування з розрізнених місцевих угруповань єдиної сили. Але для цього Садовому потрібно було б зробити партійне будівництво і оргроботу своїм особистим пріоритетом. А це було практично неможливим в умовах, коли Садовий сидить у кріслі мера у Львові і зайнятий перманентною війною з центральною владою по всіляких локальних питань.
Як наслідок, у "Самопомочі" стали множитися проблеми в місцевих осередках. Тому те, що відбулося у Київській міській парторганізації, - це не виняток, а скоріше типове явище. Хоча, звичайно, його значення виходить за межі міста, тим більше, що мова все-таки про столицю, а час зараз - передвиборне, коли будь-які внутрішні чвари б'ють по партійного бренду та іміджу особливо боляче.
Конфлікт між керівництвом "Самопомочі" та партійною фракцією в Київраді розвивався довго і перейшла у критичну фазу 6 вересня. В той день виконком "Самопомочі" прийняв рішення про виключення Сергія Гусовського та ще трьох депутатів Київради з членів партії "за завдання значної шкоди репутації політичної сили". Підкреслимо, що це рішення стосувалося лише чотирьох членів фракції з 22. Тим не менше 11 вересня фракція "Самопомочі" в Київраді прийняла рішення про припинення своєї діяльності та саморозпуск.
У заяві, яку зачитав голова фракції Сергій Гусовський, зазначається незгоду з діями і рішеннями керівництва партії в оцінці діяльності фракції в Київраді. Фракція назвала безпідставними і провокаційними публічно висловлені лідерами партії звинувачення на адресу фракції та окремих її членів. У заяві наголошується, що фракція не згодна з мовою ультиматумів, погроз і практикою приниження гідності. Також фракція висловила незгоду з рівнем внутрішньопартійної культури, порядком і способом прийняття управлінських рішень в партії, методом і тональністю внутрішньопартійної комунікації.
Сам Гусовський назвав рішення виконкому партії "нічим іншим, як спробою розправи з незручною київською командою". За його словами, два останніх року депутати Київради від "Самопомочі" намагалися встановити ефективні відносини між командами Києва та Львова, однак "на початку виборчої гонки боязнь керівництва партії щодо київської команди стала причиною рішення, яке було прийнято виконкомом партії".
"Фактично з 2014 р. ми в спілкуванні з Андрієм Садовим говорили про те, що практично неможливо поєднувати позицію міського голови і лідера партії, тому що в цьому випадку обов'язково буде страждати одна зі складових", - розповів Гусовський. Він стверджує, що Садовий делегував управління партією іншим її представникам, чиї думки про подальший розвиток "Самопомочі" часто не збігалися, через що виникали конфлікти у місцевих осередках партії.
Також Гусовський підкреслив, що рішення про саморозпуск було прийнято на засіданні фракції, у якому взяли участь 19 з 22 її членів. "Отже, 19 членів фракції брали участь в обговоренні, 18 проголосували за таке рішення, одна людина утрималася", - повідомив він. Незабаром, за його словами, в Київраді буде створена нова депутатська група замість самораспустившейся фракції "Самопомочі".
Не виключено, що цей приклад виявиться заразливим. У багатьох осередках партії зараз розбрід і хитання, оскільки перспективи "Самопомочі" на найближчий рік туманні, а коли вони проясняться, то можуть виявитися зовсім сумними. На місцях досі не мають поняття, хто ж буде висунутий від партії на президентських виборах - і чи хтось взагалі. Хоча в керівництві партії не раз заявляли про намір провести праймеріз, але він до цих пір не оголошено.
Кажуть, Садовий боїться, що переможцем праймеріз може виявитися якась зовсім дивна фігура. Наприклад, Єгор Соболєв, який з грудня минулого року позиціонує себе як лідер руху "Визволення", але тим не менш активно бере участь у всіх внутрішніх розбірках у "Самопомочі" (зокрема, ультимативно вимагав вигнання Гусовського) і має, за чутками, бажання взяти участь у президентських перегонах. У той же час Садовий боїться рвати відносини з персонажами типу Соболєва та Насіння Семенченко, бо вважає чому-те, що вони мають якийсь авторитет в якийсь прошарку киян.
Втім, Соболєв - не найбільша проблема, яка заважає "Самопомочі" назвати свого кандидата. Садовий ніяк не може вирішити, чи балотуватися самому або відправити на вибори Оксану Сыроид. До речі, остання є не тільки віце-спікером парламенту, але і з червня 2017 р. головою столичної організації "Самопомочі". У конфлікті з Гусовским Сыроид однозначно стала на бік Садового, однак це не означає її відданості Садовому - вигнавши Гусовського, вона просто посилила свої позиції у столичному осередку і в партії в цілому. У Садового є підстави побоюватися, що якщо "Самопоміч" висуне в президенти Сыроид, то та, навіть якщо набере лише піввідсотка, зможе спробувати взяти партію під свій контроль. Тобто, що вона буде брати участь у виборах саме заради цього.
Проте і самому балотуватися Садовому боязно. Одночасно займатися передвиборною кампанією і вирішенням повсякденних проблем Львова - значить завалити і те і інше. Щоб перекласти на когось частину навантаження, потрібно мати сильну управлінську команду у Львові і сильні партійні команди в регіонах, але Садовий знає ціну тим кадрів, які у нього є. Та й у себе він теж не впевнений. Це Сыроид для щастя достатньо піввідсотка, а Садовому, щоб утвердитися в статусі гравця вищої ліги, потрібно показати хоча б 5% - тоді можна буде принаймні впевнено говорити про потрапляння "Самопомочі" в нову Верховну Раду. Ось тільки як і де взяти ці 5% - надійного плану у Садового немає.
Є ще варіант пристати на пропозицію лідера партії "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка, який зараз формує навколо себе платформу "Народна довіра", приєднуючи до неї політиків типу Дмитра Добродомова, Віктора Балоги, Миколи Катеринчука. "Закликаю Андрія Садового та партію "Самопоміч" об'єднатися з нами на платформі "Народної довіри". Прийміть мудре і правильне рішення", - закликав Гриценко 12 вересня. Ось тільки Садовому, має цілу фракцію у Верховній Раді, якось не комільфо причалювати до платформи, яка має в парламенті лише кількома депутатами. До того ж підтримати Гриценка на президентських виборах - значить створити собі і своїй партії ще більше проблем, у тому числі іміджевих. Адже весь той компромат, який вивалюється і буде вивалюватися Гриценка, доведеться розділити "Самопомочі".
До того ж союз з Гриценко, який позиціонує себе як затятий опонент нинішньої влади, навряд чи посприяє вирішенню поточних міських проблем Львова. А в перспективі цей союз обіцяє Садовому в кращому для нього випадку лише шматочок гіпотетичної фракції "Народної довіри" у новій Верховній Раді і розчинення "Самопомочі" в политпроекте Гриценко. У гіршому - "Самопоміч" провалиться разом з "Народною довірою".
Нарешті можна взагалі абстрагуватися від президентських виборів, нікого не висувати, ні до кого не приєднуватися і зробити ставку на парламентські вибори. Але це означає на півроку випасти з мейнстріму політичного життя. І повернутися туди потім буде вкрай важко, тим більше що багато місцеві осередки "Самопомочі" можуть до того часу переорієнтуватися на інші центри впливу.
Таким чином, у партії Садового зараз немає виграшних варіантів. Жодна стратегія не гарантує попадання (ні навіть великих шансів на потрапляння) у майбутню Верховну Раду наступної осені. Але ця проблема виникла перед Садовим не зараз, а ще три роки тому, коли йому потрібно було залишити собі щось одне - крісло мера Львова або участь у всеукраїнській політиці на чолі "Самопомочі". Тоді він вважав зайвим чимось жертвувати, тепер він ризикує втратити партію, а потім, зрозуміло, і мерство.
