Творча дилема. Чому Вакарчук повинен вибрати між "Океаном" і Радою
Своє бажання всидіти на двох стільцях музикант пояснив досить розмито, мовляв, головне - автентичність і вірність власним принципам, як це робили Черчілль і Трамп, які "за будь-яких обставин залишалися собою". Єдиною умовою для повного припинення творчої діяльності Вакарчук назвав похід у виконавчу владу - "Якщо мені не доведеться йти у виконавчу владу, то як я змушу себе відмовитися від творчості? Я тоді не буду собою", - пояснив він.
Своїм ставленням до походу в політику фронтмен "Е" нагадує обраного президента Володимира Зеленського, у якого теж максимальна впізнаваність по країні, а обіцянка при переході в політику не "зав'язувати" з концертами він напівжартома давав кілька разів.
Втім, Зеленський все-таки визначився, чим він хоче займатися наступні п'ять років, і концертує коміка-президента українці навряд чи побачать - він просто зробить, вірніше, вже зробив сценою свого лицедійства всю країну. Крім президента, в українському політикумі є людина, чия лінія поведінки "бути і там, і тут" нагадує Вакарчука ще більше.
Це один Вакарчука і лідер "Самопомочі" Андрій Садовий. Створивши партію всеукраїнського масштабу, яка з непоганим результатом пройшла до парламенту, її лідер і перший номер волів залишатися мером Львова, координуючи дії своєї партії в Раді, грубо кажучи, в "телефонному режимі". Наслідки були досить плачевними - втрата керованості партією, скандали і масовий вихід нардепів з фракції "Самопомочі" в парламенті.
Для Вакарчука історія львівського мера може бути дуже повчальним, адже він дуже добре пам'ятає, що в Раді не розслабишся. Саме тому Слава пішов звідти в 2008 р., пробувши народним обранцем всього рік. "Безперервні міжпартійні та внутрішньопартійні суперечки підривають авторитет Ради та України в цілому, а політичне життя держави звузилося до безжальної сутички за владу", - сказав він тоді, за іронією долі додавши, що піти з парламенту для нього - означає залишитися собою.
Щоб новий склад Ради створював "візію України як сучасної європейської держави", а саме така, на думку рокера, було завдання Ради під час його першого походу в політику, музикант повинен зрозуміти дві речі.
По-перше, похід у велику політику на чолі політсили, яка претендує принаймні на кілька десятків місць у парламенті, передбачає дещо інший рівень відповідальності, ніж "списочну" депутатство, з яким Вакарчук вже ознайомився, хоч і досить поверхово. По-друге, термін повноважень парламенту - п'ять років, і якщо у Слави дійсно є наміри щось глобально змінювати за допомогою своєї партії, то саме на такий час, а може, і більше йому доведеться поставити творчість на паузу. Чи зможе він це зробити - побачимо.
