Церковні меншини. Коли московських попів прирівняють до гомосексуалістів

"Ми створюємо в наступному році у зв'язку з наданням Томосу ще один центральний орган, який буде називатися Державна служба з питань етнополітики та свободи совісті", - сказав міністр культури Євген Нищук. Він також уточнив, що нове відомство буде займатися питаннями національних меншин. "Щоб у нас припинялися будь-які речі якийсь нетерпимості або нетолерантності по відношенню до будь-якого етносу. Ми поликонфессионая країна, ми мультикультурна країна і з великим культурним розмаїттям, і необхідно брати до уваги всі ці моменти", - зазначив міністр. За його словами, проект створення Держслужби найближчим часом передадуть на розгляд урядового комітету.

Ініціатива Нищука викликала цілий ряд питань. По-перше, причому тут Томос. Після того як Об'єднавчий собор прийме ряд важливих рішень, які запустять процес відтворення автокефальної церкви і їй буде дарований Томос, роль держави має бути зведена виключно до формування механізмом добровільного переходу релігійних громад УПЦ МП, якій доведеться змінити свою назву на РПЦ в Україні, до Української православної церкви. Ці механізми прописані в законопроекті №4128 "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо зміни релігійними громадами підпорядкованості)". Він зареєстрований у парламенті, але поки не розглядався у першому читанні. Після того, як цей законопроект приймуть, втручання держави в церковні справи повинно обмежуватися хіба що контролем за тим, щоб зміна підпорядкованості не супроводжувалася конфліктами між парафіянами. А це завдання місцевих органів влади та поліції. Якщо раптом ситуація загостриться.

По-друге, плодити нові бюрократичні структури - це погана ідея. В цивілізованих країнах, навпаки, намагаються максимально скорочувати втручання держави в ті питання, які громадяни можуть вирішувати самостійно, без вказівок. У структурі Мінкультури існує департамент у справах релігій і національностей, і досі він цілком справлявся з покладеними на нього обов'язками. Схоже, йдеться про розширення повноважень цього департаменту шляхом створення Держслужби, яка буде перебувати в підпорядкуванні Мінкульту. Новий орган зажадає збільшення бюджетного фінансування. Простіше кажучи, в Україні можуть створити структуру, потребу в якій вельми сумнівна, зате витрати на неї будуть відчутними.

Томос і автокефальна церква сьогодні знаходяться в інформаційному мейнстрімі, проте це не причина плодити нові бюрократичні структури. Ще в XIV ст. філософ Вільям Оккам говорив: "Різноманіття не слід припускати без необхідності". Пізніше цей принцип отримав назву закону економії. В Україні і без того вистачає контролюючих органів. Деякі підвищують свій статус. А значить, збільшують бюджетне фінансування на свої потреби.

Прикладом тому може послужити Держслужба по справах ветеранів та учасників АТО. Замість неї у нас буде Міністерство ветеранів. На в цілому правильною ініціативи сконцентрувати під єдиним початком всі питання, що стосуються учасників бойових дій, членів їх сімей, осіб з інвалідністю, отриманої на війні (а це майже 1,7 млн осіб), все ж відчувається відбиток майбутніх виборів. Від успішності роботи нового міністерства у чималому ступені залежить підсумок голосування навесні 2019-го.

І нарешті, третій важливий питання до Євгена Нищуку: крім фронту робіт, нової Держслужбі необхідні ефективні кадри. Коли заходить мова про захист свободи слова, свободи совісті або меншин - національних, сексуальних, релігійних - в ролі захисників часто опиняються люди, які дратують своїми заявами і діями якусь частину суспільства. Наприклад, громадяни, які потребують жорсткої боротьби з російською пропагандою і її носіями в Україні, критикують Міністерство інформполітики чи Нацрада з телебачення і радіомовлення за м'якість. Інша частина, навпаки, звинувачує владу у спробі закручувати гайки ЗМІ.

Нищук вжив слово "мультикультурність", що навряд чи сподобається тієї категорії населення, а вона досить велика, яка виступає за посилення прав титульної нації і за підвищення ролі релігії в житті суспільства. Відтворення Української автокефальної церкви зміцнює позиції цієї категорії людей. І переводить УПЦ МП в їх свідомості у розряд меншини, яка має жити за правилами більшості.

Ставлення нашого суспільства до національних меншин досить толерантно, чого не скажеш, наприклад, про сексуальні меншини. Моспатриархат, нарочито відмовляється від єднання в автокефальну церкву, ризикує опинитися в тій же ролі. Принаймні для радикально налаштованих громадян. Яка місія в такому випадку у анонсованої Держслужби? Розповіді про рівність і толерантності навряд чи матимуть ефект. Хіба що нове відомство очолить не чиновник, а людина, яка користується авторитетом у суспільстві. Проте з такими кадрами в нашій країні - сутужно...