Церковна дипломатія Лукашенко. Скільки буде коштувати Путіну і Кирилу підтримка з Мінська
Вчорашня зустріч президента Білорусі Олександра Лукашенка з патріархом Московським Кирилом зовні нагадувала побачення двох старих друзів. Ну, майже друзів.
"Розкол - це завжди погано, це погані наслідки, це небезпечно. Ми дуже болісно ставимося до того, що відбувається в православ'ї", - констатував Лукашенко.
"Хотів би подякувати за церковно-державні відносини по лінії діалогу уряду Білорусі з Білоруською православною церквою", - відповідав йому витими фразами Кирило.
Атмосферу серйозності порушували хіба що роздуми Лукашенко про роль церкви в суспільстві ("Настрій громадян - це зона відповідальності церкви") і роздуми Кирила про причини занепаду моральності ("Сьогодні дуже багато проблем виникає з-за нашого технологічного розвитку"). Втім, це деталі, пише Depo.ua.
Формально наслідки цієї зустрічі були для Росії цілком сприятливі - вслід за Російською православною церквою БПЦ розірвала стосунки з Константинополем. Що, власне, і не дивно - на відміну навіть від УПЦ МП, Білоруська православна церква є структурною частиною РПЦ і піти проти волі керівництва не могла.
Притому що відносини білоруського президента з Російською православною церквою зараз дуже далекі від райдужних. Перша чорна кішка пробігла між ними, коли Кирило відправив "на спокій", тобто на пенсію, голову БПЦ Філарета (Вахромєєва), який був главою білоруської церкви протягом чверті століття, а також особистим другом Лукашенко.
Але в 2013 р. Москва зняла його з посади, призначивши замість нього головою БПЦ Павла (Пономарьова). Не порадившись при цьому з бацькою, який міцно образився і на всі свята і знаменні дати продовжував вітати не нового екзарха, а його попередника.
Не додав Лукашенко любові до Павла і той факт, що на хвилі "Кримнаша" новий екзарх Білорусі вів себе, як столична прима-балерина в районному Будинку культури. Він так і не вивчив хоча б кілька фраз білоруською мовою, ідею навіть не автокефалії - автономії білоруської церкви називав "диявольським спокусою", а білоруських греко-католиків - "сектантами".
І ось зараз, в непростий для РПЦ момент, Лукашенко отримав можливість поквитатися з нахабним московським ставлеником. І заодно вирішити свої дві важливі проблеми. Перша полягає в тому, що останнім часом якось надто активізувалися чутки про те, що в Москві всерйоз розглядають можливість зміни влади в Білорусі під час наступних виборів 2020 р. Кремлю не подобається ні "двохвекторна" політика Олександра Лукашенка, ні його досить прозорі плани створення власної "династії". Ці чутки Олександра Григоровича кілька хвилюють.
І, провівши чищення від надлишку проросійських кадрів в КДБ і армії, він був би не проти отримати істотні можливості для вплив на БПЦ, яка занадто демонстративно виконує роль агента Москви в Білорусі.
Ну і друга проблема, як водиться, має суто економічний характер. В перманентних і непростих переговорах щодо пільг на одержання російських вуглеводнів Лукашенко потрібні нові й нові аргументи в свою користь.
І першу, і другу проблему можна хоча б частково вирішити, натякнувши чолі РПЦ і її фактичного керівництва з Кремля на те, що нинішній статус-кво з БПЦ Лукашенко не влаштовує. Притому що інструментів для того, щоб зіпсувати життя РПЦ на білоруській території, у Олександра Лукашенка більш ніж достатньо. Починаючи з того факту, що, оскарживши права Москви на Київську митрополію від 1686, патріарх Варфоломій фактично прийняв рішення ще й про доброму шматку білоруській території, яка на той момент в неї входила. Ну, і закінчуючи існуванням Білоруської автокефальної православної церкви, якої при бажанні можна повернути право на існування в Білорусі.
Про те, що в Білорусі доведеться йти на поступки, Кирило зрозумів - на зустрічі з Лукашенком він сидів у супроводі "пенионера" Вахромєєва і глави УПЦ МП Онуфрія, загнавши в кут чинного екзарха Павла. Але, здається, символічними жестами справа не обмежиться. Президент Білорусі хоче мати на своїй території церква, лояльну йому особисто, а не московського центру, і він за неї, здається, побореться.