Ціна великої війни. Скільки росіян може за 10 днів закопати в Україні Путін

Розлоге інтерв'ю начальника Генерального штабу Муженко, яке він дав перед 25-ю річницею створення ЗСУ, викликало великі "бурління" в медійному середовищі. І перш за все багато вчепилися за його слова про те, що за перші десять днів можливої повномасштабної війни з Росією Збройні сили України можуть втратити до 12 000 тисяч чоловік загиблими.

Ця цифра здалася або завищеною, або заниженою в залежності від того, по яку сторону окопу знаходиться коментатор. Спробуємо розібратися і ми.

Насамперед скажу, що за півроку оцінки наших втрат у того ж Муженко змінилися кардинально. Так, у липні він говорив про набагато більші цифри - вірніше тих же 10-12 тисяч втрат, але за два (!) дні війни. Погодьтеся ця різниця просто величезна: 1200 день проти 6000.

А які реально втрати можуть бути в разі гіпотетичного повномасштабного вторгнення Росії?

Росія в останні півтора року послідовно монтує значну військову угруповання на всій протяжності кордону з Україною. На північному фасі в 2015 році відтворена 1-я гвардійська танкова армія, до складу якої крім "елітних" підмосковних 2-ї гвардійської Таманської мотострілецької і 4-ї гвардійської Кантемирівській танкової дивізій включена також 6-я танкова бригада в Нижньому Новгороді, а найголовніше - нова 144-я мотострілецька дивізія, формування якої розпочато в 2016 р. в районі Смоленська і Єльні.

Південніше - з Нижнього Новгорода до Воронежа було передвинуто управління створюється практично заново 20-ї загальновійськової армії. Її ядром тепер стає відроджувана (після розформування у 2009 р.) 10-я гвардійська танкова дивізія зі штабом в Богучар. Весь регіон Курської, Бєлгородської та Воронезької областей активно насичується військами, включаючи перекидання сюди двох мотострілкових бригад, а надалі, мабуть, тут можливе формування ще однієї дивізії.

Нарешті, в Ростовській області, з 1989 р. практично позбавленою загальновійськових частин, розпочато створення 150-ї мотострілецької дивізії в Новочеркаську. Поширюються відомості про можливості створення тут ще однієї армії в підпорядкуванні Південного військового округу з відповідним подальшим нарощуванням її складу.

І це при тому, що у Росії є ще значні резерви в Південному військовому окрузі (у вигляді двох армій - 49-й і 58-й) і в Центральному та Східному військовому округах (в яких, за наявними даними, планується сформувати ще три дивізії).

Сенс всіх цих заходів очевидна - на кордоні з Україною російською стороною створюються три серйозні угрупування, здатні в разі потреби на півночі нанести стрімкий удар в напрямку Києва (до якого від російської кордону через Чернігів 270 км), а південніше - створити дві потужні "клешні" для охоплення і стратегічного оточення основного угруповання української армії на Лівобережжі України, і без того скутою на лінії фронту з самопроголошеними республіками в Донбасі.

Єдиним відносно виграшним варіантом такої війни став би захоплення всієї лівобережної України до Дніпра, який таким чином може стати природною опорою для оборони, що дозволить ВСУ закріпитися.

Напад вздовж всієї російсько-українського кордону безглуздо, оскільки не принесе жодних військово-стратегічних вигод, а спричинить відповідь Заходу у формі посилення економічного тиску.

Тепер займемося арифметикою - зараз чисельність ЗСУ (без урахування НГУ та прикордонної служби) становить близько 230 тисяч осіб, з них 70 тисяч перебувають на лінії протистояння на Донбасі. Чисельність російських військ на наших кордонах зараз - близько 70 тисяч (без урахування Криму), крім того приблизно 40 тисяч "багнетів" зможуть виставити бойовики на Донбасі. Зрозуміло, що для можливого удару будуть стягнуті додаткові сили, але навряд чи занадто великі - так, на західному напрямку є ще Прибалтика, Фінляндія, які не можна скидати з рахунків і оголяти там оборону.

Тобто образно кажучи на сьогодні Муженко оцінює втрати нашої 230-ти тисячного угруповання в 12 тисяч за 10 днів, при цьому якщо слідувати його логіці за допомогою нескладних розрахунків отримуємо, що 150-ти тисячне угруповання противника повинна втратити близько 8 тисяч осіб. Але є одне "але" - за всіма підручниками військової тактики і стратегії втрати настають треба множити на 3 - тобто реально втрати противника за ці ж дні боїв будуть як мінімум 24 тисячі вбитих.

І не треба починати заводити мантру про технічному перевагу росіян - у багатьох ще свіжі в пам'яті події зими 1995 року в Чечні - коли з трьох входили в Грозний бригад, виходила тільки одна. І це при тому, що у чеченців не було ні артилерії, ні танків, ні колосального людського ресурсу у вигляді 200 тисяч солдатів, які пройшли бойові дії на Донбасі за ці два роки....

До речі, цілком очевидно, чому Муженко говорить саме про десять днів війни - по всій видимості саме стільки часу Натовські генерали відводять на розгортання свого угруповання проти РФ.

Хоча шанси того, що НАТО вступить у збройний конфлікт на боці України мінімальні, однак якщо Альянс зважиться на це, то лише в тому випадку, коли російське наступ буде остаточно зупинено і ВСУ займуть оборонні позиції.

У цьому випадку НАТО і США почали б активні постачання зброї в сухопутну армію і одночасно оголосили б "безпольотну зону", вибивши з розкладів російську авіацію, з-за чого Україна отримала б серйозний козир.

Однак за всім Натовським розкладів ще до початку операції в повітрі повинні бути нанесені удари крилатими ракетами і оперативно-тактичними ракетами по військово-повітряних баз і арсеналів Росії на окупованій частині України та в Криму.

На жаль, розглядаючи навіть такий гіпотетичний сценарій вже недалекого майбутнього, ми повинні віддавати собі звіт, що в найближчі десятиліття Україна буде залишатися таким "полем бою" для Росії і Заходу. І єдиним правильним варіантом розвитку нашої держави є посилення наших збройних сил і розвиток економіки - адже давно відомо на одного воює в окопах має припадати десять працюючих в тилу....