Цемах і MH-17: Як Україна використовує бойовика проти Путіна
Чутки про те, що українські Сили спеціальних операцій в окупованому місті Сніжне Донецької області захопили і вивезли на підконтрольну Україні територію колишнього командира ППО в цьому місті Володимира Цемаха, з'явилися ще 1 липня. Їх поширював російський журналіст Роман Манекін, який тісно співпрацює з сепаратистами з ОРДЛО. Але активно ця новина увійшла в інформаційний обіг тільки вчора - після того, як київський адвокат затриманого, Роман Гонтарев, почав активно і відверто спілкуватися зі ЗМІ, передає "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Вся ця історія викликає цілий ряд закономірних запитань. Перший з них - навіщо? Навіщо бійці СЗГ, явно ризикуючи власним життям, викрадали конкретно взятого сепаратиста із Снігового, яке знаходиться в 20 км від кордону з Росією, і 50 кілометрах від лінії фронту, і тягнули його чи то через лінію розмежування, то через один з ворожих КПП? Відповідь на нього є, принаймні частковий.
Володимир Цемах керував ППО у Сніговому в 2014 році, і може щось знати про факт збиття малазійського Боїнга у липні того року. При тому, швидше за все, саме "знати", а не "бути причетним" - тому що за свідченнями як дочки Цемаха, так і численних джерел з середовища сепаратистів, посаду командувача ППО Снігового Цемах зайняв тільки в жовтні. На момент запуску фатальний ракети, за даними "Миротворця", які збігаються з показаннями знайомих Цемаха з ОРДЛО, він керував підрозділом ЗУ-23. Які, звичайно, теж є зенітками - але з дальністю дії 2.5 кілометра, і до атаки на "Боїнг" причетні бути не можуть взагалі. Тому, швидше за все, у справі про "Боїнгу" Цемах буде саме свідком - так як офіцер ППО він цілком міг помітити і запам'ятати переміщення і дії російських зенітних ракет і персоналу. І стимули співпрацювати з українським слідством у Цемаха, звичайно, є. Оскільки останнім часом російська пропаганда - не без видимого успіху - знову починає поширення тези про "це не ми збили "Боїнг". І не без певного успіху - досить згадати досить дивні заяви про "бездоказовість звинувачень Росії" з боку малазійського прем'єр-міністра Махатхира Мохамада, які прозвучали в кінці травня і на початку червня. А така тактика роспропагандистов цілком може супроводжуватися "зачисткою" всіх реальних свідків трагедії, які прямо причетні до скоєння злочину. Ну і іншим, нітрохи не меншим стимулом для Цемаха може бути і той факт, що обвинувачення за частиною 1 статті 258-3 Кримінального кодексу України - "Створення терористичної групи чи терористичної організації", яке було йому пред'явлено після затримання, цілком може бути знятим у випадку співпраці зі слідством в інших питаннях. І в разі, якщо офіцер "ополченців" дасть достатньо розлогі свідчення про дії російських військових, під сумнівами про їх участь у трагедії можна буде підвести риску.
Але є в усій цій історії і свої небезпеки. Перша, і найбільш очевидна - це раптова насильницька загибель Цемаха в київському СІЗО. Після якої російська пропаганда буде ретранслювати повідомлення про "ополченця, викраденого укронацистами, і замордованого в київських в'язницях". І якщо українські спеціальні служби зуміли вивезти неушкодженого Цемаха з території сепаратистів, то гарантії, що російські спецслужби не зможуть убити Цемаха в Києві десь між СІЗО і судом (що значно простіше, ніж вивезти людини і провезти його через лінію фронту) - немає ніякої. Тому охорона Цемаха, очевидно, повинна бути набагато істотніше, ніж президентська.
А інша небезпека - це ймовірність того, що Цемах дасть свідчення, які потім російській стороні вдасться ефектно спростувати. Хоча тут українська сторона вже зможе захищатися хоча б тим, що бойовик свідомо дав сфальсифіковані свідчення у важливій справі просто для того, щоб уникнути покарання за головним звинуваченням в участі в терористичних угрупованнях.
Чим завершиться гамбіт з "командиром ППО" - покаже найближчий місяць. Але здатність українських сил спеціальних операцій здійснювати ці операції, звичайно, не може не радувати.
