Труднощі формулювання
МВФ не буде продовжувати програму кредитування без повноцінного запуску формульного ціноутворення на енергоносії. У Мінфіні вважають, що залучення Україною фінансування з інших джерел неможливо без траншу МВФ. Між тим всередині країни політики-популісти і групи лобістів двох олігархів — ключових споживачів електроенергії — виступають проти формульного ціноутворення. Їм на руку грає дивна позиція НАБУ, відкрив кримінальні провадження, пов'язані з формулами Роттердам+ і Дюссельдорф+.
МВФ: вранці формульне ціноутворення — увечері гроші
У Мінфіні визнали, що без отримання чергового траншу від МВФ успішний вихід України на ринки зовнішніх запозичень неможливий. Відповідну заяву зробив заступник міністра фінансів Сергій Марченко. Нагадаємо, МВФ призупинив програму кредитування України. Основною причиною цього стало невиконання Кабміном взятих на себе зобов'язань щодо прив'язки цін на газ для населення до формули Дюссельдорф+, що складається з вартості газу на німецькому газовому хабі NCG плюс вартість доставки в Україну. За підрахунками Міненерго, ціна газу в опалювальному сезоні 2017/2018 повинна була збільшитися на 17,9%, проте Кабмін залишив тарифи для населення без змін.
ЗМІ звернулися із запитом в українське представництво МВФ з проханням пояснити, чи варто Україні в подальшому розраховувати на продовження співпраці з Фондом у разі, якщо досягнуті домовленості про формульному ціноутворення на енергоносії не будуть виконуватися. У відповіді цілком чітко дається зрозуміти, що до тих пір, поки формульно-ринкове ціноутворення не запрацює у повному обсязі, очікувати виділення нових траншів (а отже, і залучення фінансування від інших джерел) не варто.
"Ціни на газ для домогосподарств в Україні не переглядалися протягом двох років, незважаючи на те, що світові ціни за цей час суттєво зросли. Це призводить до збільшення прихованого субсидування, яке є регресивний за своєю природою і від якого у виграші насамперед домогосподарства, які споживають найбільші обсяги газу. Крім того, такий розвиток подій гальмує створення конкурентоспроможного газового ринку. Ми переконані, що важливо дозволити ринку визначати ціни на газ, включаючи тарифи для домогосподарств, у відповідності з розпочатими в 2016 році реформами, які були і залишаються серед найбільш помітних реформаторських досягнень України за останні роки", — заявив постійний представник МВФ в Україні Йоста Люнгман.
Професійні борці з Роттердамом і Дюсельдорфом і рефері з НАБУ
Незважаючи на те, що вимога Заходу прив'язувати ціни на енергоносії до ринкових котирувань з допомогою формул цілком логічно, в Україні цей процес натрапляє на запеклий опір. У нас є цілих дві "партії війни" з формульним ціноутворенням. Одна, близька до Юлії Тимошенко, — борці з Дюсельдорфом+. Друга, орієнтована на Ігоря Коломойського, — противники Роттердама+. З урахуванням останніх заяв Коломойського про найбільш ймовірних кандидатів на президентський пост, цілком можливо, що ми побачимо об'єднання обох цих партій.
Однак поки борці з Дюсельдорфом+ і Роттердамом+ ведуть свої маленькі переможні війни самостійно і один одного не люблять, звинувачуючи в обслуговуванні бізнес-інтересів різних олігархів. Так, наприклад, радник Юлії Тимошенко Олександр Трохимець назвав противника Роттердама+ Андрія Геруса помічником провладних політиків, які виправдовують "різке підвищення тарифів на газ і тепло для людей". Ще один близький до Юлії Тимошенко політик — екс-міністр ЖКГ Анатолій Кучеренко, прямо звинувачував одного з критиків Роттердама+ Сергія Лещенка у виконанні замовлення.
Діють обидві групи у схожому стилі. І прихильники Тимошенко, і ставленики Коломойського запустили сайти-калькулятори, які "мільярдні збитки, нібито завдані "споживачам" введенням в дію формули розрахунку ціни на газ і вугілля, і в публічних виступах звинувачують владу в "тарифному геноцид" (відповідно газовому і вугільному) і "незаконному збагаченні" на "корупційних формулах".Однак якщо критики Дюссельдорфа+, очевидно, переслідують політичні цілі, щоб заручитися підтримкою виборців напередодні майбутніх виборів, то противники Роттердама+ більше стурбована інтересами найбільших промислових споживачів електроенергії — феросплавних заводів, що належать Ігорю Коломойському та Віктору Пінчуку.
Обидві групи отримали несподівану підтримку і легітимізацію своїх викликають подив Заходу дій від НАБУ. Органу, який, власне, і був створений і продовжує існувати завдяки підтримці Заходу. У квітні минулого року НАБУ початок розслідування законності формули Роттердам+. Нещодавно стало відомо, що приблизно в цей же час, у березні 2017 р., відомство Артема Ситника відкрила провадження за фактом прийняття Кабміном формули Дюссельдорф+. При цьому ні по одному з розслідувань не оголошені підозри, і, як вважають експерти, обидва виробництва навряд чи можуть мати який-небудь результативний фінал.
Ми вирішили розібратися, що таке формульне ціноутворення і чому політичні сили і бізнес-групи виступають проти цього механізму (причому нерідко керуючись виборчим підходом — підтримуючи формули в одній галузі і не сприймаючи їх в суміжній), а правоохоронний орган, який багатьма сприймається як найбільш прогресивний у вітчизняній антикорупційної системі, робить дії, грає в такт з політиками-популістами і групами лобістів.
Надійний механізм, який важко підмазати
Формульне ціноутворення — давно відома економічна методика. Як правило, вона базується на усереднених значеннях біржових котирувань продукції або сировини і використовується при укладанні довгострокових контрактів. Формульне ціноутворення мінімізує ризики невиправданого підвищення ціни постачальником, в той час як ціни на продукцію залишаються незмінними або знижуються. На запровадження формульного ціноутворення до запуску повноцінних ринкових механізмів (бірж, вільної конкуренції постачальників) наполягали західні партнери України — не тільки вже згаданий МВФ, але і ЄБРР і Світовий банк. Аналогічні побажання висловлювало і Європейське енергетичне співтовариство.
Експерти одностайні в думці, що в разі наявності залежності від імпорту формульне ціноутворення з прив'язкою до ціни імпортованої продукції є об'єктивно необхідним і найбільш прозорим економічним механізмом.
"Поняття імпортного паритету, яке запропонували нам наші зарубіжні партнери, полягає в тому, що якщо є хоча б 10% імпорту, то ціна на весь інший ресурс розраховується виходячи з вартості цього імпорту", — відзначає експерт енергетичного ринку Юрій Корольчук.
"Україна останні кілька десятиліть є імпортером газу. Таким чином, ціна внутрішнього ринку, сегмент "промисловість", де немає державного регулювання, вирівнюється до ціни останнього кубометра, необхідного для задоволення попиту. Цей останній кубометр імпортується, тому на нерегульованому ринку встановлюється ринкова ціна на рівні імпортної ціни", — визнає Андрій Герус.
За даними Юрія Корольчука, в 2017 р. потреба країни в імпортних ресурсах була такою: ядерне паливо — 100%-ва залежність, нафтопродукти (бензин і дизпаливо) — 85%, скраплений газ для автомобілів (пропан бутан) — 72%, вугілля (енергетичне і коксівне) — 50%, природний газ — 34%.
Таким чином, повноцінне функціонування ринкових механізмів без прив'язки до імпортного паритету неможливо. Особливо в тих галузях, де Україна є імпортозалежною. Якщо в країні є будь-дефіцитний ресурс, його справедлива ціна на вільному ринку встановиться на рівні так званого імпортного паритету. Тобто на тому рівні, нижче якого імпортерам буде невигідно везти товар на ринок країни.
"Формульний підхід порівняно з ручним визначенням ціни набагато менш корупційний. За умови, якщо формула працює правильно і з того алгоритму, який замислювався на момент її ухвалення", — зазначає заступник голови парламентського комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Ольга Бєлькова.
"Як правило, формули використовують, щоб забезпечити справедливість формування ціни. Якщо ми не в змозі забезпечити енергоресурси власного виробництва, ми повинні залучати імпорт. При залученні імпорту ціна на ресурси може встановлюватися або з імпортного паритету, або в ручному режимі, окремо для промисловості та населення. Однак другий спосіб набагато більш корупційний, ніж формульний підхід, який широко використовується у світовій практиці", — переконаний виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.
Перевірено — працює
Варто зазначити, що принцип імпортного паритету в Україні присутня не тільки в енергетичному секторі, але і з тій чи іншій ступенем стихійності функціонує на більшості ринків. Так, задовго до введення рішеннями держорганів (Кабміну і НКРЭКУ) навесні 2016 р. формульного ціноутворення для ринків вугілля (Роттердам+) і газу (Дюссельдорф+) в Україні працювало формульне ціноутворення на комерційному ринку нафтопродуктів, обсяг якого, за підрахунками Юрія Корольчука, наближається до $5 млрд. Вартість палива розраховується операторами за котируванням Argus/Platts — двох найбільш впливових котирувальних агентств на світовому ринку нафти і нафтопродуктів. Власне, з результатами роботи цієї формули українці стикаються щодня — коливання ціни на бензин пов'язані саме із змінами котирувань Argus/Platts. Базою ціни є котирування Platts, і постачальники конкурують лише в маржі.
Зерно та інше аграрну сировину всередині України, яка є експортером цієї продукції, що продається за тими ж цінами, що і на експорт. "Ціни на зерно і олію регулює ринок. Там немає природних монополій. Тому там все зводиться до загальносвітових трендів", — пояснює інвестиційний банкір і фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.
У той же час спроби встановлювати ціни на продовольчому ринку вручну приводили лише до використання недобросовісними продавцями різних схем, які давали їм наживатися на "турботу" держави про громадян. В результаті в липні минулого року уряд скасував державне цінове регулювання на продовольчі товари та послуги.
Експерти відзначають, що введення державою в особі НКРЭКУ і Кабміну формульного ціноутворення на ринках вугілля і газу є проміжним кроком на шляху від ручного регулювання механізмів вільного ринку в рамках реформи енергетичного сектору. "Формульне ціноутворення — це вимушена міра, до тих пір, поки немає повної ринку. Якби у нас був нормальний ринок, то ціну на такий товар, як газ, визначав би ринок. Тобто теплогенеруючі компанії вийшли на ринок і купили газ за тією ціною, за якою він є. Але на сьогоднішній день, розуміючи, що населення не в змозі оплатити повну ринкову ціну, у нас діє так званий public service application. Це ціна, яку встановлює у своїй постанові КМУ, закріплюючи певну формулу", — зазначає Ольга Бєлькова.
"Роттердам+ не буде діяти десятиліття. Ця методика замислювалася як перехідний етап і вирішення проблеми з відсутністю вугілля з неконтрольованих територій. Раніше ми ніколи не імпортували вугілля з зовнішнього ринку, тому подібних формул і не впроваджувалося", — каже Юрій Корольчук.
Тут грати, тут не грати, а тут зажадаємо введення мит
Активність борців з формульним ціноутворенням і роботи ними вибірковість в підходах до різних формулами експерти пояснюють вигідністю або невигідністю формул для промислових груп, до яких близькі "борці з формулами".
"В Україні працює формульне ціноутворення по нафтопродуктах. І Коломойський отримує дуже хороші преференції в цьому випадку. Встановлюючи ціни на заправках, трейдери враховують доставку, розмитнення, а Коломойський бере українську нафту, переробляє її і продає нафтопродукти трохи дешевше, ніж трейдери, які імпортують нафтопродукти. Звідси — преміальна маржа. І ця формула теж формується за світовими котируваннями. Тільки чомусь для українського продукту", — зазначає експерт енергетичного ринку Валентин Землянський.
А нещодавно "Укртатнафта" контролюється олігархом, звернулася в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України з проханням провести спеціальне розслідування щодо зростання імпорту нафтопродуктів в Україну, ввести для імпортерів квоти (до 30% від обсягу ринку) і обкласти ввезення понад квот додатковим митом.
У свою чергу, відсутність критики Дюссельдорфа+ з боку опонентів Роттердама+ аналітики пов'язують з можливістю занижувати витрати на забезпечення своїх підприємств газом "внутрішніми цінами". "За рахунок чого тривалий час так добре відчував себе "Дніпроазот"? За рахунок того, що "Укрнафта" видобувала газ, встановлювала на нього ціну для внутрішнього споживання (по суті, ціну для населення) і як товар всередині єдиної ФПГ (Ігоря Коломойського, який володів оперативним контролем над обома підприємствами) передавала дешевий газ на "Дніпроазот", який виробляв на цьому газу добрива. І вже ці добрива, як готову продукцію, реалізовували за ринковими цінами", — нагадує Олег Пендзин.
У свою чергу, хвилю негативу щодо введення Роттердама+ з боку активістів, депутатів і у фіналі підключення до ситуації НАБУ, яка вже більше року розслідує законність формули за зверненням депутатів, експерти пояснюють невдоволенням власників найбільших енергоспоживачів — феросплавних та електрометалургійних заводів. Ці підприємства належать тандему українських олігархів — згаданого вище Ігорю Коломойському і Віктору Пінчуку. Варто зазначити, що у 2012 р. уряд Миколи Азарова надав знижку в 30% на оплату електроенергії цими підприємствами. Більшість експертів вважають надання таких пільг сьогодні неприйнятним, відзначаючи, що феросплавні підприємства, незважаючи на підвищення тарифів на електроенергію, продовжують залишатися одним з найбільш прибуткових бізнесів в Україні.
"Для феросплавних підприємств Коломойського, які досить енергоємні, раніше були присутні різні преференції. Зараз таких преференцій немає.Звідси така "боротьба за інтереси споживачів". Питання лише, яких саме споживачів. Це промислове лобі, і не треба вплутувати сюди населення, як це зараз активно намагаються зробити. В нинішніх реаліях промисловим підприємствам ніхто таку знижку, як при Азарові, а не дасть — це буде суперечити логіці ринку і домовленостей з міжнародними фінансовими інституціями", — вважає Валентин Землянський. "Всі знижки та пільги промисловим виробникам — це вкрай шкідливі явища, які є до того ж корупційними", — зазначає Сергій Фурса.
А не наскочити нам з обшуком у МВФ?
У той же час експерти скептично ставляться до перспектив вже розслідуваних справ щодо Роттердам+ і Дюссельдорф+. "Я не бачу ніяких перспектив з розслідування НАБУ. Єдине, що вони можуть довести, що 2х2=4", — каже Валентин Землянський.
"Мені не подобається формула Роттердам+, але запропонувати якусь формулу натомість мені, наприклад, важко. Мені також важко придумати, що такого повинні знайти детективи НАБУ, яких я особисто дуже поважаю, щоб Роттердам+ стало кримінальною справою. Які саме докази вони повинні знайти, щоб перевести все в кримінальну площину, уявити складно", — зазначає Сергій Фурса.
"Справа НАБУ з Роттердам+, швидше за все, нічим так і не завершиться. Бюро вже дискредитувала себе. І не тільки політичними справами. Вони виявилися неспроможними розібратися в економічних питаннях і справах, які відкрили. Підтягнувши до теми Роттердам+ компанії ДТЕК та ICU, Антикорупційне бюро фактично "зістрибнув з теми", — переконаний Юрій Корольчук.
Участь НАБУ в "сеанс викриття" формул не може не викликати подиву, якщо не здивування. Фактично відомство Артема Ситника розслідує законність ринкових механізмів, рекомендованих Україні західними партнерами в особі МВФ. Якщо продовжити логічний ланцюжок, якої, судячи з усього, керується наслідок, то наступним кроком має стати оголошення підозри голові представництва МВФ в Україні Йосте Люнгману як замовника та організатора злочинного підвищення тарифів і застосування незаконних формул. Далі варто провести обшук в українському офісі МВФ та вилучити документи, які підтвердять кримінальні задуми Йосты. І на цьому етапі також не варто зупинятися — потрібно відкрити провадження за фактами скасування держрегулювання цін на продовольство, адже і на цьому явно хтось міг заробити. Ну а в фіналі вимагати від політичного керівництва країни повернення до витоків — радянської командно-адміністративній системі, під час роботи якої подібні зловживання були неможливі.
Непросте завдання
Загалом, залишається резюмувати, що перед Кабміном стоїть непросте завдання по повноцінному запровадженню ринкових механізмів ціноутворення. З одного боку, вимоги МВФ, з іншого — необхідність забезпечити соціальну стабільність і захист найбідніших верств населення. Втім, уряд вже потрапляв у подібну ситуацію, коли МВФ наполягав на збалансування бюджету Пенсійного фонду і здавалося, що підвищення віку виходу не уникнути, але команда прем'єра перевершила всі очікування і зуміла знайти додаткові ресурси для збільшення надходжень до бюджету ПФ, збільшення пенсійних виплат і отримала черговий транш від МВФ. Можна не сумніватися, що рішення буде знайдено і на цей раз.
