Трубний глас. Чому Коболєва не подобається анбандлинг від Кабміну
З одного боку, з'явилася інформація, що дві європейські компанії хочуть взяти у лізинг частину української газотранспортної системи, яка забезпечує транзит російського газу через Україну до Словаччини. Мова йде про словацької компанії Eustream та італійської Snam. Саме вони у квітні цього року підписали з "Нафтогазом України" меморандум про взаєморозуміння з вельми туманним формулюванням - "спільна оцінка можливостей співпраці у використанні та розвитку газотранспортної системи України". На підтримку цього проекту виступає голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв.
Цілі європейців зрозумілі - компанії хочуть отримати доступ до української труби з 2020 р., як раз тоді, коли закінчиться дія 10-річного контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом" на транзит російського газу в Європу.
Сьогодні компанія Snam експлуатує найбільшу в Європейському Союзі систему газопроводів довжиною понад 40 тис. км і найбільшу інфраструктуру підземних сховищ газу ємністю 19 млрд кубометрів, тому їй вигідно мати стабільний транзитний потік через Україну. Словацька Eustream при цьому є власником і оператором однієї з найбільших газотранспортних систем в Євросоюзі. Теоретично залучення європейських партнерів може допомогти перевести продаж газу "Газпромом" європейським покупцем з західних кордонів України на українсько-російський кордон. Більш того, Коболєв переконаний, що без залучення європейців зробити це просто неможливо.
У свою чергу, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар вважає, що пропозиція словаків та італійців - це варіант використання лише частини української ГТС, а саме - проходить по території України частини газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород. Це приблизно чверть від усієї ГТС. При цьому італійців і словаків цікавить тільки транзитна труба, без відгалужень на територію України, і для того, щоб забезпечити роботу труби в такому режимі, необхідно буде провести ще ряд технічних робіт.
Варто відзначити, що Коболєв раніше говорив, що в роботі з української ГТС зацікавлені чотири компанії. Хто залишилися дві компанії (крім Eustream і Snam) - поки невідомо. Однак Гончар сумнівається, що в України є пропозиції від іноземних компаній, які передбачають задіяння всієї ГТС. І причина в тому, що поки не вирішена доля "Північного потоку-2", незрозуміла ступінь майбутньої завантаження газотранспортної системи - хто візьметься укладати угоду щодо використання труби, якщо незрозуміло, як вона буде завантажена через п'ять років. Заковика в тому, що ні словаки, ні італійці не можуть допомогти вирішити проблему "Північного потоку-2". Це можуть зробити тільки німці, а з ними поки то не виходить, то не намагаються домовитися.
Ясна річ, що сама по собі ідея залучення закордонних партнерів при трансформації "Нафтогазу" - благородна. Проблема в тому, що у менеджменту "Нафтогазу", зокрема Андрія Коболєва і Кабінету Міністрів, м'яко кажучи, дещо різні погляди на те, як саме проводити анбандлинг "Нафтогазу", інакше кажучи, як розділити цей конгломерат на транспортну, видобувну і трейдингову компанії. Восени минулого року спробу Кабміну почати процес поділу керівництво "Нафтогазу" заблокувало під тим приводом, що спочатку треба досягти результату в Стокгольмському арбітражі проти "Газпрому", а вже потім відокремлювати "Укртрансгаз". У Стокгольмі все поки складається для "Нафтогазу" вдало, значить можна переходити до питання поділу.
І в цьому питанні у Коболєва є своє бачення. Мовляв, Україна повинна залучити європейські компанії до управління ГТС вже на початку наступного року. При цьому, на його думку, з "Нафтогазу" слід виділити лише ті активи, які відповідають виключно за транзит, а ось видобуток залишити йому. Для цього "Нафтогаз" навіть створив нову компанію - "Оператор ГТС України", яка є філією "Укртрансгазу", і на яку уряд буде мати мінімум впливу, що, м'яко кажучи, не зовсім влаштовує Кабмін. Як не крути, а компанія державна, і кінцевому власнику хотілося б мати можливість нею розпоряджатися.
Читайте також: "НАФТОГАЗ" ПЕРЕМІГ "ГАЗПРОМ" У СТОКГОЛЬМСЬКОМУ АРБІТРАЖІ
На цьому розбіжності не закінчуються. У Коболєва є своє бачення подальшої долі всього "Нафтогазу". Він хоче створити на її базі велику вертикально-інтегровану компанію. За оцінками Коболєва, реформований таким чином "Нафтогаз" може збільшити доходи бюджету більш ніж на $8 млрд, а також за рахунок збільшення власного видобутку зробить Україну експортером газу вже до кінця 2020 р. Плани, звичайно, чудові, але за видобуток газу відповідає компанія "Укргазвидобування", яку очолює Олег Прохоренко та у якої такий же план і теж до 2020 р. Питання тільки в тому, а чи потрібен "Нафтогаз" і Коболєв для його реалізації? Не так давно віце-прем'єр Володимир Кістіон говорив, що зміст "глобального" "Нафтогазу" коштує майже 2 млрд грн на рік. Виникає питання, а чи не занадто дорого обходиться управлінська надбудова?
Власне кажучи, зараз головне завдання Коболєва, який має прем'єрські амбіції і якого підтримує Захід, не втратити топову позицію керівника мегакомпанией. А це неодмінно станеться, якщо поділ "Нафтогазу" піде за планом Кабміну, оскільки те, що може залишитися під безпосереднім керівництвом Коболєва, буде просто скромним державним трейдером.
Поки міжвідомча комісія з розслідування причин невиконання плану анбандлинга рекомендувала Кабміну перевести "Укртрансгаз" в пряме управління Кабміном. Втім, в силу особливостей функціонування постреволюційної системи управління державною власністю, розпорядження залишається тільки на папері, а керівництво "Нафтогазу" здійснює контроль і над "Укртансгазом" і над "Укргазвидобуванням".
Читайте також: ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. ДЛЯ ЧОГО КОБОЛЄВА "СУВЕРЕННИЙ" "НАФТОГАЗ"
Між тим, не варто забувати, що ще в липні минулого року Кабмін прийняв постанову №496, яким затвердив план заходів щодо виділення з "Нафтогазу" діяльності з транспортування і зберігання газу. Цей план передбачав, що замість нинішнього "Укртрансгазу", оператора української ГТС, будуть створені дві нові компанії - "Магістральні газопроводи України" і "Підземні газосховища України", яким відійдуть функції з управління магістральними газопроводами та підземними сховищами газу, а корпоративними правами цих нових компаній буде керувати Міненерговугілля. Само собою, що подібна пропозиція не особливо радує нинішнє керівництво "Нафтогазу".
На думку Гончара, невизначеність з подальшою долею української ГТС може вирішиться протягом найближчого півроку, синхронно з долею "Північного потоку-2". "Мені здається, що питання може вирішитися тільки тоді, коли американська санкційна дубинка добре взгреет німців - прихильників "Північного потоку-2", а також потенційних підрядників будівництва цього газопроводу, без яких "Газпром" побудувати його просто не може", - сказав він, маючи на увазі підписані президентом США Дональдом Трампом заходи про чергові санкції проти Росії і проти будівництва "Північного потоку-2".
При цьому треба розуміти, що відсутність узгодженої позиції та єдиного підходу до визначення долі найбільшої української державної компанії послаблює позиції країни на переговорах як з західними партнерами, так і східними далеко не партнерами. М'яко кажучи, це ненормальна ситуація, коли найманий менеджер диктує свої умови власнику, тобто державі, і ключове питання тільки одне: як довго це буде тривати і коли такого менеджера звільнять?
