Ситник проти Труби. Чому в Україні неминуча нова війна силовиків
В останні місяці політичного міжцарів'я, усталеного, коли Володимир Зеленський вже президент, а новий склад Ради ще не вступив у повноваження, що стали вже звичними конфлікти в середовищі правоохоронців помітно згладилися. Директор НАБУ Артем Ситник більше не воює з антикорупційним прокурором Назаром Холодницким і висловлюється про нього в інтерв'ю навіть з деякою симпатією; глава НАПК Олександр Мангул хоч і ігнорує антикорупційні наради у нового президента, але спокійно чекає свого звільнення з посади, не продукуючи конфлікти; скандальний начальник управління спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк успішно співпрацює з СБУ під керівництвом Івана Баканова у гучній справі заступника міністра окупованих територій Юрія Гримчака. Загалом, складається враження, що більшість силовиків спільно намагаються довести новому президенту свою корисність і ефективність, забувши про чварах між собою.
Винятком є хіба що генпрокурор Юрій Луценко, на якого інші силовики продовжують нападати по мірі можливості. Просто, поки Луценко ще не пішов, на нього дуже зручно перекладати відповідальність за всі свої прорахунки і недоробки, що колеги по "силового цеху", схоже, і роблять.
Що ж до Ситника, Холодницкого і директора ДБР Романа Труби, то їх поки міняти ніхто не буде. По-перше, це процесуально вкрай непросто, а по-друге, у цьому немає великого сенсу, адже вони старанно демонструють лояльність до нової влади і готовність з нею працювати. Дещо осібно стоїть міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який з великою часткою ймовірності може виявитися і в новому уряді.
Однак вкрай наївно було б припускати, що після відставки Луценка і приходу нового Кабміну всі силовики почнуть злагоджено і організовано працювати. Конфлікт між різними силовими відомствами неминучий, а головним фронтом "війни силовиків" стане протистояння між НАБУ і Ситником, з одного боку, і ДБР з Трубою — з іншого. Сама архітектура антикорупційних органів була вибудувана таким чином, що ДБР і НАБУ можуть існувати виключно в стані конфлікту один з одним. Адже НАБУ — це єдиний орган, який має повноваження розслідувати корупційні злочини високопоставлених чиновників і силовиків, а ДБР володіє ексклюзивним правом вести розслідування щодо детективів НАБУ. Тобто кожен з цих органів має можливість серйозно впливати на політику і політиків, при цьому найбільшу небезпеку ці органи представляють один для одного.
Вже сьогодні в НАБУ і ГБР є справи проти конкуруючого відомства, які і стануть головною зброєю в майбутній війні. Отже, в першу чергу це справа про скандальному відпочинку Ситника в мисливських угіддях в Рівненській області. Ситник, нагадаємо, підозрюється в тому, що кілька разів відпочивав у господарстві "Поліське-Сарни", але жодного разу за це не платив. Рахунки директора НАБУ "по дружбі" нібито оплачував бізнесмен Микола Надейко, що кваліфікується як хабар. Ситник стверджує, що звинувачення на його адресу безпідставні, Надейко, мовляв, просто заплатив за проживання Ситника в борг, а він цей борг вже повернув. Щоправда, жодних доказів погашення "боргу" Ситник так і не надав, а це означає, що перспективи цієї справи багато в чому будуть залежати від роботи слідчих ДБР та суддів, які будуть розглядати справу. Чим би це справа скінчилося в майбутньому, репутацію Ситника воно вже підмочило неабияк. Якщо рядовим чиновникам таку дрібницю, як відпочинок за чужий рахунок, пересічні українці і готові прощати, то головному антикоррупционеру країни — ні.
До того ж справу про відпочинок Ситника далеко не єдине в ГБР, яке можна використовувати проти НАБУ. Ще одне не менш резонансну справу пов'язано з роллю НАБУ в розслідуванні скандалу з закупівлями в "Укроборонпромі". У цій справі фігурують не тільки розкручені перед президентськими виборами Свинарчуки-Гладковские, але і ряд детективів НАБУ. Так, вже відсторонений від роботи керівник головного підрозділу детективів НАБУ Андрій Калужінскій (до речі, кум Ситника), підозрюваний в тому, що сприяв фігурантам "справи Свинарчуков" прибрати їх компанію "Оптимумспецдеталь" зі списку компаній з ознаками фіктивності. Про це, зокрема, свідчить потрапила в ЗМІ листування підозрюваних з Калужинским і його підлеглими детективами.
Перераховані справи можуть не тільки дуже серйозно вдарити по іміджу Ситника, але й призвести до його відставки. Якщо будуть належним чином розслідувані і суд доведе обґрунтованість всіх звинувачень. Так що немає нічого дивного, що у Ситника готують, що відповісти Трубі. Так, у НАБУ паралельно з ГПУ розслідується кілька справ стосовно конфлікту Труби з низкою його підлеглих. На початку літа Труба звільнив чотирьох керівників структурних підрозділів, не погодивши це рішення зі своїми заступниками, що заборонено законом. Справа дійшла до суду, але Труба судові рішення ігнорував. Все це призвело до того, що Труби були відкриті виробництва Нацполицией, Генпрокуратурою і нарешті НАБУ.
Тут потрібно нагадати, що перший заступник Труби Ольга Варченко — дружина Олександра Варченко, співробітника Департаменту захисту Національної економіки поліції. Так що конфлікт директора ДБР з заступниками — це частина гри з МВС впливу на ситуацію в бюро. Але якщо для Нацполиции мета цього конфлікту у тому, щоб зробити Трубу максимально залежним від заступників, що після відходу Петра Порошенка з посади президента явно нескладно, то у Ситника в цій грі може бути своя мета і своя роль. Розуміючи, що ДБР і розслідуються справи потенційно можуть потопити його кар'єру, для Ситника зараз найголовніше розкрутити протистояння між НАБУ та ДБР, перевівши його в політичну площину. І тоді будь-які результати розслідування справ проти директора НАБУ можна буде пояснювати політичними мотивами і результатом конфлікту між двома силовими відомствами, а значить, надуманими і сфабрикованими. Що, власне, Ситник вже намагається робити, коментуючи справу про свій безкоштовний відпочинок.
Таким чином, виходить, що війна між НАБУ та ДБР практично неминуча, незалежно від того, як буде переформатований силовий блок новою Верховною Радою. Який результат буде мати ця війна? В короткостроковій перспективі в її ході будуть ослаблені обидва супротивника — Труба і Ситник. В першу чергу обоє понесуть серйозні іміджеві витрати, але саме для керівника НАБУ ці втрати будуть критичними. Якщо для "свіжого" Труби війна загрожує потраплянням у велику залежність від політичних покровителів (хто саме це буде через півроку або рік, сказати складно), то перед Ситником явно маячить перспектива дострокової відставки. У квітні наступного року Ситник святкуватиме п'ятиріччя на своїй посаді до відходу на відпочинок йому залишиться тільки два. П'ять років — достатній термін, щоб показати щось більше, ніж бої з Трубою, а тут ще й участь у "Гладковскийгейт" і "відпочинок в борг". Так що вже навесні, швидше за все, Ситнику запропонують не чекати аудиту, за результатами якого "зелений" парламент може його звільнити, а написати заяву за власним бажанням. Благо громадськість буде тиснути. Такий лайт-варіант буде поступкою його покровителям з США. В іншому випадку Ситника виженуть зі скандалом, бо команда Зеленського навряд чи захоче чекати ще два роки крісла директора НАБУ. Що стосується Труби, то все буде залежати від його поведінки, рівня одіозності і, врешті-решт, корисності нової влади. У будь-якому разі у своєму кріслі він втримається довше Ситника, що вже чимало повною мінливості політичному житті України.
Найближчим часом "ДС" опише, яка доля чекає на Генеральну прокуратуру.
