Трійця АТО. Кінець "повзучого настання" і удар по "тракторній бригаді"

Вже з вечора 1 червня по всій лінії зіткнення поновилися важкі бої. Що, втім, було досить очікувано - нейтральної смуги (або, як її називають у цій війні, "сірої зони") вже немає, і противники знаходяться в зоні ураження усіма видами піхотного озброєння.

На сьогодні можна говорити, що час тактики "повзучого настання", яка стала активно застосовуватися ще з лютого 2015 р., минуло. Причому з серйозним нашим перевагою, адже супротивник теж активно діяв у цьому напрямку. Причому варто відзначити, що просування на локальному рівні сильно залежало від вмотивованості бійців, або від, м'яко кажучи, неадекватною позиції штабних генералів. За цю пару років було кілька випадків, коли зайняту з кров'ю і потом позицію в "сірій зоні" доводилося залишати.

Це відбувалося насамперед тоді, коли траплялися втрати (а загибель бійців зараз ніхто не замовчує - це практично неможливо), в ЗМІ автоматично піднімався цифровий шум, ставало відомо про свежевзятой позиції, і перелякані штабні генерали наказували звідти відійти, щоб не звинувачували в порушенні так званих "мінських домовленостей".

Тому найчастіше, якщо вдавалося просунутися в "сірій зоні" тихо (що, як правило, означає без втрат), то командири нижнього й середнього ланки воліли не доповідати нагору. Тому, до речі, вже взяті ВСУ позиції місяцями на генштабівських картах і в повідомленнях прес-служби штабу АТО вважалися ворожими. Фактично дуже часто виходило так, що Генштаб живе своїм життям, фронт своїй - така вже реальність.

Останньою за часом є наше просування в районі н. п. Жолобок на Луганщині, в результаті чого під вогневої контроль потрапив стратегічно важлива позиція "31-й блок-пост", відбитий противником ще в 2015 р.

Триває артилерійський "пінг-понг" за прифронтовим територія. Бойовики вже "традиційно" накривають наші позиції в районі Красногорівки, Мар'їнки, під Маріуполем (тут і Талаківка, і Широкіно, і Водяне). З іншого боку, "міністерство правди" ДНР повідомляє про випадки накриття. Так, 2 червня повідомлялося про те, що під ранок було накрите село Луково в Тельманівському районі. Нібито зафіксовані влучення в житловий будинок по вул. Радянська, а також на територію тракторної бригади, в результаті чого сталася пожежа і пошкодження сільгосптехніки. Невідомо, що ЗМІ мають на увазі під "тракторною бригадою" - цілком можливо це може виявитися місцем стоянки САУ або артилерії. До речі, якщо врахувати, що в цьому районі дислокується "обмежений контингент ЗС РФ" і сюди бойовики категорично не допускають спостерігачів ОБСЄ, то можуть бути і найнесподіваніші варіанти.

На жаль, вихідні не обійшлися без наших втрат. Відомо про двох загиблих за 2 червня. Хоча офіційні особи, не приводять ні обставини втрат, ні прізвища, але на ранок 5 червня з соціальних мереж відомі імена загиблих. Один - уродженець Чернігівщини матрос морської піхоти ВМСУ Михайло Кобець. Правда, з обставинами загибелі поки ясності немає. Відомо, що трагічний випадок стався під Маріуполем, проте джерела розходяться в причини - або це був мінометний обстріл (за версією прес-служби штабу ВМС) або обстріл з "Градів" (за версією волонтерів).

Другий - сержант 30-ї механізованої бригади Василь Бурачук з села Журавка Черкаської області, який загинув під Волновахою. Як стверджують місцеві ЗМІ "під час мінометного обстрілу він з товаришами намагався сховатися в укриття, але був убитий кулею ворожого снайпера в потилицю".

Триває диверсійна війна по обидві сторони фронту. Так, 1 червня між Луганськом і Георгиевкой (Лутугинський район) підірвана високовольтна лінія електропередач, що призвело до часткового тимчасового знеструмлення частини ЛНР.

На цьому тлі не зовсім ясним виглядає ситуація з ще одним загиблим, про який пишуть місцеві ЗМІ, але мовчить (з цілком зрозумілих причин) прес-служба штабу АТО. Отже, за повідомленням хмельницького інтернет - видання vsim.ua, 4 червня стало відомо про загибель командира розвідки 50-го полку Національної Гвардії Олександра Бойка. Офіцер раніше служив у складі 8-го окремого полку спецпризначення, в його складі пройшов оборону Луганського аеропорту, бойові дії в Луганській області в 2014 р.

Як стверджують журналісти, разом зі своїми бійцями він потрапив в засідку в Луганській області і загинув. Причому це відбулося на тимчасово неконтрольованої території, так як тіло офіцера залишилося в руках бойовиків, і станом на 5 червня велися переговори про обмін. Таким чином, є велика частка ймовірності, що це була наша розвідувально-диверсійна група, яка під час повернення з бойового виходу потрапила в засідку. Природно, що це поки тільки наше припущення - варто почекати офіційних повідомлень.

Триває процес накопичення сил і засобів. Так, окупаційні влади на три доби закривали залізничний вокзал Іловайська - йшла безперервна розвантаження боєприпасів з військових ешелонів з Росії. Нині також відбувається ротація і з нашого боку - виведені з другої лінії, наприклад, танки 17-ї окремої танкової бригади. По всій видимості, їх змінили їх колеги з Гончарівського. На луганському напрямку знову активно діє 93-я мехбригада, а під Волновахою відзначені частини 30-ї мехбригади.

Друга лінія оборони активно наповнюється підрозділами Національної гвардії, зокрема, нову зону відповідальності отримав полк "Азов". І це все це відбувається на тлі повідомлень про чергові "навчаннях" російської армії на полігонах Ростовської області.

Тобто можна говорити про те, що незважаючи на ритуальні твердження про прихильність мінським процесу, сторони готуються до чергового загострення.