Три "Тайфуну". Чому в Росії злякалися макетів нових українських ракет
Ось і днями російські ЗМІ буквально потрясли читачів новиною про те, що в Україні створили потужне ракетна зброя, яка здатна вражати цілі на території Росії. Однак як завжди, реальність виявилася далекою від "страшилок".
При найближчому розгляді причиною істерики російських пропагандистів стали лише макети 122-мм некерованих реактивних снарядів для РСЗВ БМ-21 "Град" від конструкторського бюро "Південне" "Тайфун-1". І за мірками військової індустрії це скоріше не прорив, а жирний мінус нашої оборонці.
Наші, а слідом за ними й російські видання говорять про те, що нові ракети (які ще навіть не освоєні у виробництві, мало того, ні про яких державних випробуваннях, наскільки розумію, мова ще не йде) здатні вражати цілі на 20 км далі, ніж стандартні боєприпаси радянського зразка.
Однак це зовсім не унікальне зброю. Ті ж турки ще в 1997 р. розробили для свого варіанту "Граду" - "Сакар'я" - ракети TR-122 і TRB-122 з дальністю польоту до 40 км. Мало того, у них є і інша ракета - TRK-122 з дальністю польоту 30 км і касетної головної частини. Причому Roketsan Missiles Industries постачає їх також в Азербайджан і Казахстан. Є подібні серійні розробки та польських виробників.
А тут КБ "Південне", яке здатне виробляти міжконтинентальні балістичні ракети, на шостий рік війни становить всього лише макет досить примітивною некерованої ракети. Навряд чи це такий вже серйозний привід для гордості.
Набагато більш цікавими виглядають інші проекти "дніпровців" - "Тайфун-2" як заміна боєкомплекту для РСЗВ "Ураган". А ось "Тайфун-3" являє собою фактично повний аналог снаряда для комплексу "Вільха" і при вже налагодженому серійному виробництві його освоєння ще одним підприємством виглядає зайвою витратою державних фінансів.
Причому не можна не відзначити, що наші розробки дуже сильно відстають від тих же російських. У розвитку снарядів для системи "Торнадо-Г" (заміни для радянського "Граду") російські інженери пішли по іншому шляху. У 2018 р. на Міжнародному військово-технічному форумі "Армія-2018" вперше представили 122-мм боєприпаси нового покоління.
.
Характерною особливістю нових боєприпасів стало збільшення ваги бойової частини в збиток збільшення дальності стрільби. У підсумку, зробивши коло в розвитку, вони повернулися до радянської дальності ракет в 20 км. Судячи з усього, вони повністю врахували досвід війни на Донбасі, де радянські ракети "Град" виявилися не дуже ефективними проти правильно окопаного армійських підрозділів та фортифікаційних споруд.
В цілому ж можна говорити, що у нас спостерігається серйозне відставання реактивної артилерії поля бою. Мова йде насамперед про системах БМ-21 "Град" та БМ-27 "Ураган". Мало того, що нині є досить великі невирішені проблеми з шасі так і ще все ближче "снарядный голод", так як склади виявилися не "гумовими". А також проблеми з пусковими установками.
Хоча з "Граду" військові все ще не визначилися з варіантом модернізації, однак ДП "Шепетівський ремонтний завод" в ініціативному порядку вже освоїв випуск артилерійської частини РСЗВ, який повністю виготовлений з українських комплектуючих. Причому на превеликий жаль військові поки навіть не відправили його на державні випробування.
Тут тривають роботи з встановлення бойової частини РСЗВ "Ураган" на автомобільне шасі "КрАЗ". Досвідчений зразок навіть експонувався на виставці "Зброя та безпека-2017", однак після цього ніякої нової інформації про цей проект не було.
Зате досить далеко Україна просунулася в модернізації парку 300-мм РСЗВ "Смерч". На сьогодні прийняті на озброєння снаряди двох типів: "Вільха", які виробляються серійно на вітчизняних підприємствах з використанням вітчизняних ж комплектуючих і "Вільха-Р", які являють собою варіант удосконалення старих радянських снарядів за допомогою сучасних комплектуючих.
Крім того, тривають державні випробування і абсолютно нового боєприпасу з кардинально поліпшеними характеристиками - "Вільха-М". Зараз називаються зовсім фантастичні цифри з ураженням цілі на дальностях до 120 км, яке, щоправда, досягається за рахунок зменшення маси бойової частини.
Родзинкою проекту є використання лазерного гіроскопа виробництва КБ "Арсенал", який використовується в конструкції ракети-носія "Дніпро" і також на ракеті російського оперативно-тактичного ракетного комплексу "Іскандер". Це дозволяє різко зменшити середнє відхилення ракети - так, якщо ракета "Смерчу" з інерціальною системою наведення дозволяє потрапляти в ціль з відхиленням 50 м, при використанні GPS корекції - близько 7 м, а ось "Вільха" - близько 5 м.
Однак ця зброя досить дороге і штучне, а армія потребує дешевих і ефективних ракети для найпоширеніших систем. Причому власного виробництва.
