Три сценарії для Арсена Авакова

Днями Солом'янський районний суд столиці надав детективам Національного антикорупційного бюро тимчасовий доступ до рахунків і документів в рамках кримінального провадження, розпочатого за фактом виведення з України $40 млн депутатом Верховної Ради від "Народного фронту" Ігорем Котвицьким. НАБУ вважає, що законність походження цих грошей не підтверджена доказами. Як встановили детективи, у декларації про доходи Котвіцького дані кошти не були вказані. Як відомо, цей депутат є соратником і бізнес-партнером (офіційно — у минулому) міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Крім Котвіцького від борців з корупцією дісталося ще одному "фронтовику", Євгену Дейдею, також входить в орбіту глави МВС. Керівник Спеціальної антикорупційної прокуратури Назар Холодницький звинуватив Дейдея у спробі тиску на слідство у справі проти менеджерів Одеського припортового заводу. За словами Холодницкого, депутат "разом з іншими особами відкрито, в присутності представників засобів масової інформації, висловлював погрози фізичної розправи і ображав гідність процесуального керівника у кримінальному провадженні — заступника керівника САП Володимира Кривенка". А в ході розгляду судом клопотання кілька раз вигукував образливі висловлювання на адресу боку звинувачення.

Антикорупційний прокурор звернувся в Генпрокуратуру, і там дали хід справі. Тепер Дейдею загрожує щонайменше штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів, а як максимум —тюремний строк до трьох років. Втім, в такі жорсткі заходи проти нардепа-комбата ніхто не вірить. Однак сам факт роботи слідчих органів по "людям" Авакова може свідчити, що проти одного з стовпів "Народного фронту" почалася кампанія. Поки швидше інформаційна.

У неї може бути кілька цілей. Перша — остаточно зіпсувати імідж глави МВС, щоб в новому політичному сезоні домогтися його відставки. Друга — розсварити НФ і БПП, розвалити коаліцію і зробити дострокові вибори парламенту невідворотними. Третя — "підвісити" міністра, зробивши "фронтовиків" повністю гутаперчевими. Звідси і сценарії, розгортання яких ми зможемо побачити найближчим часом.

Сценарій перший: Яценюк здасть Авакова

За інформацією "ДС", в "Народному фронті" вважають активізацію НАБУ і САП (мова йде не тільки про людей з групи Авакова) недоброю тенденцією. У Яценюка вважають, що в ній є політична підоснова — розрахунок на розкол у фракції: багато депутати розуміють, що дострокові вибори ВР позбавлять їх мандатів, бо будуть проти різких рухів. Простіше кажучи, не захочуть жорсткого конфлікту з-за того ж Котвіцького. Опитування показують досить невисокі шанси на проходження в парламент партії Яценюка, і це серйозний стримуючий фактор для НФ.

Але якщо тиск слідчих органів Авакова і До посилиться, перед Арсенієм Петровичем встане архіскладний питання — виходити з коаліції і з вантажем скандалів навколо його соратників йти на перевибори або поміняти Арсена Борисовича на когось іншого. То ж за квотою НФ. Це буде подано як чергова поступка для цілісності владної команди, однак при таких розкладах "фронт" трісне по швах, Аваков може розгорнути свій політпроект на базі "Азова", дистанціюються від Яценюка та інші групи впливу у фракції. Так що навряд чи екс-прем'єр пожертвує своїм майже теской. І навіть якщо це відбудеться, то тільки в обмін на залізобетонні гарантії закриття кримінальних справ проти близьких соратників Яценюка. А таких гарантій йому ніхто сьогодні не дасть.

Сценарій другий: НФ грюкне дверима

За джерелами "ДС", серед депутатів НФ існує думка, що атаки на них — політична технологія. За нею стоять олігархи, не задоволені нинішніми розкладами у владних кабінетах, так і відомі антикорупціонери з депутатськими мандатами. А НАБУ і САП резонансними викриттями підносять їм патрони. Простіше кажучи, мета подібних розслідувань — вибити НФ з коаліції і, таким чином, прискорити чергове перезавантаження влади. При цьому прихильники такої версії вважають, що хвиля нападок припиниться після одного-двох гучних провалів НАБУ в судах. Тому краще демонструвати монолітність команди і створювати ілюзію важливості Яценюка (останній приклад — недавній візит екс-прем'єра в Штати).

Крім того, в НФ вважають, що ініціатори кампанії проти їхніх колег погано прорахували ризики. Якщо тінь лягає на кого-небудь з членів уряду або близьких до них людей, це бумерангом б'є по всій владі і по всій коаліції, а не тільки за партії, за чиєю квотою висунутий той чи інший чиновник. Або від якої сили обраний депутат. Логіка в цьому є: поділ портфелів нецікавий пересічному виборцю, йому важливий результат.

Тому в НФ впевнені: перевибори невигідні не тільки їм, але і президентській команді (довибори в семи мажоритарних округах цю впевненість тільки підтвердили). У разі посилення тиску на своїх, "фронтовики" будуть блефувати, лякаючи виходом з коаліції, але остаточно відпиляти сук, на якому сидять, все ж таки не наважаться. Тут можна згадати, скільки разів Яценюк погрожував піти з прем'єрської посади, а пішов лише тоді, коли його політсила виторгувала собі спікерську посаду, посаду глави МВС і ще сім портфелів у Кабміні.

Сценарій третій: Аваков залишається

Незважаючи на шлейф скандалів, що тягнуться за главою МВС, він має серйозну вагу у вітчизняній політиці. З його ім'ям пов'язана одна з найуспішніших реформ — створення патрульної служби і поступова трансформація міліції в поліцію. Крім того, у Арсена Борисовича хороші стосунки з багатьма впливовими людьми і у владі, і в бізнесі, що дає йому можливість досить довго тримати оборону і без допомоги фракції.

Звинувачення на його адресу і на адресу його соратників, безумовно, кидають тінь на міністра. Так само як і нашумілий у свій час справу про рюкзаках для МВС. Директор НАБУ Артем Ситник нещодавно розповідав, що його відомство і далі розслідує цю справу. Але у нас так повелося, що навколо будь-якого антикорупційного розслідування занадто багато піару і політики. Деколи складається враження, що завдання цих розслідувань — полякати чи до чогось примусити. І справа Котвіцького — спроба примусу глави МВС до добровільної відставки.

Якщо ця версія правильна, то далеко не факт, що Він погодиться піти. По-перше, є варіант тихо домовитися, десь у чомусь поступившись. По-друге, завжди залишається можливість звинуватити інших у політичному тиску. По-третє, справи про корупцію у нас нагадують морські припливи і відливи. Згадаймо історію нардепа Олександра Онищенка. Обшуки, здригання інформаційного простору гучними заявами, арешт десятка людей і... пауза. Зараз — новий прилив: викриття менеджерів ОПЗ і справа нардепа Котвіцького. Звідси висновок: якщо не пороти гарячку з відставкою, а перечекати, то шанси, що в телевізорі розкажуть про когось іншого, значно зростають.