Перший день великої війни. Чому проваляться всі три плани Путіна

Путін почав вторгнення з трьох сторін (півночі, сходу та півдня), не маючи достатніх сил для окупації всієї України. Це означає лише те, що він має іншу мету. Яку — про це ще кілька тижнів тому розповідали західні медіа із посиланням на дані розвідувальних служб. Російські війська не повинні були вести запеклі кровопролитні бої на міських вулицях. Натомість вони мали створити собі плацдарми на півдні України, оточити прикордонні Харків, Суми, Чернігів та взяти в кліщі Київ, ведучи наступ з території Білорусі по обидва береги Дніпра.

Прикладом таких попереджень може бути докладна розповідь німецького видання Bild 4 лютого про те, що російське вторгнення складатиметься з трьох етапів. Перший етап — блокада міст і примус їх до капітуляції, другий — скликання фейкової "народної ради", третій — створення нової "союзної держави", яка об'єднає Росію, Білорусь та Україну.

Зрозуміло, що найважчим для Путіна є перший етап — досягти капітуляції. У сценарії, описаному Bild, говорилося, що в блокованих містах мають бути активізовані агентурні осередки та лояльні до Путіна політики, а крім того, "агенти спецслужб проникнуть до міст". Перед ними стоятиме завдання "встановити в містах проросійське керівництво", яке потім "домовилося б про капітуляцію та передачу" міста російським окупантам.

План А: примус Банкової

Західні розвідки попереджали також і про те, що Кремль має кілька планів, як оформити капітуляцію. Один із них — це змусити нинішню українську владу виконати російський ультиматум. Прессекретар господаря Кремля Пєсков уже заявив, що Путін готовий до переговорів із Володимиром Зеленським щодо нейтрального статусу України. Також Путін вимагає демілітаризації України та визнання російської приналежності Кримського півострова.

Але все це для нього навіть не перша страва, а холодні закуски. Йому потрібний проросійський уряд, і про це ще більше місяця тому, 22 січня, розповіла міністр закордонних справ Великобританії Елізабет Трасс. У той день вона повідомила, що британська розвідка викрила "план Кремля встановити в Україні проросійське керівництво" на чолі з екснардепом Євгеном Мураєвим.

План Б: реанімація напівтрупів

Останнім часом з різних джерел з'являлася інформація про те, що Путін серйозно розглядає варіант визнання легітимним президентом України Віктора Януковича. Останній має призначити прем'єр-міністром Миколу Азарова. Потрібно розуміти, що це ще й спосіб шантажу Банкової: мовляв, якщо Зеленський не погодиться швидко капітулювати, то Кремль має запасний план.

Проте реанімація двох напівтрупів не означала б, що Путін серйозно віддасть їм владу в Україні. Подальша функція Януковича звелася б до того, щоб оголосити вибори до "народної ради" (згідно з другим етапом сценарію, описаного Bild). А функцією Азарова була б швидка інтеграція української економіки у російську. Після цього Янукович і Азаров мали б покинути політичну сцену, а видимість влади перейшла б до ще нікчемніших кремлівських маріонеток.

План В: ще одна фейкова республіка

План із Януковичем та Азаровим для своєї реалізації вимагає, щоб були умови для проведення фейкових виборів у фейкову "народну раду". Якщо ж капітуляція українських міст затягнеться, то Путін має третій план. По суті, це створення ще однієї фейкової республіки, яку Путін визнає як незалежну державу.

Нагадаємо, що 15 лютого британська газета Financial Times розповіла з посиланням на дані розвідки США, що у разі вторгнення Росії в Україну Кремль може поставити на чолі маріонеткового уряду Олега Царьова — колишнього народного депутата України та колишнього голови так званого "парламенту Новоросії".

Український план

Всі ці плани Кремля проваляться, бо Україна реалізує свій український план. Найголовніше – протриматися перші кілька днів. Усі три плани Путіна розраховані на бліцкриг. Він вірив у свій власний міф про "один народ", згідно з яким українські війська (як і взагалі всі жителі України) мають швидко здатися, не виявляючи бажання та здатності чинити опір.

Ми вже почали ламати весь сценарій Путіна та всі його плани, чинивши опір, якого він не очікував. При цьому економіка Росії вже почала зазнавати серйозних ударів від наших західних союзників. Ми повинні вистояти і ми вистоємо.