"І обіцянки, і пробачення". Головні популісти 2019 року

Першість в нашому топі дісталося новим політикам, але є місце і для старих, що полюбилися українському виборцю, можна сказати "традиційних" осіб. Отже, хто ж увійшов до ТОП-5 популістів?

Андрій Герус, глава парламентського комітету з ПЕК і ЖКГ

Андрій Герус раніше був досить відомим і авторитетним експертом у галузі ПЕК. Але після входження у владу з ним почали відбуватися дивні метаморфози і конфузи. Так, у вересні він спочатку відхрестився від обіцянок знизити тарифи, мовляв, президент Зеленський пожартував. Пройшло зовсім небагато часу, і вуаля: фраза про жарті була невдалою.

Виправдався наш герой браком політичного досвіду, зокрема у спілкуванні з журналістами, що можна визнати дуже невдалою "відмазкою" - до призначення на нинішню посаду він досить часто коментував питання енергетики, тому відсутність досвіду спілкування з журналістами, м'яко кажучи, неправда.

Крім того, якщо думка видного представника команди президента так швидко змінюється, то стає незрозуміло, коли він говорив правду. Нарешті, такі "піруети" свідчать про надзвичайно високий рівень популізму у людей Зеленського.

Святослав Вакарчук, співак та лідер партії "Голос"

Головне, за що критикують лідера молодої політсили - в його заявах не надто багато конкретики. Взяти хоча б його слова про війну на Донбасі: не варто обіцяти швидке завершення війни, а варто обіцяти зробити все, щоб вона закінчилася як можна швидше на сприятливих для України умовах. Нібито для того, щоб люди на підконтрольних територіях захотіли швидше з нами об'єднатися, потрібно створити казку на тих територіях, які Україна контролює.

Здається, ні в Грузії, ні в Азербайджані, ні в Молдові, вже вибачте, в Північній Кореї такий спосіб нітрохи не допоміг - краще життя неокупованій частині країни ніяк не впливає на бажання сепаратистів возз'єднатися з нею. Напевно, вся справа в тому, що останнім хтось допомагає. Хто б це міг бути, а? По суті, це - перелицьований на новий лад міф про "громадянський конфлікт" в Україні. Який можна завершити, коли почуємо "голос Донбасу".

Крім того, Вакарчук запропонував "обрізати" депутатство двома каденціями, а потім підписав разом з соратниками зобов'язання не балотуватися більше двох разів. Звичайно, частина українців може повірити в щирість команди Вакарчука. Ось тільки нинішня партія "Голос" аж надто нагадує політсилу Андрія Садового "Самопоміч" в парламенті минулого скликання, а це значить, що як і у їхніх ідеологічних попередників шансів у "Голоси" повторно пройти в парламент практично немає і обіцяти не балотуватися втретє можна з самої що ні на є чистою совістю.

Давид Арахамія, голова фракції "Слуга народу"

Феєричний глава "слуг" у парламенті розкрив секрет в ефірі одного з каналів. За його словами, Зоряна Скалецька, яку призначили очолювати Міністерство охорони здоров'я, повинна була стати заступником міністра, а в головне крісло повинен був сісти нардеп Михайло Радуцький. Тому, в свою чергу, потрібно три місяці, щоб "владнати свої бізнес-справи". Утрясе - і стане міністром, а Скалецька стане його заступницею.

Поворот, звичайно, цікавий. По суті, Зеленський та його люди прийшли до влади в тому числі на критиці медичної реформи попередниці Скалецьке - Супрун, але її наступниця, виявляється, прийшла в МОЗ не робити реформи, а "потримати місце" для екс-власника "Борис" Михайла Радуцького! Це, звичайно, успіх. Мабуть, саме в очікуванні його пришестя співробітники Моз почали масово звільнятися, причому навіть ті, кого привела з собою нова міністр.

Юлія Мендель, прес-секретар президента

Юлія Мендель уже не раз встигла потрапити в скандали, але особливо вона відзначилася своєю поведінкою при спілкуванні з журналістами. Відео, як вона відштовхує відомого журналіста Андрушко, бачили всі. Замість очікуваного у такому разі вибачення, прес-Зеленського пояснила, що напала на репортера, тому що "так роблять у США, де Андрушко ще й посадили".

Хоч посаду Мендель і передбачає в основному вербальний контакт зі ЗМІ та представниками товариства від імені президента, це саме той випадок, коли потрібно було хоча б змовчати. Справа в тому, що США ніколи не заарештували журналіста за те, що він хоче поставити питання президенту, чи комусь із президентського оточення. Крім того,в цивілізованих країнах дійсно поважають особистий простір президентів, яке охороняють спеціально навчені бодігарди, за що їм,власне,і платять, прес-секретарі ж тут ні причому.

Вадим Пристайко, міністр закордонних справ

Досвідчений дипломат не раз здивував українців своєю риторикою після призначення в уряд Гончарука, але один випадок став особливо кричущим - тільки подумати, міністр налякав українців конфіскацією на потреби оборони третини зарплат і пенсій, якщо не буде світу по "формулі Штайнмайера"!

Можливо, ця заява була якимсь певним зондуванням громадської думки щодо підтримки в суспільстві миру ціною капітуляції, тобто - або "болючі компроміси", або кожному доведеться серйозно розщедритися. Швидше за все, пересічний виборець, якому президент обіцяла світ, швидше за все, вибере перший варіант. Тому, саме від заяви Пристайко варто вести відлік часу, який знадобиться владі, щоб переконати виборця в тому, що здатися дешевше, ніж вийти з війни переможцями.

При цьому поступки, на які влада готова піти перед агресором, зовсім не обов'язково відразу стануть відомі українцям. Коли ж це все-таки станеться, то "артпідготовка" влади з цього приводу може мати ефект - платіжки-то "схудли"...

Юлія Тимошенко, лідер "Батьківщини"

Юлія Володимирівна перейшла в опозицію до ще одного президента. Здається, в українській політиці незмінною залишається тільки вічна опозиційність Тимошенко. Лідер "Батьківщини'досить довго вдавала чи не найкращим другом Зеленського, вона завжди готова допомогти, на доказ чого вона голосувала з партією влади. Але, знаючи Юлію Володимирівну, не доводилося сумніватися, що це співробітництво - лише ситуативне.

Тому нічого дивного в рішенні Тимошенко немає - на горизонті з'явилася гарна можливість на популізмі проти продажу землі підняти свій рейтинг, і неважливо, що союзниками при цьому стали "радєтєлі за народ" з "Оппоплатформы".

Айварас Абромавічус - глава "Укроборонпрому"

Ще навесні колишній міністр назвав тоді ще кандидата в президенти Володимира Зеленського "середнім пальцем" старим елітам і висловив йому свою підтримку, з приміткою - Зеленський повинен дистанціюватися від "найбільш демонізованого" олігарха Коломойського.

Дистанціюватися від Коломойського президентові так і не вдалося - навпаки, у глави держави бояться йти на відкритий конфлікт з олігархом. Тим не менш, приспособленцу Абромавичусу це не завадило піти у владу, ставши керівником "Укроборонпрому", який він нібито частково хоче приватизувати.

І тут вже неважливо, що Коломойський називав екс-міністра'мавпою". "Я акціонер цієї компанії ("Укрнафти") і мені все одно, звідки привезли цю мавпу - з Литви або звідки", - сказав тоді олігарх. Гроші - вони ж не пахнуть, можна і таке стерпіти, так, пан Абромавичюс?