ТОП-5 прокурорських скандалів, які закінчились "пшиком"
Чинний керівник Генпрокуратури Віктор Шокін працює на своїй посаді 5 місяців, але вже сам чи його найближчі підлеглі встигли побувати в епіцентрі багатьох скандалів. Всі вони завершувалися серйозними репутаційними втратами для неповороткої прокурорської команди. "ДС" зібрало найяскравіші приклади того, як керівництво ГПУ опинялося на щиті після роздутих власноруч гучних історій.
1. Спец-операція з проведенням обшуку у Центрі оцінювання знань МОН, який пройшов наприкінці лютого потряс вітчизняну громадськість. Адже до цього жодних запитань до цієї установи ні в кого не виникало. Відтак, слідчі ГПУ та МВС мали б мати дуже серйозні підстави для того, щоб взяти "в оборот" керівника установи Ігоря Лікарчука. Однак, одразу ж після проведеного обшуку виникли серйозні підозри щодо наявності обґрунтованих підстав для його проведення, оскільки правоохоронці довший час не могли визначитись з тим, що ж вони там насправді знайшли – чи то 5 тис. гривень, чи то 130 тис. доларів США. У будь-якому разі, за даними "ДС" Лікарчуку ніщо не загрожує, про що невдовзі буде повідомлено офіційно. Це означає, що гучний скандал з обшуком закінчився нічим.
2. Обшук у центральному офісі "Укрзалізниці". Ця операція пройшла в середині липня і мала чималий резонанс, враховуючи, що підприємство є монополістом залізничних перевезень, а про масштаби зловживань у підконтрольному УЗ господарстві давно знає вся країна. Тому, природньо, що після проведення обшуку громадськість сподівалась почути конкретні цифри та імена чиновників, які нарешті понесуть заслужену відповідальність. Але інформація на цю тему з'явилася лише через два тижні у прес-релізі СБУ. Правда, дізнатися з відповідного повідомлення щось конкретне доволі складно. Там йдеться лише про те, що "розкрито злочинну схему розкрадання", в ході якої "посадовці привласнювали державні кошти через закупівлі підприємством шпал за завищеними цінами". Тобто загальний звіт ні про що і може означати лише одне – домовились.
3. Затримання керівництва Державної служби з надзвичайних ситуацій. Ця вистава була розіграна в прямому ефірі кількох телеканалів прямо під-час засідання Кабінету міністрів у березні цього року. Нагадаємо, що тоді були затримані керівник служби Сергій Бочковський та його заступник Сергій Стоєцький. Здавалося, ось зараз вся країна і дізнається деталі зловживань, у яких підозрюють чиновників. Однак, з того часу минуло 4 місяці, а про Бочковського і Стоєцького відомо лише те, що наприкінці липня суд прийняв рішення залишити їх під вартою до вересня. Чому керівництво правоохоронних органів не оприлюднює дані про "подвиги" екс-керівництва ДСУНС – залишається загадкою. Як показує досвід, такий формат ведення справи може свідчити про спускання справи на гальмах.
4. Зняття недоторканності з Сергія Клюєва. Епопея з отриманням дозволу на притягнення старшого брата колишнього керівника адміністрації Віктора Януковича до кримінальної відповідальності тривала кілька тижнів у травні-червні цього року. Її пік прийшовся на 28 травня, коли обґрунтовувати доцільність зняття недоторканності з Сергія Клюєва прийшов на засідання парламентського комітету з питань регламенту сам Віктор Шокін. Але в ході довгого і нудного діалогу Генпрокурор так і не зміг пояснити, які в нього претензії до народного депутата. Пізніше в Раді таки назбирали голоси за відповідний проект постанови, але на той час Клюєв старший вже покинув межі України і став недосяжний для правосуддя.
5. Корупційний скандал за участю замів Генпрокурора. Цей конфлікт розгорівся на початку червня навколо двох підозрюваних у корупції фігур – заступника керівника Головного слідчого управління ГПУ Володимира Шапакіна і заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця. Обох затримали співробітники СБУ з подачі заступника генпрокурора Давида Сакварелідзе. Невдовзі справу порушили вже проти самого Сакварелідзе та його команди – з подачі його колеги і першого зама генпрокурора Володимира Гузира та самого Віктора Шокінка, який особисто вступився за колег-хабарників. Пізніше Генпрокурор таки пішов на поступки і відправив Гузира у відставку, але тут же призначив на його місце нічим не кращого представника оточення звільненого зама – Юрія Севрука. Таким чином, замість того, щоб використати цю неприємну історію для покращення репутації ГПУ, її керівництво лише погіршило її, не зробивши необхідних висновків.
