Три рецепта для Зеленського. Як уникнути третього Майдану
Явного і всім зрозумілого конкретного приводу для протестів зараз немає. Але є більш важливий фактор — почуття безвиході
Уже відомо про підготовку акцій протесту 21 листопада не тільки в Києві, а й у багатьох інших містах, включаючи Вінницю, Краматорськ, Кривий Ріг, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одесу, Рівне. У столиці планується автомарш "Майдан — Феофанія", який повинен стартувати о 14:00 з Європейської пощади.
Майдан без приводу
Якщо подивитися на всі ці приготування зверху, то кидаються в очі дві обставини. Перш за все, це відсутність явного і всім зрозумілого приводу для протестів. Адже насправді ніякої великої зради за півтора року поки що так і не сталося.
Нагадаємо, що у першого Майдану, який зібрався ранку 22 листопада 2004 року, був реальний привід: масштабні фальсифікації на виборах президента. Другий Майдан, початок якому було покладено увечері 21 листопада 2013 року, теж мав цілком конкретний привід: відмова Януковича від євроінтеграції і розворот в бік Москви. Але зараз ніякого чіткого подієвого приводу для протестів немає.
Є тільки символічний привід у вигляді 16-ї річниці Помаранчевого майдану і 7-ї річниці Євромайдану. Починаючи з 2014 року щорічно 21 листопада в Україні на державному рівні відзначається День гідності і свободи. Це прекрасний привід згадати два перших Майдана, але навряд чи цього достатньо, щоб почати третій Майдан.
Ще одна очевидна обставина полягає в тому, що нинішня влада не виступає в ролі антагоніста і антипода перших двох Майданів, продовжувачем справи яких покликаний стати третій Майдан. Навпаки, коли 19 листопада правоохоронці провели обшуки в приміщенні Музею Революції гідності, офіс Володимира Зеленського виступив на захист цінностей Майдану. "Не може не викликати занепокоєння той факт, що слідчі дії пройшли чітко напередодні річниці початку Майдану. Зрозуміло, що цей непересічний день завжди викликає емоції, завжди переживається гостро. Для мільйонів українців досі живі ті відчуття, які були під час Майдану. Тому будь-яка необережність зараз може сприйматися як виклик цінностям Майдану або як свідома гра на громадських суперечностях", — йдеться в заяві Офісу президента.
Зрозуміло, що зображати з себе майданівців Зеленський не може, навіть якби захотів. Але все ж і затятим антімайдановцем і продовжувачем справи Януковича він теж не хоче виглядати.
Революції привід не потрібен
Проте відсутність приводу аж ніяк не означає, що революція неможлива. Насправді для революції є необхідним зовсім не привід, а щось інше — відчуття. Відчуття безвиході.
Згадаймо євромайдан. Коли Янукович відмовився від євроінтеграції, на протест вийшло зовсім невелика кількість людей. Приводом для набагато більш масового протесту став силовий розгін євромайдан в ніч на 30 листопада. Але чому люди піднялися? Чому повстав Київ?
Від багатьох учасників Майдану, звичайних киян, доводилося чути про один й той ж мотив. Розворот від Європи до Росії сам по собі ще не був достатнім мотивом. І розгін євромайдан під приводом встановлення новорічної ялинки теж сам по собі, напевно, ще не змусив би киян кинути все і вийти на Майдан. Але ці дві події, разом узяті, створили у людей чітке уявлення про те, чого чекати далі. І ось це уявлення їм зовсім не сподобалося, бо воно на всіх рівнях свідомості і підсвідомості викликало відчуття безвиході.
Це відчуття пронизувало, немов електричний розряд: Янукович більше вже не буде дотримуватися ніяких правил пристойності (раз він розвернувся від Європи до Москви), і він вже прямо зараз перестав дотримуватися будь-якої пристойності (раз він розігнав євромайдан), тому попереду нас чекає всеосяжний безпросвітний жах назавжди. Повними господарями життя стануть "донецькі". І відібрати у них владу не можна буде ніколи, бо ніяких чесних виборів більше ніколи не буде.
Якщо згадати Помаранчеву революцію, то тоді теж головним спонукальним мотивом для киян було не те, що влада вкрала у Ющенка перемогу, а страх, що завтра прийдуть "донецькі" і наведуть свої "порядки". А які "порядки" і яким способом наводять "донецькі" — про це тоді вже були добре чули по всій Україні.
Чи є зараз у людей відчуття безвиході? Звичайно, Зеленський — не Янукович, і "слуги народу" ще не створили собі настільки жахливий імідж, який здобув "донецькі".
Але, з іншого боку, саме зараз завершилися місцеві вибори, які чітко показали, що загальна народна довіра до Зеленського та "слуг" вже в минулому. А до наступних чергових президентських виборів ще більше трьох років. І ось всі бачать, що замість обіцяних швидких поліпшень в усіх напрямках вийшло погіршення, все більш стрімке. Ситуація не просто погіршується, а взагалі виходить з-під контролю влади. Всі виявилися перед перспективою втратити одночасно робочі місця, доходи і здоров'я. Та й життя теж.
Три виходу для Зе-влади
Зараз офіс Зеленського намагається нівелювати небезпеку нового Майдану. Тому робляться різноманітні зусилля для дискредитації акції протесту 21 листопада і її організаторів. З іншого боку, офіс Зеленського боїться створити будь-які серйозні приводи для масових виступів. Тому він відмежовується від дій силовиків і вдає з себе мало не апологета цінностей Майдану.
Все це може якось вплинути на чисельність акції 21 листопада. Але це практично не матиме ніякого значення для головного питання — чи підніметься народ на революцію проти Зеленського. Бо для революції, як уже було сказано, необхідний не привід, а почуття безвиході.
Щоб гарантовано уникнути революції, Зеленському потрібно розвіяти почуття безвиході в українців. І для цього у нього є навіть не один, а три рецепта.
Перший рецепт на даний момент виглядає найбільш фантастичним. Це — взяти і почати вирішувати проблеми. Пред'явити людям чіткий покроковий план дій з конкретними термінами і продемонструвати здатність його виконувати.
Другий рецепт — дострокові вибори (парламентські і президентські). Це принаймні дасть людям видимість виходу з глухого кута. Коли є можливість виборів — революція стає зайвою.
Третій рецепт — уряд національної єдності, куди повинні увійти професіонали, але не капітулянти. Тобто там не повинно бути тих, хто вважає коронавірус всесвітнім фейком, заперечує російську агресію і проповідує солодкість дефолту. Якщо внутрішньополітичні чвари будуть відкладені до кращих часів — народ напевно це підтримає. Бо це набагато більш спокійний і менш ризикований вихід із ситуації, ніж революція.