Тиха зачистка. Навіщо в ОРДЛО прискорили відстріл командирів "ополчення"
Мова йде про продовженні відстрілу бойовиків, причому в цей раз потрапили, по-перше, ті, хто стояли біля витоків формування бандитських анклавів, - отже, багато знають про роль Росії і її кураторів, а по-друге, ті, хто нині наживаються на війні.
Отже, для початку просто факти. 9 січня в Луганську був застрелений командир інженерного взводу бригади "Привид" Володимир Тимочкин (позивний "Захід"). А 20 числа вже в Донецьку біля під'їзду трьома пострілами в спину розстріляли заступника командира батальйону "Пятнашка" Олексія Кривулю (позивний "Грін").
З Тимочкиным все більш чи менш зрозуміло - не поділився з верхівкою керівництва ОРЛО. Адже той ділянку фронту, який нині тримає бандформування "Привид", завжди був і залишається Клондайком для контрабандистів. І кожен такий "полк" або "бригада" заробляє досить конкретні суми, відстібаючи мзду "наверх".
Це такий собі надприбутковий бізнес, за контроль над яким постійно йде справжня війна, яка час від часу переростає в гарячу з підривами машин, вбивствами конкурентів та іншими принадами мафіозних розборок. Про те, що все це так, реально свідчить і, наприклад, випадок, який стався буквально на днях, коли наші військові затримали "несунів" з цигарками, які переправилися на нашу сторону через умовну лінію дотику - річку Сіверський Донець.
До речі, саме контрабандна складова заважає відкриття автомобільного пункту пропуску в Золотом. З нашої сторони там вже пару років побудована вся інфраструктура, але дозвіл не дають "влади" в Луганську. Справа в тому, що лінія дотику в Золотому фактично не підконтрольна "офіційної влади" в плані контрабанди, і всі вершки у разі відкриття посту будуть знімати "козачки". Адже ще з 2014 р. існує негласне поділ "території для прокорму".
А ось з Кривулей, якого пропагандисти з близьких до окупаційній владі ЗМІ в свій час називали "одним з кращих командирів ополчення", все не так просто. Уродженець Павлограда, який проживав в Миколаївці, 43-річний бойовик почав воювати ще під початком Стрєлкова-Гиркина навесні 2014 р. і за майже шість років дослужився до посади "заступника командира полку спеціального призначення внутрішніх військ МВС Донецької народної Республіки". До цього встигнувши побути заступником начальника штабу бригади 7 окремої мотострілкової бригади 1-го армійського корпусу Південного військового округу ЗС РФ, а також заступником "командира батальйону бандформування "Пятнашка".
Тобто людина не тільки з серйозним бойовим досвідом, але і вбудований в структуру окупаційних корпусів і багато чого знає. І головне - користується авторитетом серед місцевих бойовиків.
Кому це вигідно, на сьогодні абсолютно незрозуміло - тут може бути що завгодно: від елементарних бандитських розборок до усунення російськими кураторами більш або менш впізнаваних польових командирів. І так в історії війни на Донбасі було не раз і не два. Вельми характерний приклад - бойовики Моторола і Гіві, убиті "українськими ДРГ" дуже вчасно для прийняття серйозних рішень з "республік".
І до речі про "український слід". До цього буквально всі випадки вбивств бойовиків в тилу традиційно списували на український спецназ. Однак зараз російські і проросійські ЗМІ майже нічого не говорять. Вся інформація йде виключно від соратників убієнних в соцмережах. Немає ніяких гнівних заяв від "балакучих голів" типу випускника Донецького військово-політичного училища Басурина. Немає навіть стандартних "офіційних" повідомлень. Взагалі нічого!
Що може означати тільки одне - зверху дана команда мовчати і не реагувати. От тільки чому? Версія про те, щоб нібито не заважати переговорного процесу між Зеленським і Путіним просто смішна. Адже нічого не заважає змішувати з брудом президента України на федеральних телеканалах в режимі нон-стоп, навіть в ході новорічного вогника.
А значить, тут мотиви більш глибинні, і такі ось резонансні вбивства можуть означати тільки одне - чергову зміну влади в "республіках". Адже вже всім очевидно, що Україна ніколи не сяде за стіл переговорів з бойовиками, у яких руки по лікоть у крові українських солдатів і громадян. Зате є варіант з колишніми "регіоналами", які в чималій кількості втекли після Революції гідності на територію Росії.
Адже почувається цілком комфортно в Україні той же Портнов, повернулися на свої домайданные посади численні сошки поменше. Все це були як би пробні камені на реакцію українського суспільства. Наступним етапом може стати грандіозне повернення до влади колишніх господарів Донецької області з передачею їм віджатих підприємств.
З нашого боку теж йде підготовчий процес - в масову свідомість старанно втюхивается теза про "покаяння", "налагодженні мирного діалогу на рівні громадян". Для цього ляльководи навіть дістали з запорошеного комори популярного в 1990-і на Донбасі кавеэнщика Сергія Сивохо. Який для "рыгов" і громадян "молодих республік" як би і свій. А в Україні навіть офіційна особа на непоганий посади.
Буде реалізований такий сценарій, покажуть тільки найближчі місяці. Які обіцяють бути досить турбулентними в політичному плані. І чи втримається Україна на своїх позиціях щодо окупованого Східного Донбасу, окреслених ще Порошенка і його командою, - велике питання.