"Тиха" війна. Чим ВСУ відповідають ворожим снайперам на Донбасі

У результаті основними причинами втрат наших військових на лінії зіткнення стали підриви на розтяжках і фугасах, обстріл транспорту з протитанкових ракет, а також порушення техніки безпеки. Але найважчі втрати сьогодні наша угруповання на Донбасі несе від снайперського вогню противника.

Посудіть самі з 313 загиблих бойових причин з листопада 2016 р. по березень 2018 р. 88 осіб (або близько 30%) загинули від рук ворожих снайперів. І це тільки ті випадки, які документально зафіксовані, а обставини деяких втрат взагалі достеменно невідомі.

Останній зафіксований випадок — сержант Денис Начосный з 57-ї мотопіхотної бригади, якого ворожий снайпер застрелив у голову 12 квітня в районі Пісків. Причому, аналізуючи ці втрати, виявляється, що більшість бійців отримали поранення голови і шиї, коли визирали з-за укриттів. І ще, більшість — це бійці, які буквально за місяць-другий до того підписали контракт, або ж ті, хто воював з 2015-го, а то і 2014 р. Цим самим підтверджується сумне правило всіх воєн, що гинуть або новачки, які нічого не знають, або ветерани, які думають, що все знають.

Проте не можна говорити про те, що проблему наші генерали не помічають і не вживають зовсім вже нічого. Серйозну ставку роблять, наприклад, на допомогу з боку західних союзників в цьому напрямку. Для того щоб показати всю серйозність проблеми, навіть влаштували екскурсію на прифронтові території сенатора Роберта Портмана. На прес-конференції за підсумками поїздки окремим рядком прозвучала проблема снайперського вогню з боку проросійських бойовиків і обіцянку найближчим часом надати "снайперський пакет" для української армії. Природно, що жодних деталей про його складі не було, але варто припустити, що навряд чи це снайперські гвинтівки (з цим за останні два-три роки більш або менш налагодилося), а швидше за все, мова йде про антиснайперских комплексах — як носяться, так і мобільних на базі "Хамві".

Не можна сказати, що снайперських гвинтівок у спецпідрозділах дуже багато, але в порівнянні з тим же 2014 р. якість і кількість збільшилися. Як у підрозділи ЗСУ, так і Нацгвардії ще з 2015 р. надходять великокаліберні снайперські гвинтівки Barrett М107А1.

У військах також багато напівавтоматичних снайперських гвинтівок "Форт-301" калібру 7,62х51мм, які є ліцензійною версією ізраїльської снайперської гвинтівки " Galil sniper (Galatz).

І нарешті, новинка буквально останніх місяців — армійці офіційно прийняли на озброєння самозарядную напівавтоматичну снайперську гвинтівку Z-10 (UR-10) компанії "Зброяр" калібру 7,62х51 мм (NATO), патрон 308 Winchester, яку можна вважати повним аналогом американської автоматичної гвинтівки AR-10. Цей високоточний стрілецький комплекс натовського зразка дозволяє вести інтенсивний вогонь на різних дистанціях, оптимально підходить для проведення спеціальних операцій.

Власне, і раніше Z-10 потрапляла в центр уваги громадськості, коли в серпні 2017 р. стало відомо, що президент Порошенко закупив за власні кошти і передав спецназівцям 100 снайперських комплексів, з яких 82 були саме гвинтівки Z-10. Нещодавно гвинтівки Z-10 і Z-008 іспытывал особисто начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України Віктор Муженко.

І ще. Під керівництвом західних інструкторів ведеться серйозна робота з підготовки штатних снайперів не тільки для спецпідрозділів, але і для стройових частин.

Як тільки на фронті загострилася ситуація з ворожими снайперами, буквально всі готівкові специ були терміново перекинуті на "нуль". Найбільшою проблемою є сама специфіка антиснайперской війни, коли про перемоги на публіку не говорять (принаймні, по гарячих слідах).

Однак про те, що така "тиха" війна йде, можна судити за непрямими даними. Так, наприклад, досить широко висвітлювався випадок 9 березня 2018 р., коли під час дуелі снайперських пар в сірій зоні під Водяним (маріупольське напрямок) загинуло відразу двоє військовослужбовців полку НГУ "Азов". Причому заступник командира розвідвзводу 1-го батальйону Юрій Луговський (1994 р. н.) загинув на місці, а його напарник Марк Гудзовский (1997 р. н.) помер 14 березня в лікарні їм. Мечникова (шансів у нього не було — куля пройшла через потилицю).

Луговський був досить відомим у вузьких колах снайпером, мав псевдо "Баррет", на його рахунку кілька десятків знищених бойовиків. Чого вартий, наприклад, випадок від квітня 2015 р., коли в ході одного з боїв за Широкіно він знищив противника прямо під час зйомки сюжету російським телеканалом.

До речі, згнітивши серце втрати своїх снайперів в протистоянні з нашими змушений визнавати і супротивник. Так, 29 березня проросійські ЗМІ з Донецька поширили інформацію, що в ході снайперської дуелі був поранений "сербський снайпер Дії Берич". Згодом на різних телеканалах, підконтрольних окупаційної адміністрації, крутили відео, в якому серб-найманець демонстрував свій бронежилет. Як можна було зрозуміти, куля не пробила одну із сталевих пластин, в результаті чого серб відбувся легкою заброневой травмою.

І це ті "легендарні особистості", які на слуху, а скільки безіменних росіян і колаборантів були знищені за останні місяці нашими снайперами, не знає ніхто. Тільки в численних "не забудемо, не простимо" у соцмережах з приводу чергового загиблого місцевого колаборанта проскакує "убитий снайпером в голову". Тобто антиснайперская війна набирає обертів, і тут перемога буде на боці того, у кого буде більше ресурсів і краще зброю і спорядження.

А поки ми стаємо свідками того, як Україна самостійно та з допомогою західних союзників надолужує згаяне в області снайпінгу.

У командування є розуміння того, що в умовах нинішньої позиційної війни виробництво власних снайперських комплексів і насичення ними стройових підрозділів нарівні з закупівлею зразків як снайперського, так і антиснайперского озброєння у країн-партнерів може змінити саму картину ведення бойових дій на Донбасі.

У той же час поки не видно результатів у напрямку вирішення ще однієї дуже важливої проблеми — створення власної патронного галузі, в тому числі і для виробництва таких необхідних патронів для снайперських комплексів.