Недороге задоволення. Скільки потрібно купити українців, щоб виграти президентські вибори
Минулі 29 квітня місцеві вибори в об'єднаних територіальних громадах (ВІДГ) навряд чи привабили б до себе особливу увагу, якби не два аспекти загальнонаціонального масштабу. Перший момент зрозуміла - ці вибори стали останнім більш-менш масовим голосуванням, причому в 17 різних регіонах країни, перед президентськими і парламентськими виборами 2019 року. Тобто у штабістів провідних політичних сил була хороша можливість апробувати на практиці свої передвиборчі технології та показати їх результативність.
Що стосується результатів, то про свою перемогу на цих виборах одночасно оголосили і БПП, і "Батьківщина", причому відбувається це вже вкотре. Все тому, що обидві партії вважають по-різному - одна використовує показник перемогли від себе і при своїй підтримці голів ВІДГ, а інша - пройшли до рад депутатів-партійців без урахування самовисуванців. В принципі, такі різночитання в підрахунках стали вже окремою технологією для власної політичної реклами як БПП, так і "Батьківщини", які змагаються в переможних реляціях виключно між собою. Всі інші політичні сили, не маючи настільки розгалужених організаційних структур на місцях, або взагалі самоусуваються від передвиборної боротьби в сільській місцевості, або беруть участь у ній по мінімуму.
Другий момент, пов'язаний з останніми виборами в ВІДГ, дещо несподіваний і тому, напевно, більш значимий - у цій, здавалося б, мініатюрної гонці поставлені справжні рекорди і за кількістю, і за масштабами підкупу виборців. Як заявив голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель, вибори 29 квітня виявилися найбільш брудною кампанією за всю історію проведення виборів у ВІДГ, починаючи з жовтня 2015-го. Так, спостерігачі КВУ отримали інформацію про 25 факти підкупу, правоохоронці відкрили відповідні кримінальні справи в п'яти областях, а в сам день голосування були спіймані на гарячому троє скупників голосів.
"Оприлюднені фото-і відеоматеріали про "сітках", схемах і конкретні факти купівлі голосів дають підстави прогнозувати не менше 10 результативних кримінальних справ. Втім, за підсумками парламентських виборів-2014 і місцевих-2015 в Україні не було жодного прецеденту, коли б купівля голосів призвела до реального тюремного терміну. Саме безкарність дозволила політикам перетворити вибори в супермаркет з продажу голосів", - резюмує Кошель. Нагадаємо, мова йде про вибори лише в 40 громадах, і якщо порівнювати з аналогічними виборами піврічної давності в 201 ВІДГ, коли за фактом підкупу виборців Нацполиция порушила лише чотири кримінальні виробництва, поширення практики скупки голосів дійсно зросла багаторазово.
Більше того, на цей раз окремі кандидати в розрахунку на свою підтримку не тільки роздавали виборцям хто курчат, хто комбікорм, хто дрова, пригощали "партійними цукерками" або банально поїли халявної горілкою, але і видавали готівку, перед цим записавши дані про "вояк" в окрему зошити. Таким чином, на сьогоднішній день середня ціна одного голосу становить приблизно 400 грн., а, скажімо, для перемоги на президентських виборах-2019 необхідно близько 10 млн. голосів виборців. Механічно перемножуємо ці дві цифри і отримуємо 4 млрд грн, або трохи більше $150 млн. Сума цілком підйомна практично для всіх фігурантів ТОП-10 президентського рейтингу. Зрозуміло, купити 10 мільйонів українців на практиці неможливо, в тому числі й тому, що не потрібно. Для потужних політичних гравців з ядерним електоратом цілком достатньо якихось 1-2 млн виборців у масштабах країни, щоб обійти конкурентів.
Отже, якщо тестування такої побудови "сіток" для скупки голосів і справді залишити безкарним, то подібні передвиборні методи мають всі шанси розростися до цілої системи небачених раніше розмірів в межах всієї України. Ну і користуватися ними будуть буквально всі, кому не лінь. До речі, за словами Кошеля, спостерігачі КВУ тільки на останніх виборах в ВІДГ встановили аж шість партій (і провладних, і відверто опозиційних), представники яких вправлялися у підкупі виборців. Що саме по собі свідчить про два факти - реальному відсутності єдиної вертикалі по країні хваленого колись адмінресурсу, а також про фактичному потуранні в боротьбі з таким явищем, як скупка голосів, з боку правоохоронної і судової системи. Адже за останні чотири роки вироки в судах з приводу винних у зловживаннях під час виборчого процесу обмежувалися винесенням їм або незначних штрафів або малих умовних термінів.
КВУ, "Опора" та інші громадські організації, що спеціалізуються на спостереженні за виборами, зараз особливо сподіваються на внесений нещодавно до парламенту урядовий законопроект, що посилює покарання за скупку голосів. У разі його затвердження організація підкупу виборців буде прирівняна до злочину середньої тяжкості з санкцією до 6 років тюремного ув'язнення. А це дозволить поліцейським здійснювати негласні слідчі дії та збирати докази для притягнення до відповідальності недобросовісних учасників передвиборної гонки (досі саме з цієї причини будь-які фото - і відеодокази підкупу зазвичай ігнорувалися в судах). При цьому і сам продав свій голос виборець ризикує сісти у в'язницю до двох років.
Однак одним залякуванням справі явно не допоможеш - тут потрібні рішення системного характеру. По-перше, щоб МВС на чолі з Арсеном Аваковим не грало з ким-то в піддавки, а з кого-то робило "козлів відпущення" - така вибірковість у підходах може взагалі помітно делегітимізувати весь виборчий процес як всередині країни, так і за її межами. Ну і, по-друге, всі провідні політичні гравці, замість того, щоб під час активної передвиборчої гонки ловити один одного на підкуп виборців, повинні зрозуміти, що для них набагато вигідніше на самому старті домовитися між собою "не грати дуже брудно". Тому що наслідки масштабної скупки та перекупівлі голосів непередбачувані для будь-якого переможця українських виборів.
