Зроблено в СРСР. Чому виграшні лотерейні квитки самі липнуть до Ляшка
Звичайно, серед 450 народних обранців відсоток щасливчиків порівняно з простими українцями і без того надзвичайно високий. Після введення електронного декларування стало виразно помітно, що у депутатів на диво багато багатих, успішних і головне - щедрих друзів і подруг, готових позичати мільйони без відсотків і гарантій повернення. А ще у парламентаріїв як на підбір надзвичайно успішні родичі, які дозволяють менш успішним політикам користуватися своїми будинками, квартирами і машинами.
Воно, звичайно, не дивно. Не випадково адже люди, які засідають у будівлі під куполом на Грушевського, вважаються національною елітою. Але Олег Валерійович прихильністю небес до своєї скромної персони перевершив усіх. У своїй останній декларації про доходи головний "радикал" країни вказав, що виграв у лотерею близько півмільйона гривеньь. Причому виграв аж три рази за рік, де по 200 тис. за раз.
Здавалося б, радіти треба такої радикальної фортуни пожирача чорнозему та спеціаліста з коров'ячого вимені. Але український народ, в любові якому Ляшко не втомлюється клястися кожну парламентський тиждень, чомусь своєму обранцю не надто вірить, підозрюючи, що його екстраординарна фінансова везучість має під собою якісь нехороші підстави.
Ми, звичайно, не прокурори, не судді і не НАБУ, щоб сумніватися в чесності Олега Валерійовича. Залишимо ці сумніви спеціально навченим людям. Зі свого боку, хочемо лише нагадати, без всякої прямого зв'язку особисто з Ляшком, що несподіване перетворення підпільних мільйонерів в лотерейних в наших широтах траплялося досить часто і навіть було відображено в популярних у широких мас творах мистецтва.
Як всі чудово пам'ятають, в почівшем, до загальної радості, СРСР не було не тільки сексу, але і проклятих буржуїнів. Приватне підприємництво в будь-якому його вигляді радянським громадянам було категорично заборонено, а структура з важковимовною назвою ОБХСС старанно відстежувала, немає у жителів найщасливішої країни в світі нетрудових доходів.
Тим не менше навіть жорстокий тоталітарний пресинг не міг повністю выкоренить буржуазну потяг до збагачення у радянських людей. А тому деякі особливо сміливі громадяни, іменовані на тодішньому жаргоні "цеховиками", примудрялися мати той чи інший підпільний бізнес, що приносив їм небачені за скромними радянськими мірками гроші. Були це в основному люди, які займали керівні посади на радянських підприємствах і мали доступ до "виробничих потужностей". Не потрібно забувати і про чиновників-хабарників, яких в СРСР було не менше, ніж в незалежній Україні. Головною проблемою всіх цих людей було не заробити грошей, а витратити, оскільки за будь-якої великої покупки пильні співробітники ОБХСС тут же цікавилися, звідки у радянської людини його тисячі і мільйони.
Але підпільні мільйонери не були б самі собою, якби не придумали досить оригінальну схему легалізації хоча б частини своїх "чорних" грошей. Оскільки буржуазні забобони в СРСР так і не були повністю викоренені, а комуністична номенклатура не соромилася поповнювати бюджет за рахунок властивої людям жадобі легких грошей, у країні рад було багато різних лотерей. І тоді обтяжені "чорним" налом цеховики почали виграшні лотерейні квитки у щасливчиків купувати, причому за гроші, які значно перевищують саму суму виграшу.
У результаті у виграші виявлялися всі - "цеховик" або корупціонер легализовывал якусь пристойну суму грошей, а виграв у лотерею отримував набагато більше, ніж виграв, нехай і нетрудовым "чорним" налом. До останніх, як до людей непомітним, увагу контролюючих і перевіряючих органів було не таким пильним.
Приклад подібної радянської схеми був навіть зафіксований у класичної радянської комедії "Діамантова рука", де глава ОЗУ контрабандистів, що фігурує у фільмі під кличкою Шеф, урочисто відзначав в ресторані покупку автомобіля "Москвич" за отримані від держави гроші за нібито зовсім випадково знайдений цінний скарб. Такий ось спосіб "відмивання" нетрудових контрабандитских доходів.
Як бачимо, стара приказка про те, що гроші тягнуться до грошей, цілком застосовна і до такої, здавалося б, випадкової речі, як лотерея.
P. S. Однак повернемося до Олегу Валерійовичу. Він, нехай і не відразу, але пояснив деякі обставини свого виграшу. За словами Ляшка, він виграв півмільйона на тоталізаторі, роблячи ставки на результати футбольних матчів Ліги чемпіонів. Зокрема ставив на "Шахтар" і "Ліверпуль". Жодних квитанцій про ставки і виграші Ляшко, зрозуміло, нікому не показував, а в Українській національній лотереї пояснили, що інформація про виграші секретна. Так що громадськості нічого не залишається, крім як вірити Олегу Валерійовичу на слово.
Таким чином виявляється, що Ляшко не тільки рідкісний щасливчик, але й неабиякий спортивний аналітик. Ховати від людей такий талант - просто злочинно. А враховуючи, що з футбольними експертами на нашому телебаченні все не дуже добре, то спеціалізовані спортивні канали просто зобов'язані завалити телегеничного, ексцентричного політика з добре поставленим голосом пропозиціями про співпрацю. Сам же Ляшко, враховуючи його любов до телекамер і загальної уваги, ніяк не повинен відмовитися від такої співпраці. А українському вболівальнику буде дуже цікаво послухати про "скотыняках з м'ячем" від такого тонко розуміє гру людини.
Так і Андрію Шевченко консультант у збірної України не буде зайвим. Дивись, Олег Валерійович підніме український футбол на досі небачені висоти.
