"Біла книга" СЗР. Які нові прийоми війни РФ проти України виявила наша розвідка

Служба зовнішньої розвідки України оприлюднила "Білу книгу 2021". До речі, зі вступним словом Володимира Зеленського. Відразу скажемо: складається враження, що над цим документом безжально познущатися цензор з Банкової, який вирізав все найсоковитіші місця.

Проте, "Біла книга" СЗРУ навіть в тому вигляді, в якому вона постала перед читачами, містить чимало родзинок. У документі виділяються кілька загроз, які загострилися за останній рік. На особливу увагу заслуговують прийоми інформаційної війни РФ. "Росія прагне домінувати в українському інформаційному просторі. Це є однією з передумов підготовки до агресії проти України", — підкреслює СЗРУ.

Ми наведемо кілька фрагментів "Білої книги", а також згадаємо деякі подробиці, які в книгу не ввійшли.

"Активні заходи" ФСБ

"Деструктивні інформаційні впливи з боку РФ парадоксальним чином поєднують в собі, з одного боку, високі технології, а з іншого — архаїчні ідеологічні підходи, побудовані на апробованому досвіді "активних заходів" Служби "А" ПГУ КДБ СРСР. Таке поєднання високотехнологічності і архаїки в цілому характерно для неототалітарної путінської державної моделі", — констатує СЗРУ.

Звичайно, тут необхідні пояснення. ПГУ — це Перше головне управління КДБ СРСР, яке працювало в тісному контакті з Міжнародним відділом ЦК КПРС. Служба "А" — це служба активних заходів. У КДБ СРСР активними заходами називалися "дії контррозвідки, що дозволяють їй проникнути в задуми противника, завчасно попередити його небажані кроки, ввести противника в оману, перехопити у нього ініціативу, зірвати його підривні акці ... В практиці контррозвідувальну діяльність органів державної безпеки до активних заходів відносять заходи по створенню агентурних позицій в таборі супротивника і його оточенні, ведення оперативних ігор з противником, з дезінформації, компрометації та розкладу сил противника, виводу на територію СРСР осіб, що представляють оперативний інтерес, з добування розвідувальної інформації і т. д."

Ця цитата взята з "контррозвідувального словника" — зараз він є у вільному доступі в інтернеті, а колись це було цілком таємне видання Вищої школи КДБ СРСР — нинішньої Академії ФСБ РФ, яку, до речі, в 1993-му закінчив нинішній народний депутат України Андрій Деркач.

Як приклад використання активних заходів нинішніми російськими спецслужбами можна привести втручання російської розвідки в передвиборну гонку в США в 2016 р., коли, за твердженням ЦРУ, витік закритих матеріалів Демократичної партії міг вплинути на результат виборів. Зрозуміло, що в 2020 р. президентські вибори в США знову стали об'єктом активних заходів російських спецслужб. І горезвісні плівки Деркача, виготовлені з метою дискредитації Джо Байдена (і заодно Петра Порошенка), теж можна розглядати під цим кутом зору.

Однак в "Білій книзі" СЗРУ ці подробиці не згадані (або ж були викреслені цензором з Банкової) — напевно, тому, що в історію з плівками Деркача вляпався "слуга народу" Олександр Дубинський, та й сам Зеленський теж.

"Росспівробітництво" Примакова-молодшого

Ще один важливий фрагмент "Білої книги" висвітлює "діяльність спеціальних (що фінансуються з бюджету РФ) структур російської зовнішньої дезінформації і пропаганди". Йдеться, зокрема, про діяльність "спеціальних установ по просуванню російської "м'якої сили" на кшталт "Росспівробітництва ". Прихід до керівництва "Росспівробітництва" близького до спікера Держдуми РФ В. Володіна Євгена Примакова (онук колишнього прем'єр-міністра РФ, глави МЗС та директора Служби зовнішньої розвідки) показав відмову Кремля від планів кардинально його реформувати. Тому в статусі федерального агентства "Росспівробітництво" залишається окремим гібридним інструментом РФ, перш за все в контексті впровадження "м'якої сили" на пострадянському просторі і в Східній Європі. Після певного аудиту агентства, діяльність якого завжди характеризувалася суттєвою корупційною складовою, в т. ч. і на українському напрямку, почалися спроби здобуття діяльністю "Росспівробітництва" наступального характеру", — попереджає СЗРУ.

Відзначимо, що українська розвідка абсолютно правильно акцентує на тому, що керувати "Росспівробітництвом" поставлений Євген Примаков-молодший — онук залишив по собі недобру пам'ять Євгена Примакова, який був останнім в історії СРСР начальником ПГУ КДБ СРСР і першим в історії Росії директором Служби зовнішньої розвідки РФ. Указ Путіна про призначення Примакова-молодшого на посаду керівника "Росспівробітництва" вийшов 25 червня 2020 р. Сам Примаков-молодший про свої функції говорить так: ""Росспівробітництво"- федеральне агентство, ми не маємо права нічого засновувати: ні ЗМІ, ні неурядові організації. Ми можемо тільки шукати союзників". І він, можна не сумніватися, активно цим займається. І гроші на пошук союзників серед українських медіа та громадських організацій у нього чималі.

Канали для кремлівських наративів

"Характерно, що, крім приховано фінансованих з РФ медійних структур (за прикладами в Україні далеко ходити не потрібно, достатньо ввімкнути телевізор), до цього ж сегмента належать і суб'єкти (медіа, експерти), які використовуються "в темну", — розповідає" Біла книга". — Справжнім проривом для РФ став інструмент "анонімних" Тelеgram-каналів. Зокрема, в Україні та інших країнах фіксується робота такого роду каналів, які нібито працюють "проти всіх", нещадно критикують і владу, і опозицію, і проєвропейський, і навіть проросійський сегменти політикуму. Реальною метою діяльності таких каналів є підрив довіри до державних інституцій і демократичних процедур як таких, а також формування домінуючого стереотипу поведінки населення як "тотальної неспроможності цього народу до державності"".

СЗРУ привела також досить великий перелік кремлівських наративів, що просуваються в Україні по всіляких каналах. Зокрема, "активно просуваються тези "русского мира" з акцентом на спільному історичному минулому і політико-економічних зв'язках України з Росією".

Окремо розроблені наративи щодо Донбасу: "нібито "київська влада свідомо саботує виконання Мінських домовленостей, оскільки не хоче припиняти війну, що дозволяє переводити з себе відповідальність за погіршення соціально-економічної ситуації в Україні"; нібито президент і правляча партія "не виправдали надій народу України" в частині, що стосується припинення "громадянської війни" на сході України; нібито політика чинної української влади "відрізала всі шляхи для політичного повернення Донбасу"; нібито головним бенефіціаром "громадянської війни" на Донбасі є США, які зацікавлені в ослабленні РФ через створення "дуги нестабільності" у її кордонів".

Також "активно просувається наратив протиставлення народу України і "київської влади". Це подається як реалізація сформульованого Путіним принципу "один народ, одна історія, одна культура". Для неприхованого нав'язування цих наративів активно використовується ряд центральних українських телеканалів".

На жаль, в "Білій книзі" не згадуються (або викреслені) назви телеканалів і прізвища політиків, через яких в наші вуха вливаються всі ці кремлівські наративи. Можливо, справа в тому, що довелося б згадувати канали не тільки Фірташа і Медведчука, а й Коломойського. І приводити прізвища не тільки діячів ОТЗЖ, а й видних "слуг народу" і чиновників з Банкової.

Проте, при всіх цих недомовок "Біла книга СЗРУ" викликала бурю емоцій в медіа, використовуваних в якості каналів для кремлівських наративів. Дуже нервово сприйняли вихід "Білої книги" деякі нібито українські видання. Наприклад, "Страна.Ua" заявила, що "творіння Служби зовнішньої розвідки — це чиста пропаганда. В якій абсолютно всі проблеми внутрішнього життя України списуються на підступи Кремля". Правдивість цієї заяви неважко перевірити. Та ж "Страна.Ua" нещодавно повідомляла: "Серед причин економічної кризи більше 60% українців називають некомпетентність влади". Перевіряємо, чи дійсно в "Білій книзі" СЗРУ некомпетентність української влади списується на підступи Кремля. І бачимо: ні, не списується, таких тверджень в цьому документі немає. Тобто "Страна.Ua" в своєму бажанні дискредитувати "Білу книгу" опустилася до такої брехні, яку легко викрити за пару хвилин.