Тбіліська гастроль. Чому в ФСБ радіють грузинському вояжем Семенченко

Затримання в Тбілісі шістьох озброєних громадян України, пов'язаних з нардепом Семенченко та його батальйоном "Донбас", в день проведення грузинською опозицією акції з вимогою скасувати результати другого туру президентських виборів, нібито з-за масових фальсифікацій, не виглядає занадто дивовижним.

Більшість затриманих у тбіліських готелях "Гуру" і "Альянс" явно пов'язані з Семенченко і брали активну участь у подіях Михомайдана в Києві річної давності, чого вже достатньо документальних підтверджень в мережі. Крім того, ряд українських журналістів і блогерів повідомляють, що серед затриманих був і сам Семенченко, однак був тут же відпустили, оскільки він як народний депутат володіє дипломатичним паспортом, що дає йому імунітет. У його ж побратимів грузинські правоохоронці вилучили пістолети Макарова та "Беретта" з патронами, якесь "автоматична вогнепальна зброя" і "різного роду боєприпаси".

Сам Семенченко свою особисту участь у цих подіях категорично заперечує, як і факт наявності у нього дипломатичного паспорта, звинувачуючи українські ЗМІ в тиражуванні фейків російських пропагандистів. Мовляв, затримані українці ніякої участі в грузинському Майдані не брали і брати не збиралися, а що стосується вилученого зброї, то це питання туманний і треба б заслухати версію адвокатів. При цьому сам Семенченко не заперечує ні свого перебування зараз в Тбілісі, ні зв'язків із затриманими. Більше того, обіцяє докласти всі зусилля для надання їм правової та дипломатичної допомоги.

Що ж виходить за версією Семенченко? Група чоловіків призовного віку, які мають досвід участі у протестних акціях в якості провокаторів силового протистояння з правоохоронцями (всі прекрасно пам'ятають, що під час київського Михомайдана "група Семенченко" саме тим і займалася, що намагалася спровокувати поліцію) приїхали в Грузію в якості туристів, що зовсім випадково збіглося з місцевими президентськими виборами і спробами програв опозиційного кандидата Гріголом Вашадзе опротестувати результати. При цьому і Вашадзе, і Семенченко з товаришами абсолютно очевидно пов'язані з екс-президентом Грузії і колишнім українським опозиціонером Михеилом Саакашвілі. Чисто математично такий збіг, звичайно, можливо, але чисто математично воно ж прагне до нуля.

Так що, за великим рахунком, зовсім неважливо, чи була спроба затримання самого Семенченко, чи є у нього дипломатичний паспорт і навіть було у його "побратимів" при собі зброю, яке і скільки. Навіть з тієї інформації, яка абсолютно достовірно сьогодні відома, все виглядає так, ніби Семенченко "по старій дружбі" вирішив підсобити Саакашвілі в його грузинських політичних справах, але щось пішло не так. І виглядає все це не дуже добре для України, оскільки пахне втручанням у суверенні справи іншої держави, до того ж дружнього і союзного. Семенченко, при всій одіозності, все ж особа статусне - представник законодавчої влади, і за кордоном він представляє не тільки себе особисто, але і держава Україна в цілому.

І тепер, коли Семенченко дорікає всіх і вся у тиражуванні "російських пропагандистських фейків", мимоволі доводиться задуматися, а кому на руку грає весь цей тбіліський вояж українського депутата. І відповідь тут цілком очевидна - Москва явно не проти того, щоб вбити клин між Україною і новим грузинським президентом, а Семенченко зі своїми "орлами" опинився тут дуже до речі. Ось і маємо ситуацію, коли вектор революційного пориву Семенченко, і вже не в перший раз, спрямований у бік інтересів Кремля, як це було і з київським Михомайданом, і з блокадою Донбасу. Ми, звичайно ж, не маємо жодних доказів, щоб стверджувати, що Семенченко цілеспрямовано діє в інтересах країни-агресора. Просто в політичному житті комбата багато дивних збігів.