Танкові школи. Чому український "Оплот" краще російського Т-90
Практично відразу що називається косяком пішли заяви експертів різного рівня, що генерал, м'яко кажучи, помиляється. "На щит" стали піднімати тайський контракт і всі супутні з ним обставини. Головний аргумент — виробничий цикл виготовлення танка "Оплот" становить "місяців 17-19".
Але при цьому втратили головний момент — "Оплотом" називається модернізована версія танка Т-84. А той варіант, який поставлявся в Таїланд, насправді має позначення "Оплот-М". Як правильно відзначили багато, саме цей танк, який вимагає до того ж серйозного імпортозаміщення, може з'явитися на озброєнні ЗСУ не раніше 2019 р.
А власне "Оплот" (або правильніше основний бойовий танк Т-84 —"об'єкт 478ДУ9") вже прийнятий на озброєння української армії — в далекому лютому 2000 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів №237-5 від 08.02.2000. Мало того, у 2001 р. харків'яни зробили якраз 10 машин, які після оплати у 2005-2006 рр. були відправлені в 92-ю чугуївську окрему механізовану бригаду. Правда, крім пари парадів, навчально-бойової діяльності вони не були задіяні.
І ось тепер танки модернізують і знову ставлять в дію. Яка буде ступінь модернізації, поки неясно, швидше за все, як мінімум на рівні стройових Т-64БВ, тобто встановлення нового ДЗ "Ніж", радіоапаратури цифрового формату, приладів нічного бачення, тепловізорів і далі за списком.
Цікаво, що з нещодавнім прийняттям Росією на озброєння танка Т-90 фактично досягло свого апогею протистояння двох танкових шкіл. Справа в тому, що після розпаду Радянського Союзу наші харківські інженери пішли по шляху поступової модернізації (насамперед підвищення рухливість, захищеність і вогневу міць) танка Т-80УД (а Т-84 "Оплот-Б" є вершиною), а росіяни — Т-72БУ (його найсучасніший варіант має позначення Т-90А).
Звичайно, такий розвиток подій в якійсь мірі було зумовлено географією виробничих потужностей. В цілому ж обидва танка мають спільні як конструкторські, так і технологічні коріння, проте серйозно відрізняються насамперед ходовою частиною, що дуже сильно впливає на їх бойову ефективність.
Другим важливим моментом є силова установка. Так, на базовому російському варіанті Т-90, прийнятому на озброєння російської армії в 1992 р., стоїть дизель-92 потужністю 840 л. с., який, по суті, є лише модифікацією дизеля В-2 харківської розробки, який у 1930-ті роки встановлювався на знаменитих радянських танках Т-34 і відрізняється вкрай низькою надійністю. Так, під час випробувань в Індії в 1999 р. двигуни всіх трьох Т-90С не витримали тестування через серйозного перегріву. А один з танкових двигунів навіть вийшов з ладу, не витримавши експлуатації в умовах високої температури і запиленості.
А ось на Т-84 варто двотактний дизель 6ТД-2 з горизонтальним розташуванням циліндрів потужністю 1000 л. с. Природно, що по надійності, продуманості, потужності наш український танк набагато перевершує російського "побратима". До речі, і такий невеличкий нюанс, який в бою може коштувати життя екіпажу) — на "Оплот" є додатковий енергоагрегатів потужністю 10 кВт, який забезпечує роботу всіх його систем при заглушеному двигуні. На Т-90 такого агрегату немає.
Озброєння як "Оплоту", так і Т-90А стандартно для радянських зразків розробки 1960-х років — гладкоствольна 125-мм гармата (в нашому варіанті КБА3, в російському — 2А46М-1(4), але відмінностей практично ніяких, так що тут переваг ні одного, ні в іншого зразка немає. У разі можливого протистояння основним буде наявність в боезаряде тих чи інших танкових боєприпасів. Тут теж спостерігається певний паритет — як в Україні, так і в Росії освоєно випуск тих же танкових керованих снарядів (с нашому випадку це "Комбат", який нині масово закуповується для потреб ЗСУ).
І тут у нашого танка є серйозна перевага — він має більший боєкомплект: 28 снарядів проти 22 у конкурента. Крім того, за рахунок тандемного досилання (снаряд–заряд) досягається велика скорострільність за один цикл, що в бою критично важливо. Крім цього, на "Оплоті" боєкомплект частково винесено з бойового відділення, в той час як на Т-90А зберігається "радянська" система розміщення боєкомплекту в бойовому відділенні, що значно знижує шанси виживання екіпажу при ураженні танка.
Як показали події в Сирії, великі проблеми у Т-90А і з захищеністю. Мало того, що російський танк виготовлений з броньових сталей середньої твердості і має відносно невисоку стійкість бронєвой основи вежі (та й сама вежа огляду конструктивних особливостей має велику кількість ослаблених в плані бронювання місць), так ще кульгає динамічна захист через встановлення такого "стародавнього" зразка, як "Контакт-5". У той же час на наш "Оплот" встановлюється найсучасніший комплекс "Ніж", який довів свою ефективність в ході численних випробувань обстрілом із застосуванням всієї номенклатури танкових снарядів калібру 125 мм, а також сучасних 120-мм боєприпасів західного виробництва. Не варто скидати з рахунків і захист від тандемних кумулятивних засобів, атакуючих танк з бортів, а також силові екрани корпусу, які проектувалися з противотандемной захистом.
По електронній начинці танків говорити складно з ряду причин. Так, на російських танках до 2014 р. встановлювалися тепловізійні приціли спільного з Францією виробництва — як зараз, після введення "збройового ембарго", йдуть справу з запчастинами і новим виробництвом, невідомо. Втім, як і невідомий точний склад електроніки, яка встановлюється на наші "Оплоти".
При цьому в обох танків, як не дивно, ще є запас для модернізації. Так, наприклад, в ХКБМ розроблена система автоматичного керування трансмісією, яка дозволяє здійснювати поворот танка за допомогою штурвалу замість важелів, що істотно спрощує процес керування машиною, підвищує маневрені якості і дозволяє здійснити дублювання процесу управління. Поки ці розробки не дійшли до серійного зразка, проте вже їх наявність за фінансової підтримки дозволяє говорити про досить швидкому впровадженні нововведень у разі початку серійного виробництва.
В цілому ж можна говорити, що за основними показниками "Оплот" перевершує Т-90А, однак "росіянин" вже довгий час перебуває на озброєнні — значить, є підготовлені екіпажі, тактичні напрацювання та вирішено велику кількість "дитячих хвороб" виробництва. А як показує практика, в танковому протистоянні важливу роль відіграє навченість і вмотивованість екіпажу.
Яскравий приклад — війна на Донбасі, коли наші екіпажі на застарілих Т-64БВ вельми гідно протистояли російським Т-72 найсучасніших модифікацій. В історії війни було зафіксовано кілька зустрічних танкових боїв. Повної статистики у автора немає, але у відомих випадках перемога була на боці наших танкістів на Т-64.
"Виросли" в ході війни і справжні танкові аси — той же "Адам", або навідник-оператор сержант Леонід Суханский, на рахунку якого п'ять знищених танків Т-72 і Т-64, дві РСЗВ "Град" і чотири гармати противника. Саме йому приписується епічний розстріл з танкової гармати на повному ходу позиції бойовиків в Донецькому аеропорту восени 2014 р. фактично Цей унікальний випадок навіть потрапив на відео.
А поки чекаємо танкових змагань Strong Europe Tank Challenge 2018, на яких команда України від 14-ї бригади буде виступати саме на Т-84У "Оплот", і сподіваємося, що танкісти в повній мірі використовують дуже багатий потенціал танка.