Танкові школи. Чому український "Оплот" краще російського Т-90
Так само сталося і з недавнім його заявою про те, що до кінця року ВСУ отримають 10 танків "Оплот".
Практично відразу що називається косяком пішли заяви експертів різного рівня, що генерал, м'яко кажучи, помиляється. "На щит" стали піднімати тайський контракт і всі супутні з ним обставини. Головний аргумент — виробничий цикл виготовлення танка "Оплот" становить "місяців 17-19".
Але при цьому втратили головний момент — "Оплотом" називається модернізована версія танка Т-84. А той варіант, який поставлявся в Таїланд, насправді має позначення "Оплот-М". Як правильно відзначили багато, саме цей танк, який вимагає до того ж серйозного імпортозаміщення, може з'явитися на озброєнні ЗСУ не раніше 2019 р.
А власне "Оплот" (або правильніше основний бойовий танк Т-84 —"об'єкт 478ДУ9") вже прийнятий на озброєння української армії — в далекому лютому 2000 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів №237-5 від 08.02.2000. Мало того, у 2001 р. харків'яни зробили якраз 10 машин, які після оплати у 2005-2006 рр. були відправлені в 92-ю чугуївську окрему механізовану бригаду. Правда, крім пари парадів, навчально-бойової діяльності вони не були задіяні.
І ось тепер танки модернізують і знову ставлять в дію. Яка буде ступінь модернізації, поки неясно, швидше за все, як мінімум на рівні стройових Т-64БВ, тобто встановлення нового ДЗ "Ніж", радіоапаратури цифрового формату, приладів нічного бачення, тепловізорів і далі за списком.
Цікаво, що з нещодавнім прийняттям Росією на озброєння танка Т-90 фактично досягло свого апогею протистояння двох танкових шкіл. Справа в тому, що після розпаду Радянського Союзу наші харківські інженери пішли по шляху поступової модернізації (насамперед підвищення рухливість, захищеність і вогневу міць) танка Т-80УД (а Т-84 "Оплот-Б" є вершиною), а росіяни — Т-72БУ (його найсучасніший варіант має позначення Т-90А).
Звичайно, такий розвиток подій в якійсь мірі було зумовлено географією виробничих потужностей. В цілому ж обидва танка мають спільні як конструкторські, так і технологічні коріння, проте серйозно відрізняються насамперед ходовою частиною, що дуже сильно впливає на їх бойову ефективність.
Другим важливим моментом є силова установка. Так, на базовому російському варіанті Т-90, прийнятому на озброєння російської армії в 1992 р., стоїть дизель-92 потужністю 840 л. с., який, по суті, є лише модифікацією дизеля В-2 харківської розробки, який у 1930-ті роки встановлювався на знаменитих радянських танках Т-34 і відрізняється вкрай низькою надійністю. Так, під час випробувань в Індії в 1999 р. двигуни всіх трьох Т-90С не витримали тестування через серйозного перегріву. А один з танкових двигунів навіть вийшов з ладу, не витримавши експлуатації в умовах високої температури і запиленості.
А ось на Т-84 варто двотактний дизель 6ТД-2 з горизонтальним розташуванням циліндрів потужністю 1000 л. с. Природно, що по надійності, продуманості, потужності наш український танк набагато перевершує російського "побратима". До речі, і такий невеличкий нюанс, який в бою може коштувати життя екіпажу) — на "Оплот" є додатковий енергоагрегатів потужністю 10 кВт, який забезпечує роботу всіх його систем при заглушеному двигуні. На Т-90 такого агрегату немає.
Озброєння як "Оплоту", так і Т-90А стандартно для радянських зразків розробки 1960-х років — гладкоствольна 125-мм гармата (в нашому варіанті КБА3, в російському — 2А46М-1(4), але відмінностей практично ніяких, так що тут переваг ні одного, ні в іншого зразка немає. У разі можливого протистояння основним буде наявність в боезаряде тих чи інших танкових боєприпасів. Тут теж спостерігається певний паритет — як в Україні, так і в Росії освоєно випуск тих же танкових керованих снарядів (с нашому випадку це "Комбат", який нині масово закуповується для потреб ЗСУ).
І тут у нашого танка є серйозна перевага — він має більший боєкомплект: 28 снарядів проти 22 у конкурента. Крім того, за рахунок тандемного досилання (снаряд–заряд) досягається велика скорострільність за один цикл, що в бою критично важливо. Крім цього, на "Оплоті" боєкомплект частково винесено з бойового відділення, в той час як на Т-90А зберігається "радянська" система розміщення боєкомплекту в бойовому відділенні, що значно знижує шанси виживання екіпажу при ураженні танка.
Як показали події в Сирії, великі проблеми у Т-90А і з захищеністю. Мало того, що російський танк виготовлений з броньових сталей середньої твердості і має відносно невисоку стійкість бронєвой основи вежі (та й сама вежа огляду конструктивних особливостей має велику кількість ослаблених в плані бронювання місць), так ще кульгає динамічна захист через встановлення такого "стародавнього" зразка, як "Контакт-5". У той же час на наш "Оплот" встановлюється найсучасніший комплекс "Ніж", який довів свою ефективність в ході численних випробувань обстрілом із застосуванням всієї номенклатури танкових снарядів калібру 125 мм, а також сучасних 120-мм боєприпасів західного виробництва. Не варто скидати з рахунків і захист від тандемних кумулятивних засобів, атакуючих танк з бортів, а також силові екрани корпусу, які проектувалися з противотандемной захистом.
По електронній начинці танків говорити складно з ряду причин. Так, на російських танках до 2014 р. встановлювалися тепловізійні приціли спільного з Францією виробництва — як зараз, після введення "збройового ембарго", йдуть справу з запчастинами і новим виробництвом, невідомо. Втім, як і невідомий точний склад електроніки, яка встановлюється на наші "Оплоти".
При цьому в обох танків, як не дивно, ще є запас для модернізації. Так, наприклад, в ХКБМ розроблена система автоматичного керування трансмісією, яка дозволяє здійснювати поворот танка за допомогою штурвалу замість важелів, що істотно спрощує процес керування машиною, підвищує маневрені якості і дозволяє здійснити дублювання процесу управління. Поки ці розробки не дійшли до серійного зразка, проте вже їх наявність за фінансової підтримки дозволяє говорити про досить швидкому впровадженні нововведень у разі початку серійного виробництва.
В цілому ж можна говорити, що за основними показниками "Оплот" перевершує Т-90А, однак "росіянин" вже довгий час перебуває на озброєнні — значить, є підготовлені екіпажі, тактичні напрацювання та вирішено велику кількість "дитячих хвороб" виробництва. А як показує практика, в танковому протистоянні важливу роль відіграє навченість і вмотивованість екіпажу.
Яскравий приклад — війна на Донбасі, коли наші екіпажі на застарілих Т-64БВ вельми гідно протистояли російським Т-72 найсучасніших модифікацій. В історії війни було зафіксовано кілька зустрічних танкових боїв. Повної статистики у автора немає, але у відомих випадках перемога була на боці наших танкістів на Т-64.
"Виросли" в ході війни і справжні танкові аси — той же "Адам", або навідник-оператор сержант Леонід Суханский, на рахунку якого п'ять знищених танків Т-72 і Т-64, дві РСЗВ "Град" і чотири гармати противника. Саме йому приписується епічний розстріл з танкової гармати на повному ходу позиції бойовиків в Донецькому аеропорту восени 2014 р. фактично Цей унікальний випадок навіть потрапив на відео.
А поки чекаємо танкових змагань Strong Europe Tank Challenge 2018, на яких команда України від 14-ї бригади буде виступати саме на Т-84У "Оплот", і сподіваємося, що танкісти в повній мірі використовують дуже багатий потенціал танка.
