Танків мало не буває. Навіщо Міноборони повертає з резерву "Булат"

Ремонт і модернізація бронетехніки все ще залишається одним з тих напрямків, де наш військово-промисловий комплекс не пасе задніх. Правда, це поки виключно техніка радянської пори, однак саме ці зразки зараз затребувані українською армією.

Перш за все необхідно відзначити, що наші заводи досить-таки переконливо наростили темп ремонту танків і легкої бронетехніки. Так, за далеко не повними даними, на початок серпня 2020 р. підприємства, що входять до ГК "Укрооборонпром" поставили в армію мінімум 68 танків. Причому модернізованих приблизно за єдиним стандартом з широким використанням комплектуючих вітчизняного та західного виробництва.

При цьому в списку, як і раніше, фігурують як мінімум три різних типи — Т-64Б/БВ, Т-80БВ і Т-72. Однак навесні 2020 р. несподівано додалися два БМ "Булат", які викотив ДП "Завод імені Малишева". Причому, як видно, це капітальний ремонт до стандарту "модель 2017 р." машин з танкової бригади резерву, проте все одно показовий.

Модернізація "Булатів" відбувається на тлі того, що за результатами війни на Донбасі ця модифікація була визнана неефективною. За словами танкістів, у танків цього типу виявився занадто слабкий двигун і занадто велика загальна маса. У підсумку "Булат" вивели в резерв на озброєння танкової бригади Корпуси резерву.

А весною 2019 р. з подачі "Укроборонпрому" в ЗМІ почалося обговорення варіанту модернізації цих танків. Причому досить кардинальної — тоді розмова йшла навіть про роботи з підвищення потужності стандартного двигуна 5ТДФМ та встановлення системи динамічного захисту "Ніж" за новою схемою, яка отримала назву "Щит".

Чи отримали все це модернізовані "Булат", сказати складно. Але точно можна говорити про те, що на цих машинах встановлені тепловізійні прилади спостереження виробництва фірми "Трима-Україна" для всіх членів екіпажу, а також нові цифрові радіостанції "Либідь К-2РБ" (фактично локалізована версія "Мотороли"). Тим більше що цей варіант модернізації не передбачає зміни електричної мережі, і додаткове обладнання встановлюється прямо на штатні кріплення (які на Т-64БМ такі ж, як і на Т-64БВ).

Ще одним стандартним елементом модернізації нашої бронетанкової техніки останнім часом стала установка навігаційного устаткування (пристрої супутникової навігації типу СН-4215) виробництва державного підприємства "Оризон-Навігація". Відпрацьовані на бронетранспортерах БТР-3 і БТР-4, ці рішення припали до двору і на Т-64. Причому в зв'язці з цифровими радіостанціями СН-4215 може працювати в якості інформаційної системи, яка дозволяє обмінюватися оперативною навігаційною інформацією.

Така система дозволяє вивести на новий рівень оперативно-тактичне управління танковим підрозділом під час бою. Екіпаж тепер може, наприклад, в будь-який час доби передавати на командний центр координати цілі. Це різко зменшує час реакції і робить управління ходом бою (і операції в цілому) більш гнучким.

Не зовсім зрозуміло, чи отримали "Булат" поліпшену систему управління вогнем з нічним прицільним комплексом, однак це є вельми вірогідним.

Відзначимо, що нині офіційно на озброєнні три різні моделі танків і декілька їх модифікацій. І якщо ще кілька років тому можна було говорити, що це є здебільшого вимушеним заходом, то зараз, коли відновлення і ремонт Т-64, крім Харкова, освоїв ще й Львів, говорити про це не доводиться.

Крім того, очевидно, що ремонт "Булата" обходиться бюджету дорожче, ніж капітальний ремонт і модернізація Т-64БВ, а бойові можливості танка не такі вже й вражаючі. Тому виникає питання — чи варто платити більше?

Важливо сказати і про глобальну проблему, яка полягає в тому, що підтримувати в боєздатному стані відразу три різних типи основного бойового танка — завдання для будь-якої економіки дуже витратне. Тим більше зараз, при загальному погіршенні економічної ситуації в країні.

Адже якщо з озброєнням все більш-менш нормально — всі танки озброєні стандартної 125-мм гладкоствольною гарматою (зараз все більше вітчизняного виробництва), то з тими ж двигунами все набагато заплутаніше. На танках, які зараз перебувають на озброєнні ЗСУ, стоять шість (!) типів двигунів, причому половина з них виробляється в Російській Федерації.

А також два типи динамічного захисту: "Контакт-1" (на Т-64БВ, Т-64БВ1, Т-72АВ, Т-72Б, Т-72УА) і "Ніж" (БМ "Булат", Т-64Б1М, Т- 72УА і Т-84 "Оплот"). І при цьому не варто забувати, що на різних моделях також стоять абсолютно різні системи управління вогнем.

І замість хоча б часткової стандартизації військові фактично повертають у стрій ще й "Булат". Зрозуміло, що танків багато не буває, особливо коли російська армія буквально стоїть на порозі, але рано чи пізно доведеться зайнятися приведенням танкових формувань до єдиного стандарту. І цей час прийде дуже скоро.