Танки для ЗСУ. Навіщо Україна модернізує радянський Т-72АМТ (ФОТО, ВІДЕО)
Днями Київський бронетанковий завод відвантажив для потреб армії першу в 2020 році партію відремонтованих і модернізованих танків Т-72АМТ в кількості 15 одиниць. До кінця січня планується передати у війська другу партію танків із 10 одиниць, пише у своїй статті на Depo.ua Руслан Рудомский.
Автор зазначає, що в лютому українські танкісти повинні отримати ще 6 одиниць Т-72 з поліпшеними характеристиками.
Всі танки крім капітального ремонту зазнали глибокої модернізації. Серед іншого, їм допрацювали оптику, стабілізаційну систему гармати, поліпшені загальні ходові характеристики, броню і тому подібне. У процесі розробки нової бойової машини максимальну увагу було приділено досвіду, який українські війська отримали в зоні АТО.
Згадані танки були модернізовані в рамках державної програми модернізації Т-72А до виду Т-72АМТ, презентація якої відбулася 14 серпня 2017 року, а вже через рік, у серпні 2018-го, вони після успішних випробувань пішли "на конвеєр".
Дехто може обуритись, мовляв, знову радянський металобрухт в армію постачають замість того, щоб впроваджувати передові технології. Але не все так просто.
Суть модернізації полягає у майже повній заміні всієї електроніки, оптики, динамічної броні, озброєння і навіть двигуна. По суті, від радянського танка Т-72А залишається тільки металевий корпус, який сам по собі здатний прослужити ще багато років, адже на марках стали для армії в СРСР не економили.
Якщо говорити більш конкретно, то на танках Т-72АМТ встановили динамічний захист нового покоління - "Ніж", який знижує ефективність ворожих кумулятивних і бронебійних оперенных підкаліберних снарядів. Крім того, він також ефективний проти боєприпасів, діючих за принципом "ударного ядра". Такий захист вже використовують на танки "Булат", де вона себе дуже добре зарекомендувала під час активних бойових дій на Донбасі. Власне, її можна легко впізнати за характерною для "Ножа" закругленій формі вежі.
Серед іншого, версія Т-72АМТ передбачає встановлення приладів нічного бачення з електронно-оптичними перетворювачами третього покоління, нічного прицілу 1К13 з можливістю ведення вогню керованою ракетою "Комбат", двигуна В-84-1 замість У-46, комплексу динамічного захисту за типом танка Т-72UA, радіостанцій Aselsan, навігаційної системи СН-3003 "Базальт"; провідних коліс з гусеницями і відкидними щитками по типу Т-80. Все це повинно подовжити термін експлуатації танка на 15-20 років.
Власне, більш докладно про технічної частини модернізації Т-72 можна прочитати в окремому матеріалі.
Тут же зупинимося на доцільність такого проекту. З відкритих джерел відомо, що модернізація одного танка Т-72А до Т-72АМТ обходиться державі від 1 до 2 мільйонів доларів - в залежності від вихідного стану "заліза" і глибини модернізації. У той же час продажна ціна нового сучасного українського танка БМ "Оплот" становить майже 5 мільйонів доларів. Таким чином за ті ж гроші, за які можна було б поставити в армію один "Оплот", поставляються від двох до п'яти модернізованих танків Т-72АМТ.
Логічно, що в умовах хронічного безгрошів'я та недофінансування армії було б марнотратством закуповувати для ЗСУ абсолютно нові танки БМ "Оплот" за 5 млн доларів в той час, коли на складах без діла простоюють сотні тонн бойового заліза, у якого хіба що морально застаріли системи навігації, двигуни і частково озброєння. А, як відомо, на момент розпаду СРСР Україна мала в наявності 1269 танків Т-72, з яких до початку 2014 року на складах у законсервованому стані зберігалося 474 одиниці.
До початку бойових дій на Сході Україні все Т-72 були виведені зі складу ЗСУ, законсервовані і досить активно експортувалися. Однак війна повернула 72-ки українським танкістам, і під час активної експлуатації в ході виконання бойових завдань у зоні АТО вони підтвердили свою надійність і боєздатність. Тому модернізація саме цього типу танків, можна сказати, продиктована "запитом знизу" і є цілком логічним кроком розвитку танкових військ України.
Крім того, на відміну від іншого радянського танка Т-64, який був засекречений, танки Т-72 широко поставлялися як в країни Варшавського договору, так і на експорт за його межі, зокрема у Фінляндію, Індію, Іран, Ірак і Сирію, де він досі залишається на озброєнні. Крім того, модифікації Т-72 випускалися ліцензії в Югославії (M-84), Польщі (PT-91), Чехословаччини та Індії, які, в свою чергу, також їх експортували.
Таким чином можна говорити про досить успішної моделі модернізації Т-72 як для ЗСУ, так і для експорту. Адже від Т-72 в світі відмовляться ще не скоро, а у нас достатньо матеріалу для того, щоб модернізувати радянський спадок як у себе, так і за кордоном.