Сюрпризи під ялинку. Що чекає гривню до і після Нового року
Всі останні роки населення запитує - "що є істина", тобто який буде курс в прийдешньому році, а Нацбанк тим часом мовчить. Останнім часом у нас в країні сформувалася навіть ціла система заробляння пасивних доходів за рахунок курсових коливань і різниці в ставках на банківські депозити. Особливо прозорливі зметикували, що гривня зміцнюється з весни до осені, саме в той період, коли в країні зріє огрядний урожай, а потім девальвує з осені на зиму. Значить, навесні і влітку можна цілком безпечно розміщувати гривневі депозити у сумі до 200 тис. грн, причому надійність банку ролі не грає: головне, щоб процент за вкладом був побільше, адже в разі банкрутства держава все одно все компенсує. Строк депозиту - до півроку, процентна ставка може досягати 14-15% річних, тобто за шість місяців на депозиті в 200 тис. заробляємо 7%, або на 14 тис. грн. Вже ранньою осінню депозит після закінчення терміну забираємо з банку і міняємо гривню на долари. Враховуючи, що у нас на руках вже 214 тис., отримуємо за курсом 25,5 грн/$ приблизно 8,4 тис. "зелених". Ці гроші можна покласти на "зимовий" депозит в банк (не на новорічній ж ялинці купюри зберігати), але вже валютний.
Відсоток там буде вже не дуже "солодкий", наприклад, 4% річних. Через півроку, навесні, забираємо валюту. У нас вже $8,56 тис.
Якою тоді буде курс (про прогнози нижче), поки не відомо, але уявімо, що 28 грн/$. В такому разі у нас в активі вже 240 тис. грн. За рік, з весни до весни, ми заробили на цьому віртуальному активі приблизно 40 тис. грн, або 20% річних. З таким рівнем пасивних доходів і працювати не обов'язково. Якби в нашій країні жили люди з філософією відомого пропагандиста системи пасивних доходів Роберта Кійосакі, який написав світовий бестселер "Багатий тато, бідний тато", то всі українські "папи", а разом з ними і "мами" (пробачте за цей мимовільний сексизм), були б якщо не багатими, то цілком забезпеченими і задоволеними собою. Але справа в тому, що Кійосакі, як це не парадоксально звучить, не зміг би з'явитися в такій економічній системі, яка на сьогоднішній день склалася в Україні. Адже якщо велика частина населення буде масово користуватися такими вигодами, як девальвація національної валюти або високі банківські ставки за депозитами на тлі низької інфляції, то всі ці стартові умови для швидкого заробітку дуже скоро будуть вичерпані. Тому така система може існувати лише за умови, що: а) більшість населення нічого не знає про майбутні курсових "гойдалках", як це було в 2008 і 2014-2015 роках; б) населення вже все знає, але у нього не залишилося грошей, щоб скористатися впав з неба знанням.
Те, що робить один, приносить шкоду або користь інших. Це явище стосовно до економіки називається экстерналиями (вплив ринкової транзакції на третіх осіб, не опосередкований ринком). У суспільствах, де великий рівень нерівності, екстерналії проявляють себе наступним чином: а) дії невеликої групи людей впливають на більшість, яка ніяк не може протистояти цьому; б) реальною інформацією володіє обмежене коло осіб; в) більшість ніяк не може захеджувати більшу частину ризиків, які присутні в даному типі економіки.
Стосовно України це звучить наступним чином: а) рішення про те, яким буде курс, приймає вузьке коло керівників і вплинути на них практично неможливо, навіть якщо оголосити під НБУ голодування з плакатом "поверніть долар по вісім"; б) майбутній курс знають керівники кількох ФПГ, які експортують метал і сировину; в) всі спроби населення врятувати свої заощадження будуть закінчуватися перманентними обвалами: банківського сектора, ринку нерухомості і т. д. (у майбутньому це може бути піраміда, наприклад, на ринку землі).
Тим не менше поки є готівковий обіг і трилітрові банки, дії злодійських "екстерналій" на простих українців можна буде успішно обмежити. Але для цього все-таки важливо знати прогноз обмінного курсу, принаймні, на найближчі кілька місяців.
Враховуючи все сказане вище, подібне прогнозування нагадує тикання пальцем в туманне київське небо, але ми спробуємо.
Починаючи з листопада минулого року курс гривні до долара нагадував рух на американських гірках чи кардіограму хворого серця. Курсова аритмія почалася з показника 25,5 в листопаді 2016-го, після чого курс досяг максимуму в 27,7 в середині січня цього року. Потім настав період стабілізації та курсового відкату, коли курс до кінця серпня скотився до тих же 25,5. За період з листопада 2016-го серпня 2017-го на курсовому графіку утворилася, як кажуть валютні дилери, "плечі" і "голова", а потім все почало повторюватися за схожим сценарієм: зростання з 25,5 в серпні до 27,1 на початку поточного грудня.
Звідси можна зробити кілька висновків. Висновок перший: курс гривні являє собою дзеркальне відображення моделі нинішньої української економіки. Прості сировинні цикли (посіяв, виростив, зібрав, продав) породили приблизно таку саму курсову модель, коли в періоди ділового затишшя або/і припливу валютної виручки - курс зміцнюється, а в період початку нового циклу ділової активності - девальвує. Висновок другий: при всій цій "циклічності" є і ряд особливостей, так, з кожним роком пікова точка девальвації гривні буде "застигати" гірших позиціях. Якщо в минулому циклі девальвації мінімум був досягнутий у січні і склав 27,7, то зараз вже на початку грудня курс досяг позначки в 27,1 (роком раніше було 26). Висновок третій: "випрямляча" цього змінного "курсового струму" у вигляді промислового виробництва у нас вже практично немає, якщо раніше промвиробництво сглаживало курсові коливання, пов'язані з продажем продукції сільського господарства, сировини й металу, то зараз, в умовах деіндустріалізації економіки, такі можливості вичерпані.
Серед сезонних чинників девальвації можна назвати такі: виплати податків (щомісячно та квартально), суми відшкодування ПДВ та репатріація дивідендів іноземним акціонерам. Щомісячно підприємства здійснюють сплату ПДВ та щоквартально - податку на прибуток.
Виплата податків призводить до збільшення попиту на гривневі ресурси і, відповідно, до зміцнення національної валюти на міжбанку.
Протилежне вплив на курс чинить виплата бюджетного відшкодування ПДВ компаніям-експортерам. В даному випадку оборотні кошти підприємств зростають і, як наслідок, - росте і пропозиція гривні на ринку капіталу. А це вже загрожує девальвацією. Таким чином, діюча система адміністрування ПДВ для компаній-експортерів є ключовим девальваційним фактором. За різними оцінками, обсяг коштів, виплачених з казначейських рахунків нашим експортерам як відшкодування ПДВ, становитиме в нинішньому році більше 100 млрд грн, або по 8-9 млрд в місяць.
Важливим чинником виступає перерахування так званої прибутку НБУ доходи держбюджету: ця сума коливається в межах 44-48 млрд грн в рік. У випадку рівномірного перерахування (щомісячними траншами), девальваційний ефект даного фактора мінімізується, у разі концентрованих транзакцій (як це було восени минулого року) - посилюється.
Закупівлі природного газу вже практично перестали грати скільки-небудь важливу роль при формуванні курсових трендів: велика частина імпортного газу оплачується або за рахунок доходів від транзиту (також валютних), або з допомогою кредитів міжнародних фінансових організацій та країн-донорів.
Можливості НБУ щодо проведення курсових інтервенцій для підтримання курсу гривні не варто переоцінювати.
За останні десять місяців 2017 р. рівень резервів Нацбанку збільшився з $15,4 млрд до $18,7 млрд, що начебто непогано, в основному за рахунок літніх купівлі валюти на міжбанку, коли курс гривні міг зміцнитися значно більше.
Але не все так просто: розмір валюти і депозитів, тобто коштів з миттєвою ліквідністю, за цей же період зменшився з $1,5 до $0,9 млрд. Велика частина приросту ЗВР пішла в портфель цінних паперів (збільшення на $3,8 млрд). Таким чином, спостерігаємо унікальну ситуацію: Нацбанк вилучає валюти з внутрішнього ринку капіталу, перешкоджає істотного зміцнення національної валюти і в той же час вкладає акумульовані ресурси в цінні папери іноземних емітентів, тобто до економіки чужих держав. Про якість та ефективності цих інвестицій говорити не будемо, тим більше, що дані про них в публічному доступі відсутні.
Враховуючи, що дефіцит рахунку поточних операцій склав за підсумками січня-жовтня поточного року $3,3 млрд (за весь минулий рік було $3,45 млрд), рівень девальвації найближчого курсового циклу мало чим буде відрізнятися від попереднього (з урахуванням особливостей курсоутворення, описаних вище).
Реперна курсова точка на зимовий період грудень 2017-го - лютий 2018-го становить 28 грн/$. Коли вона буде "матеріалізована", питання з розряду генерації випадкових чисел: швидше за все, це станеться вже після Нового року.
При досягненні реперної точки буде сформований новий курсовий коридор. Тут можливі два варіанти: песимістичний і базовий.
У першому випадку передбачаються погіршення зовнішньоекономічних умов експорту сировинних товарів або/і внутрішньополітична дестабілізація. В такому випадку, після досягнення реперної точки в 28, курс продовжує девальвувати у пошуках нової рівноважної величини. Коридор такого "блукання": 28-30.
У базовому сценарії всі макроекономічні умови розглядаються в контексті досягнутого на кінець року консенсусу. У такому випадку після досягнення реперної точки курс переходить в новий коридор у межах 27-28, тобто зміцнюється в період весни-літа 2018 р., з тим щоб вже восени наступного року відновити девальвацію до нової реперній точці, яка, судячи з усього, буде перебувати в коридорі 29-30 грн/$. Якщо, звичайно, чергові "екстерналій" не втрутяться...