Зіграти ва-банк. Націоналізація Привату перетворить Коломойського в українського Трампа
Черговий виток різного роду чуток і домислів щодо швидкої і болючою націоналізації Приватбанку змушує задуматися про долю головного власника цієї фінансової установи Ігоря Коломойського в контексті його політичних амбіцій. Все виглядає так, що проведення націоналізації найбільшого банку країни, за яким би сценарієм вона не здійснювалася, здатна дати потужний поштовх політичній кар'єрі Коломойського. Інша справа, чи захоче Ігор Валерійович цим поштовхом скористатися.
Про величезних масштабах створеного Коломойським фінансового монстра написано вже більш ніж достатньо, як і про те, яким ударом для всієї фінансової системи країни може стати війна за цей актив між головними власниками Привату і державою. Для нас же важливо розуміти декілька ключових моментів: Приватбанк налічує понад 20 млн вкладників, а це майже половина від усього населення країни. Що стосується юридичних осіб, то тут домінування Приватбанку ще більш вражаюча. Наприклад, клієнтами Приватбанку числяться близько 70% приватних підприємців. Ну і щодо депозитів, то частка Приватбанку також досить значна — кожен третій депозит лежить у банку Коломойського.
Причина такого бурхливого зростання Привату більш ніж проста — банк має саму зручну і лояльну до користувачів платіжну систему, в тому числі і онлайн найбільшу в Україні мережу банкоматів — апарати Приватбанку стоять буквально на кожному розі, і досить високі відсотки по депозитах — удвічі вище, ніж у державному Ощадбанку і на кілька процентних пунктів вище, ніж у інших великих приватних банків.
Що ж станеться, якщо вся ця махина перейде в державні руки, перетворившись відразу, наприклад, філія Ощаду, при цьому не важливо де-юре (варіант націоналізації у вигляді поглинання Привату Ощадом розглядається експертами як один з можливих) чи де-факто (державний менеджмент створити що-небудь відмінне від Ощаду явно нездатний). Навіть якщо націоналізація відбудеться найменш болючим способом, невідчутною для рядового споживача банківських послуг вона все одно не пройде, більш того йому обов'язково стане набагато менш комфортно спілкуватися з банком. Перейшовши під державне управління, найбільш ліберальні в країні і зручні для клієнтів стандарти Привату по здійсненню операцій — і насамперед онлайн-сервісів — неминуче будуть приведені до одного знаменника з тим же Ощадбанком, тобто буде бюрократизована зі всіма витікаючими для обивателів малоприємними наслідками.
В цілях економії держава, швидше за все, істотно зменшить кількість банкоматів, та мережу відділень, а це і звільнені співробітники, і черги, і неминуче роздратування клієнтів. Що ж тоді говорити, якщо націоналізація пройде за жорстким сценарієм, який призведе до заморожування платежів, зменшення відсоткових ставок, збоїв або припинення роботи системи онлайн-платежів "Приват24" та інших неприємних наслідків.
Таким чином, при будь-якому сценарії націоналізації рядовий клієнт Приватбанку, а таких, нагадаємо, половина України, причому найбільш економічно активна частина населення, побачить приблизно наступне: Ігор Коломойський створив найбільший і найуспішніший банк в Україні, який працював як годинник, все було зручно і комфортно, ніяких видимих проблем він не відчував, але прийшов зле держава і відібрало майно у грамотного і лояльного до людей власника і, як це завжди буває, перетворило цукерку в какашку.
При цьому ініціатори націоналізації можуть скільки завгодно справедливо говорити про те, як з Приватбанку незаконно виводилися кошти в офшори, що Приват — це чи не піраміда, яка без втручання держави обов'язково впаде й завалить всю банківську систему країни, що банк Коломойського не виконує вимоги регулятора, що у нього проблеми з ліквідністю та заставами і т. д.
І ось тут в образі лицаря на білому коні з'явиться Коломойський, який спершу нагадає всім, що це саме він врятував країну від повного розвалу і поразки у війні в 2014-му, діючи нехай і не завжди законно, але швидко і ефективно, потім, не соромлячись у виразах, полає "злочинну владу", після чого запропонує простий рецепт виходу із ситуації: "Пам'ятаєте, яким був Приват до моєї приватної власності — багатою, процвітаючою, бурхливо розвиваються, коротше сухим і комфортним, і якщо ви хочете, щоб вся країна стала такою ж, як був колись Приват, то єдиний вихід — передати в мою приватну власність всю країну". Такий собі Make Ukraine Great Again!. І у мільйонів клієнтів Приватбанку не буде причин йому не вірити. Враховуючи особливості характеру Ігоря Валерійовича, а також стійкий український і недавній світовий тренд на популізм, Коломойський цілком здатний зіграти українського Трампа, використовуючи в якості електоральної бази найбільш економічно активну частину населення, благо всією своєю діяльністю Приватбанк цю електоральну нішу підготував і розігрів.
Правда, є одне але — все це може спрацювати тільки за умови, що сам Коломойський захоче використати історію з націоналізацією Приватбанку в якості політичного трампліну, що виглядає не найвірогіднішим сценарієм. У більшості випадків Ігор Валерійович краще домовлятися, а його політичні амбіції є лише похідними від бізнес-амбіцій, а не навпаки. Як не крути, а спроба почати велику політичну гру — це дуже серйозний ризик, і цілком можливо, що питання постане вже руба — або пан, або пропав. Однак міркувати про те, чи буде такий ризик виправданим, рано навіть для самого Ігоря Валерійовича: для початку потрібно як мінімум, щоб націоналізація Приватбанку стала реальністю або хоча б офіційно підтвердженим планом дій. У Нацбанку ж поки не наважуються навіть прямо заявляти про таке бажання, хоча сама наявність цього бажання давно неможливо приховати.
