Светлодарская дуга. Чи зможуть ВСУ отримати ключ до Дебальцеве, Горлівці та Червоному Променю (КАРТА)
Бойові сутички на лінії протистояння в останні місяці відбуваються на перший погляд досить хаотично. Буквально кожен день приносить загострення на новому напрямку - тут і напрямок Комінтернове - Павлопіль, то Новотроїцьке - Докучаєвськ. І це без урахування Широкіно, району Донецького аеропорту і Авдіївської промки, де бойові зіткнення відбуваються кожен день.
Неділя принесла вкрай серйозне загострення на ділянці, який з літа не звучав у зведеннях - це "светлодарская дуга" - висунутий в бік Дебальцеве півколом ділянку фронту приблизно в тих місцях, де взимку 2015-го нашим військам вдалося стримати наступ противника після втрати позицій в районі Дебальцеве - Вуглегірськ.
Цей район стратегічно важливий для обох сторін: з одного боку, контроль нашими військами району Дебальцеве - Червоний Промінь - Шахтарськ - Єнакієве фактично гарантує розсічення території "молодих республік" на дві частини і їх поетапне знищення. Саме тому тут влітку 2014 року і взимку 2015 року розгорнулися одні з найзапекліших боїв донбаської кампанії.
Після дебальцевської операції становище сторін тут характеризувалось наявністю великої "сірої зони", так як бойовики не стали сідати в голому степу, а зайняли позиції по пагорбах північніше і північно-західніше Логвиново, а також у Санжаровке, Калинівці та Лозовому, зосередивши основні сили в районі Дебальцеве.
З іншого боку наші армійські підрозділи в чистому полі стали створювати повноцінну оборонну позицію з трьох ліній окопів, бліндажів та ВОПов, яка спиралася на природні перешкоди, як то водосховище Вуглегірської ТЕС.
Починаючи з лютого 2016 року, тут почалося постійне "бодання" в "сірій зоні", яке отримало назву "повзучого настання" з боку ВСУ. Від безшумних сутичок диверсійних груп в кінці червня - початку липня тут сталося принаймні одне серйозне бій з використанням бронетехніки і артилерії. 54-я окрема мотопехотная бригада і добровольці "Правого Сектора" змогли серйозно просунутися, зайнявши кілька стратегічно важливих висот. Тоді ж загинув воював у лавах "Правого Сектора" оперний співак Василь Сліпак, втрати понесли і армійці.
Однак за наказом командування сектора захоплені висоти довелося залишити і ось 18 грудня судячи з уривчастою інформацією бої знову розгорнулися навколо цих висот. Серйозні зіткнення з використанням артилерії почалися близько 05:50 і станом на 21:20 все ще тривали.
Про реальні результати практично нічого не відомо - деякі волонтери з місць повідомляють про деякому просуванні лінії фронту з нашого боку і встановленням контролю над низкою висот в районі Светлодарского водосховища.
У вечірній зведенні штабу АТО природно ніяких деталей не вказується, зате були озвучені офіційні втрати - п'ять бійців загинуло та шестеро були поранені. Однак за інформацією з місць кількість загиблих дещо більше (шість - станом на 16:00), а поранених взагалі в рази більше. Це ж підтверджують жителі Дніпра і волонтери, які говорять про те, що такої кількості поранених в місцевому госпіталі не було за два останніх роки війни. На сьогодні відома лише одне прізвище - близько 08:00 загинув Степаненко Сергій Євгенович (позивний "Паштет"), 1967 р. зі складу 25-го окремого мотопіхотного батальйону.
Втрати противника на даний час оцінюються в 11 вбитих і приблизно 35-40 поранених.
Про те глобальному судити за такою уривчастою і неповної інформації досить непросто, однак не можна не відзначити, що час для загострення вибрано мало не ідеально - земля вже досить промерзла для безпроблемного руху гусеничної техніки, соціальні проблеми в "молодих республіках" починають зашкалювати на тлі зменшення фінансування з Росії. У "частинах" армії "ЛДНР" почалося бродіння особового складу, який вкрай незадоволений введенням армійських порядків, так і відсутністю перспектив подальшої боротьби - на сьогодні багатьом там зрозуміло, що приєднання до РФ принаймні найближчим часом не буде. Починає позначатися і елементарна втома від війни - ми маємо можливість постійної ротації особового складу, а заміни для бойовиків просто немає. Для внутрішнього споживання в Росії теж час підібрано добре - на тлі відвертих поразок на сирійському фронті потрібно знову переключити увагу телеаудиторії на "воює російська Донбас".
Говорячи про можливе розморожуванні ситуації і початку великомасштабних бойових дій, то варто зазначити, що саме напрямок Светлодарской дуги є одним із найперспективніших як для нас, так і для російсько-терористичних формувань.
Для бойовиків тут основний мотив для наступу - контроль над Вуглегірської ТЕС (н. п. Світлодарськ), а також розвиток наступу в напрямку ключового пункту українській оборони тут - Бахмута. Адже навіть перебуваючи в активній обороні наші частини в районі Світлодарськ - Луганське - Миронівський сковують серйозні сили, які відповідають, як мінімум, двом повноцінним мотострілкових бригад.
Говорячи про можливе нашому настанні як малоймовірному, варто сказати, що тут теоретично залишається прекрасна можливість для розвитку наступу принаймні в напрямку м. Дебальцеве. Потужний удар по рівнині між населеними пунктами, який змусить противника залишити під загрозою повного знищення ключові пункти - Логвиново, Лозову і Калинівку з подальшим виходом на Дебальцеве. Взяття цього стратегічно важливого населеного пункту чисто теоретично дозволило б розвивати подальший наступ в напрямку Червоного Променя, так і в напрямку Горлівки.
Але, на жаль, як і останні два роки війни над нашими планами по раніше тяжіє так званий "північний вітер" - тобто у випадку більш або менш широкомасштабного наступу ВСУ цілком можливо Кремль традиційно відреагує введенням своїх регулярних підрозділів. І на жаль, це реальність, з якою доводиться рахуватися.