Надмалі "Дракони". Потрібен Україні підводний "москітний флот"

Ось і буквально днями своїми думками з громадськістю поділився представник департаменту військово-технічної політики Міністерства оборони України Владислав Шоста. З вуст не останньої людини щодо закупівель військової техніки прозвучало чимало сентенцій, кожна з яких окремо тягне на міні-сенсацію. Однак нам хотілося б зупинитися лише на тих фактах, які стосуються бачення подальшого розвитку флоту.

Варто сказати, що Україні з флотом не таланило з самого початку. При розділі достатньо потужного радянського Чорноморського флоту росіяни зробили все, щоб нам дісталися самі старі і нікуди не придатні кораблі і судна.

За роки незалежності через недостатнє фінансування (а флот - це досить дорога "іграшка" була, є і буде) частину кораблів пустили, що називається, "на голки". Добила його все та ж Росія, яка навесні 2014 р. під час анексії Криму захопила весь наявний склад. Повернувши з барського плеча кораблі, які годилися тільки на утилізацію.

Потім почалася війна на Донбасі, і стало різко не до флоту. Коли трохи відбилися від росіян за допомогою НАТО, стали думати, як розвивати військово-морські сили далі - все-таки оборону узбережжя Азовського і Чорного морів ніхто не відміняв, так і Російська Федерація вела і веде в регіоні вкрай агресивну політику.

Адмірали наголошували на концепції океанського флоту, а західні союзники закликали ставити більш приземлені плани. У результаті В якийсь момент перемогла концепція "москитного флоту" - споруда на вітчизняних верфях декількох десятків катерів різноманітного призначення (в тому числі і ракетних), які будуть мати можливість діяти як в прибережній зоні, так і на річковому театрі бойових дій.

На це погодилися і американці, які вирішили підтримати, передавши кілька списаних катерів типу "Айленд". Правда, вся програма постійно гальмувалася. З цілої обойми катерів вдалося побудувати тільки бронекатери типу "Гюрза" і десантно-штурмові "Кентаври" (причому останні поки так і не поставили в дію). Американці два катери передавали 2,5 року, та й то після прибуття виявилося, що озброювати їх нічим, і вони отримали антикварну гармату з ручним наведенням. Американці, щоб не втрачати обличчя, пообіцяли передати ще три таких катери і швидше, ніж в минулий раз, а наші генерали - озброїти їх більш сучасним зброєю.

І тут у лютому 2020 р. незрозуміло з чого людиною з Міністерства оборони озвучуються грандіозні плани: у найближчі роки купити надмалі підводні човни типу "Дракон" і танкодесантные кораблі типу "Ньюпорт". Що може означати повернення до планів створення океанського флоту.

Ідея з невеликими підводними човнами далеко не нова. Ще в 2015 р. командувач ВМС ЗСУ Сергій Гайдук заявляв, що флот розглядає можливість закупівлі надмалих підводних човнів. За його словами, "...наші підводні човни будуть невеликими, враховуючи глибини від острова Зміїний до мису Тарханкут. Тут зовсім невеликі глибини 40-50 м".

Правда, в цьому ж інтерв'ю він обіцяв до 2018 р. перший корвет для ВМСУ, а нові човни - вже до 2020 р., тобто рівень прогнозування зрозумілий. Але все одно це цілий адмірал.

Тепер до цього питання, по всій видимості, повернулися знову, але вже на новому витку обговорення подальшої долі флоту.

Принагідно зазначимо, що, як правило, під терміном "надмалих підводний човен" розуміють субмарину з водотоннажністю менше 150 т, якою можуть управляти один-два людини. Автономність плавання таких кораблів має дуже сильні обмеження, а спектр виконуваних завдань щодо невеликий.

І ще - вітчизняний флот на сьогодні має вкрай обмежений досвід експлуатації підводних сил. На момент кримських подій у строю була підводний човен проекту 641 "Запоріжжя", але вона була дуже старою і не могла застосовуватися навіть для виконання навчальних завдань. До речі, навіть таке мотлох росіяни побоялися віддати нам назад.

Друге резонансне повідомлення полягає в тому, що Україна нібито розглядає можливість закупівлі американських танкодесантных кораблів типу "Ньюпорт". І якщо з підводними човнами все більш чи менш зрозуміло - такі думки бродили в головах моряків і раніше, то це пропозиція взагалі перебуває за межею розумного.

Насамперед варто сказати, що дійсно в США в 1969-1972 рр .. була побудована серія з 20 кораблів цього типу. Для свого часу це був проривний проект, який дозволяв відійти від концепції часів Другої світової війни - вивантаження техніки через двостулковий носової шлюз. До речі, за такою ж схемою Радянський Союз будував десантні кораблі аж до свого розпаду, така ж схема реалізована на нашому єдиному середньому десантному кораблі "Юрій Олефіренко". Так от американці на "Ньюпорт" змонтували носову апарель з максимальною навантаженням 75 т, яка опускалася і піднімалася з допомогою 40-тонного П-образного підйомного крана. Крім того, кораблі також мали кормової шлюз, який дозволяє завантажувати і спускати на воду гусеничні плаваючі бронетранспортери.

Але в мріях наших адміралів є один великий мінус - "Ньюпорты" просто нема звідки взяти! На сьогодні з 20 побудованих бортів 12 продані за кордон, сім списані і потоплені в якості мішеней на навчальних стрільбах. На сьогодні в живих залишився тільки один корабель - LST-1190 Boulder. Побудований у 1971 р. і списаний у 1994 р. (на секундочку, 26 років тому), він чекає своєї черги на утилізацію у Філадельфії.

Невже саме про нього ведуться переговори? І саме його ми хочемо придбати (отримати задарма) в США? Якщо так, то зовсім незрозумілий сенс. У ВМС США перевагою таких кораблів було те, що, на відміну від десантних кораблів попереднього покоління, вони могли підтримувати швидкість на 20 і більше вузлів і таким чином не бути тягарем для десантних з'єднань, які захищали інтереси Вашингтона у всіх куточках Світового океану.

Та й навіть якщо дуже хочеться танкодесантный корабель, то можна і сучасніше. Адже навіть у тих флотах, куди їх передавали американці колишніми, їх потроху починають списувати (у тій же Іспанії обидва "Ньюпорт" списані в 2009 і 2012 рр..).

Загалом, змушені констатувати, що, судячи з усього, концепція розвитку вітчизняного військового флоту в черговий раз змінилася. А це не дуже добре, так як флот потребує вдумливого відношення та вкладень, які розраховані на десятиліття, а не на чергову фантазію чергового адмірала.