Сурков не здається. Можливо воскресіння Захарченко
Після гучного вбивства свого підшефного Захарченко путінському помічникові Владиславу Суркову і всьому його "мозкового центру" знадобилося цілих п'ять днів, щоб сформулювати і озвучити власне бачення подальших процесів в ОРДО в постзахарченковский період. До цього, починаючи від вибуху в кафе "Сепар" 31 серпня, відпрацьовував за шефа і його московських хлопців виключно представник сурковского пулу політтехнологів Олександр Казаков, який працював "в донецькому полі" особистим іміджмейкером Захарченко в статусі радника глави ДНР". Зате всі без винятку сурковцы, що перебувають у комфортабельних офісах російської столиці, як-то вже занадто показово зберігали "режим тиші" настільки спекотною для інформпростору темі.
Правда, 2 вересня, коли Захарченко ховали в закритій труні, обітницю мовчання перервав сам Сурков, відправивши від себе особисто траурну депешу безпосередньо в окупований Донецьк. Але ці його по-учительски напутні "Ти весь час поспішаєш, Саша... Але якщо вже по-іншому ніяк, скажу, як завжди: поки що, брат, бережи себе" виглядали банальним олюдненням образу — як власного, так і свого кума, ліквідованого, по всій видимості, непримиренними сурковскими конкурентами з Луб'янки. Власне, останній "привіт від ФСБ" помічника Путіна у вигляді "відставки вперед ногами" його єдиного залишався козирем у всій захопленій Росією частини Донбасу виявився набагато жорсткіше, ніж супроводження у Москву з Луганська в листопаді 2017 р. сурковца Теслярської, причому в цілості й схоронності. І одночасно руба постало основне питання — що тепер Суркову курирувати в ОРДЛО, якщо усі його тамтешні кадрові карти біти?
Так от, після п'ятиденного "мозкового штурму" у сурковской команди народилася-таки магістральна ідея, як бути далі. І заявити її 5 вересня прямо на стрічку ТАСС був уповноважений самий близький до Суркову рупор — в минулому заступник начальника управління внутрішньої політики президента РФ і віце-генсек партії "Єдина Росія", а нині директор Центру політичної кон'юнктури Олексій Чеснаков. При цьому даний персонаж за традицією давно прикидається звичайним політичним експертом, хоча обізнані люди добре знають, що чеснаковским ротом завжди глаголют мізки відомого партнера Курта Волкера по переговорному процесу, поставленому поки на паузу.
"Виконуючим обов'язки "голови" оголошено Дмитро Трапезников. Але саме оголошений, а не призначений. Він не перший, а звичайний "віце-прем'єр", і тому бути "в.о. голови" за законом не має права. Він це знає і тому не видає ніяких актів і практично не приймає рішень. Всі навколо це бачать. Ще трохи, і може початися розбрід і хитання", — провів Чеснаков (читай Сурков) експрес-лікнеп з "конституційного права ДНР". І видав разом: "В умовах такої правової і політичної колізії єдиним повністю легітимним конституційним органом у ДНР стає "народна рада" на чолі з Денисом Пушилиным. Так що на перехідний період гасло "Вся влада радам!", точніше "раді", для ДНР був би найкращим. Інакше "молода республіка" може зіткнутися з серйозним конституційним і політичною кризою". А завершиться перехідний період повинен, на думку соратника Суркова, проведенням екстрених "виборів глави ДНР".
Паралельно Чеснаков спробував взагалі дезорієнтувати читачів ТАСС, розповівши їм про те, що не має авторитету серед місцевого населення Трапезников (що дійсно є правдою) не зможе довго контролювати ситуацію (типова напівправда, адже глобально контролює ситуацію в ОРДО російський окупаційний режим з незліченною кількістю зброї), а його нібито єдина опора — це недовзорванный головний "минсдох" Тимофєєв (а ось це відверта брехня, так як останні роки Трапезников з Ташкентом були явно на ножах, які чи не закінчувалися стрільбою). Ну а різні информресурсы сурковцев тут же доповнили акуратний чеснаковский коментар ТАСС нав'язливими чутками про швидку заміну "в. о. голови ДНР", масово тиражуючи при цьому образливе прізвисько Трапезникова Сеньйор Помідор і стверджуючи, що Пушилин, мовляв, "ключова фігура і підтримується московськими колегами і керівниками".
Це пророцтво збулося буквально через пару днів. 7 вересня "народна рада республіки" усунув голови "Ради міністрів" Трапезникова, призначивши новим главою республіки" Пушилина. Такий хід "сурковцы" обставили юридичними аргументами "Генеральної прокуратури ДНР" в дусі того, що "внаслідок смерті "голови ради міністрів ДНР" настає відставка всього Радміну. Таким чином, з дня смерті Захарченко, совмещавшего свою посаду з посадою голови Радміну, зазначений орган, в тому числі і Трапезников, а знаходяться відставку, а "єдиним легітимним органом влади в Донецькій народній республіці є законодавчий орган - народна рада"
Втім, такому останнього і рішучого просування Сурковим своєї залишилася фігури в ОРДО сам "фигуристый" Пушилин навряд чи радий, адже ніхто не хоче бути наступним за Захарченко в черзі на ліквідацію. Так і розумові здібності "спікера парламенту ДНР" все ж дозволяють йому чітко усвідомити, що він для свого московського куратора всього лише пішак на шаховій грі по-дорослому, яку Сурков намагається провести у ферзі замість допіру "з'їденого" сурковскими візаві Захарченко. Але і помічника Путіна можна зрозуміти: він як ніколи близький до поразки від ненависних чекістів у цій грі у своєрідні "живі шахи", так що його "хід Пушилиным" є, по суті, безальтернативним, проте не особливо виграшним, причому не тільки для себе особисто, але й навіть для верховного шефа.
Вся справа в тому, що саме по собі захоплююче змагання Суркова з Луб'янкою загнало "колективного Путіна" в глибокий глухий кут. Адже що до підриву Захарченко пропонували сурковцы? Перенести псевдовыборы в "народних республіках" на невизначений час, щоб зняти з Кремля провину за зрив Мінська-2, переклавши її хоч миттям, хоч катанням на Київ. Але тепер ситуація дійшла (або, точніше, її штучно довели товариші з Луб'янки) до того, що реально відповідним дозволом кризи у російської окупаційної адміністрації в ОРДО стали б нові вибори глави ДНР". Однак будь фейковое голосування восени в окупованому Донбасі ставить жирний хрест на Мінську-2, як це сталося з Мінськом-1 після попередніх виборів у листопаді 2014-го.
Тобто, як майже чотири роки тому, вся відповідальність за недотримання Мінських угод знову лягає особисто на Путіна, так що питання зняття будь-яких західних санкцій щодо Росії знімається з актуальною порядку денного мало не автоматично. А після спроби легітимізації будь-якого ватажка ДНР (як в принципі і ЛНР, де місцевий "смотрящий" від ФСБ Пасічник також красується з приставкою "в. о.") Москви може чекати новий санкційний виток. І фігура "учасника мінського процесу" Пушилина тут не буде грати жодної ролі.
