Суркіс програв фінал Ліги чемпіонів
У середу на позачерговому конгресі УЄФА в Афінах обраний новий президент Союзу футбольних асоціацій Європи. Ним став голова словенського футболу Александер Чеферін. А в четвер Київ був обраний містом-господарем фіналу Ліги чемпіонів 2018 р. Це хороша новина для українців, а от віце-президенту УЄФА Григорія Суркіса прихід до керівництва європейським футболом Чеферина загрожує втратою посади.
Словенець, що займав в УЄФА пости в юридичному комітеті, анонсував реформи європейського футбольного господарства, серед них — прозорість фінансових справ, а також очікувано буде позбавлятися від людей, які працювали з його попередником, французом Мішелем Платіні.
Нагадаємо: Швейцарське федеральне бюро юстиції 25 вересня 2015 р. відкрило справу проти колишнього глави ФІФА Йозефа Блаттера за підозрою в тому, що він у 2011 р. незаконно перевів 2 млн швейцарських франків Мішелю Платіні, на той момент очолював УЄФА. Арбітражна палата комітету з етики ФІФА 21 грудня відсторонила Блаттера і Платіні від футболу на вісім років. Апеляційний комітет ФІФА 24 лютого пом'якшив санкції, скоротивши термін їх усунення до шести років. В результаті розслідування французький чиновник залишив посаду глави УЄФА. Самі ж вибори нового керівника організації затягнулися до вересня через апеляції відстороненого керівника.
Серед кандидатів на посаду президента УЄФА називали і Григорія Суркіса, однак така можливість виглядала сумнівною, адже почати кампанію за своє обрання означало привернути зайву увагу до своєї персони в ЗМІ. Тому, очевидно, Суркіс вибрав для себе більш зручний варіант — тихо досидіти на посаді віце-президента УЄФА до того часу, коли нова мітла почне мести по-новому. І ось мітла з'явилася.
Ситуацію посилює і те, що Чеферін не був фаворитом Суркіса. Як повідомляли ЗМІ, спочатку ставка їм робилася на іспанця Хосе Анхеля Вільяра Олену (подейкують, що його спочатку підтримувала і Росія), а після того як той зійшов з дистанції, на Міхаеля ван Праага. Причому, як стверджувала преса, відкоригувати позицію національних футбольних асоціацій в потрібному напрямку намагалися за допомогою зв'язків у дипломатичних колах. Але кулуарна робота в підсумку успіхом не увінчалася.
Втім, проблеми Суркіса, свою людину в керівництві європейським футболом, не повинні засмучувати українців. Григорій Михайлович після скандалу з Блаттером і Платіні і так втратив реальний вплив
Серйозний удар по ній завдала і трагічна загибель у ДТП в грудні 2015 р. грузинського функціонера УЄФА Давіда Петріашвілі, якого називали "рішалою" Платіні. Крім того, як писали ЗМІ, грузин був "зв'язковим" між Суркісом і екс-президентом УЄФА з "робочих питань".
Ще один момент, чому українці не повинні шкодувати про втрату Суркісом свого впливу — його зв'язки з Росією. Минулого року в ЗМІ з'явилися публікації, що Григорій Михайлович у Санкт-Петербурзі зустрічався з Володимиром Путіним. Компанію йому склав кум Путіна Віктор Медведчук. За інсайдерською інформацією, темою зустрічі стали переговори щодо запобігання перегляду ФІФА рішення про проведення чемпіонату світу 2018 року в Росії. Після корупційного скандалу, фігурантом якого став Блаттер, розмови з цього приводу посилилися. На той момент головним кандидатом на пост президента ФІФА вважався Платіні, який, як підозрювали в Кремлі, міг ініціювати скасування Мундіалю в РФ. Суркіс, як зазначалося в публікації, повинен був вплинути на Платіні в позитивному для Москви руслі.
Цікаво, що незабаром після цієї зустрічі "скелети з шафи" екс-президента УЄФА з'явилися в пресі. Втім, футбольні аналітики побачили в злив компромату не тільки російський слід, але і "мстиву руку" Блаттера, який у той час ще сподівався відмахати від настирливих борців з корупцією і залишитися в кріслі. В результаті і сам потонув, і Платіні потягнув за собою.
У 2015 р. Федерація футболу України подала заявку на проведення фіналу Ліги чемпіонів 2017-2018 роках у Києві. І одразу ж навколо цього почалися пересуди. Мовляв, УЄФА відмовить, оскільки Суркіс — з команди Платіні, а до неї вже немає довіри. Та й сам він нібито був проти, оскільки фінал ЛЧ в Києві — не його ініціатива. У січні повідомлялося, що Григорій Михайлович намагався перенести засідання виконкому УЄФА, на якому планували затвердити місто-господар фіналу Ліги чемпіонів в 2018 р.
А ще у зриві нашої заявки підозрювали Москви, оскільки київський фінал напередодні старту чемпіонату світу в Росії там розцінюють як важку ляпас. Одним з улюблених фэйков російської пропаганди про Україну є твердження, що у нас настільки все погано з економікою, що ми не проведемо ні "Євробачення", ні, тим більше, серйозний спортивний захід. І що Захід від України відвернувся, а з Росії ось-ось знімуть санкції. Рішення УЄФА означає: Москва знову політично провалилася. Причому — з тріском.
Що ж стосується Суркіса, то якщо підозри на його адресу небезпідставні, фінал Ліги чемпіонів у Києві до 2018 р. можна вважати особистим програшем віце-президента. За великим рахунком нинішня перемога Києва відбулася в першу чергу завдяки роботі вже нового керівництва ФФУ на чолі з Андрієм Павелком. Та й ситуація федерації показує, що команда Суркіса де-факто відходить на другий, а іноді навіть треті ролі. Зрештою, він повністю програє в медіа своїм основним суперникам.
Його останній і єдиний козир — столичне "Динамо". Ось тільки на останній матч з "Наполі" вболівальники просто не прийшли. Повернення у великий футбол Суркіс повинен почати з того, з чого починав двадцять років тому — з відродження улюбленого клубу половини України. Без цього його зірка буде тільки згасати.
