Супер Тукано. Допоможе чи на Донбасі антипартизанский американський штурмовик
Однак для воюючої країни достатньо критичний момент із закупівлею озброєнь - як у вітчизняних виробників, так і за кордоном.
У цьому плані вкрай цікавими представляються повідомлення західних ЗМІ. Так, наприклад, одне з іспанських інформаційних агентств 2 серпня випустило велику статтю, присвячену візиту нашої військової делегації до Бразилії. Цікаво, що йде візит прямо зараз і очолює її командувач Повітряними Силами України генерал-полковник Сергій Дроздов. Так ось, судячи з статті, основним об'єктом, який цікавить наших військових, є легкий штурмовик А-29 "Супер Тукано" фірми "Эмбайэр". Причому стверджується, що вже на етапі узгодження знаходиться рішення про закупівлю партії таких машин для Повітряних Сил України за американською програмою Light Air Support (LAS).
Варто нагадати, що ця урядова програма діє з 2012 р. і в її рамках були здійснені поставки партії таких машин для ВПС Афганістану, Лівану та інших країн. Причому схема цікава - літаки збираються на території США і поставляються дружнім країнам як кредитні державні зобов'язання з розстрочкою на кілька років.
При цьому цілком природно, що досить відчутно зростає ціна питання - так, якщо безпосередньо купувати в Бразилії подібний штурмовичок буде коштувати $14 млн, то в разі участі в програмі LAS - вже $18 млн (правда, з поставками запасних частин і обслуговуванням).
У разі прийняття позитивного рішення з питання закупівель для вітчизняних Повітряних Сил є як "плюси", так і "мінуси".
Насамперед такі машини купують країни, які мають вкрай обмежений фінансовий ресурс - в якості заміни для бойових вертольотів. І головне тут - ціна. Найдешевший бойовий вертоліт на ринку - російський Мі-35М коштує $36 млн, про ціну АН-64 "Апач", що навіть не варто заводити розмову.
До плюсів штурмовика як правило відносять можливість дії з будь-яких злітно-посадкових смуг, у тому числі грунтових аеродромів. А також можливість використовувати машину для вдосконалення бойових навичок пілотами реактивної авіації. Правда, навчально-бойових машин у нас поки вистачає, але універсальність для літаків завжди була не зайвою.
Так як літак спочатку проектувався як антипартизанский, то він непогано озброєний: в крилі розташовуються два великокаліберних 12,7-мм кулемета FN Herstal M3P з боєзапасом по 200 патронів на ствол. Також під фюзеляжем літака може бути встановлена скорострільна 20-мм авіаційна гармата, а на подкрыльевых вузлах підвіски додатково можна розмістити ще два 12,7-мм або відразу чотири кулемети калібру 7,62-мм (боєкомплект 500 патронів на ствол).
Всього на літаку є п'ять жорстких точок підвіски (одна під фюзеляжем і 4 під крилом) з максимальним бойовим навантаженням 1500 кг.
Цікаво, що виробник говорить про можливість використання навіть керованих ракет класу "повітря-повітря" ближнього радіусу дії (класу AIM-9 "Сайндвиндер"), а також свободнопадающих або коректованих авіабомб Mk 81 (119 кг до 10 бомб) або Mk 82 (227 кг до 5 бомб). Крім цього, можлива підвіска пускових блоків SBAT-70/19 або LAU-68 для 70-мм некерованих авіаційних ракет.
Проте ось тут криється і "мінус" для нас - авіаційне озброєння Натовського зразка не є стандартним для нас. І тому цілком ймовірно знадобитися "допиливание напилком" для можливості застосування радянських зразків - тих же бомб ФАБ-100, - 250, а також некерованих ракет калібру 80 мм (благо їх виробництва освоєно у нас не так давно).
Але є й обґрунтовані сумніви в ефективності застосування подібних турбогвинтових машин в умовах, наприклад, Донбасу. Машина проектувалася для боротьби з партизанами. А яке озброєння доступно бандформуванням - зенітні кулемети, автоматичні гармати, максимум ПЗРК. Тому "Супер Тукано" хоча і має достатню велику висотність, проте явно недостатню для дій проти ешелонованої по висоті ППО - а саме те, що ми спостерігаємо в окупаційних корпусів на Донбасі.
Як показали події літа 2014 р. без керованого авіаційного озброєння навіть спеціалізовані штурмовики Су-25 були досить простими цілями для російських комплексів типу "Оса-АКМ" і "Панцир С. 1".
Але тут цікавий інший момент - для постачання до Лівану Пентагон оснастив A-29 "Супер Тукано" протитанковими керованими ракетами AGM-114 "Хеллфайр", а також керованими авіаційними бомбами GBU-12 і GBU-58 "Пейвуей-2". Причому це озброєння не було включено в базовий пакет, передбачений схваленої державним департаментом США поставки Лівану в рамках програми "Іноземні військові продажу". А дальність застосування того ж "Хеллфайра" - 11 км, що вже збільшує шанси для виживання штурмовики над полем бою.
Але в будь-якому випадку при тій насиченості системами ППО на Донбасі у випадку масованого застосування "бразильських Іл-2" втрати льотного складу можуть бути достатньо великими. Вихід для більшості країн вже знайдено - ударні безпілотники. Однак машини тактичного рівня ще досить дорогі та ефективні зразки доступні лише досить високорозвиненим країнам. Нам же поки доводиться задовольнятися турецькими машинами, які мають явно недостатні ударні можливості повноцінно замінити ні бойові вертольоти, ні Су-25 не можуть. Та й ціна зашкалює, що знову-таки не дозволяє говорити про масове насиченні армії в цілому.
У теж час отримання західних машин навіть з обмеженими можливостями, але зараз великий плюс для Повітряних Сил України в цілому. Адже необхідність заміни парку як літаків, так і вертольотів вже назріла і перезріла. А починати з чогось треба. Хоча б з ось таких відносно простих і дешевих машин, для яких власне кажучи і не потрібна дуже серйозна підготовка льотчика. А значить цілком реально перевчити нинішніх льотчиків і швидко підготувати нових. Паралельно приводячи всю аеродромну структуру до західних стандартів. А далі вже можна говорити вже про тих же F-16 або інших універсальних машинах такого класу.
