Судові витрати. Коли бойовиків ДНР і зрадників будуть просто розстрілювати в "зеленці"
З різницею в кілька днів громадськості стало відомо про двох рішеннях апеляційної інстанції на користь відвертих ворогів України. По-перше, був скасований вирок воевавшему за ДНР відомому бразильському наймита Рафаелю Лусварги, який, згідно з рішенням суду першої інстанції, повинен провести за ґратами 13 років. А по-друге, все той же Апеляційний суд виправдав менш відомого широкій громадськості Романа Матолу - колишнього майора і заступника командира авіаескадрильї Нацгвардії, який був засуджений за передачу ДНР інформації про переміщення української військової авіації. В тому числі й особисто з секретарем РНБО Олександром Турчиновим на борту.
Правда, скасований зраднику Матоле вирок важко назвати хоч скільки-небудь відповідним тяжкості злочину, адже судом першої інстанції він отримав, по суті, умовне покарання - п'ять років позбавлення волі з відстрочкою на три роки. Але і цей більш ніж м'який вирок був апеляційною інстанцією скасовано, а справу закрито.
Не вдаючись в усі подробиці обох справ, важливо відзначити, що вина і першого, і другого більш ніж очевидна і визнана обома. Бразилець Лусварги був не просто рядовим бійцем "ополчення", але і медійної фігурою, не слезавшей з екранів російських пропагандистських телеканалів, а свою участь у війні на стороні ДНР навіть не думав приховувати.
Що ж стосується Матолы, то і сам не заперечує того факту, що передавав ДНР інформацію, що цікавить їх, щоправда, за його словами, він це робив, так як в Донецьку у нього живуть батьки і сестра і припускав, що в разі його відмови співпрацювати, рідним буде загрожувати небезпека. При цьому, за словами Матолы, інформація, яку він передавав терористам, нібито не містила держтаємниці і апеляційна інстанція з цим погодилася.
Власне, з історії з Матолой є маса запитань не лише до суду. Бачиться вкрай дивним, що людина, яка має на момент війни близьких родичів в окупованому місті, не тільки отримує доступ до інформації, яка не повинна потрапляти в руки ворога, але і спокійно їздить у відпустку в Донецьк. Однак повернімося все ж до Апеляційного суду, адже виправдувальні вироки для терористів стають своєрідним трендом.
Тут необхідно виділити два аспекти проблеми. Перший - етично-кадровий. Власне, про те, що українські судді не тільки "найгуманніші в світі", але здатні повернути будь-який закон у бік вигідну для особистого добробуту, сказано багато, гнівно й категорично. Тим не менш питання, якщо не тотальної зачистки суддівського корпусу, то хоча б серйозною люстрації все ще актуальний. Тим паче, що історії з Лусварги і Матолой, які стали бальзамом на душу зрадофилов, б'ють в першу чергу по українській владі взагалі і Петру Порошенко особисто. Щоб там не говорили про незалежність судової гілки, в очах виборця відповідальність за такі кричущі випадки лягати персонально на президента. І він в першу чергу зацікавлений, щоб подібних історій просто не було.
Другий аспект - формально-юридичний. Не будемо лукавити, але і в першому, і в другому випадку суд мав юридичні підстави для прийняття подібних рішень. У випадку з Лусварги підставами для відправки справи на дослідування стали якісь формальні "порушення норм кримінально-процесуального законодавства, допущені судом першої інстанції". А у випадку з агентом ДНР Матолой все ще цікавіше. В апеляції зазначено, що висновки першої інстанції про те, що в Донецьку була створена терористична організація ДНР "не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджуються ні одним з наданих стороною обвинувачення і досліджених у судовому засіданні доказів".
Мовляв, раз офіційно ні ДНР, ні ЛНР терористичними організаціями не визнані, то і звинувачувати людину, допомагає "республік" в пособництві терористам не можна.
З одного боку, якась формальна логіка в цих міркуваннях є, а з іншого, якщо поміркувати в подібному ключі глибше, то виходить, що величезній кількості бойовиків ЛДНР теж нічого не пред'явиш. Неспростовних доказів, що той же бразильський солдатів удачі Лусварги когось убив, знайти буде вкрай непросто, ну а те, що складався в клубі за інтересами з назвою ЛНР - це виходить і не злочин. Тут хіба що незаконне носіння вогнепальної зброї можна інкримінувати, але і те тільки в тому випадку, якщо доведуть, що на сотнях відеозаписів не іграшкова зброя. Ці міркування, звичайно, сильно перебільшені, але, якщо наші суди і далі будуть штампувати виправдувальні вердикти сепаратистам і їхніх посібників, цей гротеск може і не виглядати настільки абсурдно.
Все це підштовхує країну до необхідності грамотного юридичного оформлення війни на Донбасі, щоб ні судів, ні просто любителів юридичного крутійства не було формальних підстав перевернути ситуацію з ніг на голову. Яким чином це краще зробити? Визнати-таки ЛДНР терористичними організаціями або якось по-іншому юридично оформити ситуацію? Це питання до юристів з РНБО та Адміністрації президента, які, як було заявлено Олександром Турчиновим ще в липні, готують законопроект про зміну формату АТО. У будь-якому випадку зрозуміло, що розглядати реальну війну, яка ось вже четвертий рік продовжується на Донбасі, і дії людей у цих умовах з точки зору законів мирного часу не надто ефективно і загрожує різного роду юридичними казусами.
В іншому випадку справа може дійти до того, що військових злочинців з ЛДНР і їх пособників навіть не будуть віддавати системі правосуддя. Адже де-небудь в прифронтовій "зеленці" їх завжди може спіткати невідомо ким випущена куля, і навіть тіло не буде ніякої можливості доставити на нашу сторону лінії розмежування.
