Зовсім не бомба. Який дурень Онищенко порадив написати книгу?
Анонс Олександром Онищенком своєї книги про Петра Порошенка під гучною назвою "Петро П'ятий. Правдива історія про українського диктатора" повинен був провести в українському інформпросторі ефект вибуху бомби. Принаймні, на це, судячи з усього, розраховував і продовжує розраховувати сам нардеп, звинувачений НАБУ в корупції і позбавлений за це депутатської недоторканності. Втім, після презентації обкладинки творіння Онищенко в семисекундном ролику на одному з іспанських пляжів ніякого особливого фурору явно не спостерігалося навіть у соцмережах. Якщо, звичайно, не вважати 900 лайків за дві доби під відповідним постом новоявленого літератора на його facebook-сторінці.
В принципі, потрібно ще дочекатися не форми у вигляді заголовного фото Порошенко на тлі прапора, схожого на панамський, а змісту даної книги. У ній, за словами автора, він нібито описав кілька ексклюзивних історій про персональну корупції президента, які Онищенко вже давав прочитати "деяким політикам і близьким людям, які читають їх цілодобово, не відриваючись". Власне, про свою літературну працю побіжний нардеп розповів ще на початку березня в інтерв'ю телеканалу NewsOne, але тоді це його "промо" взагалі ніхто не помітив.
Зараз, мабуть, настала черга для більш агресивного просування книги - і з показом обкладинки, і з заявами про "величезні тиражі" та книжковому виданні не лише російською та українською, але й англійською та німецькою, так як Онищенко бажає ефекту "з акцентом на Європу". Але одночасно він вже вважає себе взагалі якимсь першовідкривачем на українських теренах. "Поки друкарня щосили друкує книгу, потрібні слушні поради, як ввезти і поширити її всередині України. Думаю, це буде перша по-справжньому заборонена книга в країні", - спантеличив своїх френдів і фоловерів любитель "газових схем", коней, конкурсів жіночої краси і Ван Дамма. На що деякі йому просто відповіли, що, мовляв, часи ленінської "Іскри" давно минули, і в епоху інтернету така проблема взагалі перестала існувати.
Але повернемося до головного питання: чи може творіння Онищенко якщо і не стати бестселером, то хоча б зацікавити широке коло читачів? Безумовно, сама по собі тема будь кулуарної політики завжди і скрізь важлива і актуальна. Взяти хоча б великий успіх вийшла в цьому році книги американського журналіста Майкла Вулфа "Вогонь і лють: всередині Білого дому Трампа", в якій докладно розглядається поведінка президента США як під час виборчої кампанії, так і протягом перших місяців перебування на посаді. Вже після публікації в американській пресі деяких уривків, твір став бестселером №1 за попереднім замовленням на Amazon.com і Apple iBooks Store.
Або ще одна досі добре читається з 2015 р. публіцистична робота - "Вся кремлівська рать: Коротка історія сучасної Росії" авторства колишнього головного редактора телеканалу "Дощ" Михайла Зигаря, де дійсно багато цікавих інсайдів і деталей про політику Кремля за два десятиліття, а також ексклюзивного аналізу поведінки Путіна і його найближчого оточення у виконанні талановитого медійника. При цьому розкривати подібні глобальні теми здатний не просто професійний публіцист, а людина з бездоганною репутацією, що викликає довіру з подальшими "респектом і уважухой". А у випадку з Онищенко немає ні першого, ні другого, ні третього, ні четвертого з п'ятим. В кращому випадку - це просто оброблена яким-небудь редактором рядова мемуаристика, нерідко межує з банальним графоманією.
Але варто чекати в таких мемуарах побіжного нардепа якихось дійсно нових, ексклюзивних і сенсаційних фактів? Також навряд чи, адже вже з осені 2016-го Онищенко постійно годує "сніданками", що зіллє якусь дуже компрометуючу Порошенко інформацію. Однак насправді всі голосно анонсовані ним аудіозаписи поки звелися до оприлюднення абсолютно прохідних і нецікавих його діалогів з низкою українських політиків, серед яких найбільш згадується обговорення "як голосувати" з колишнім колегою Онищенко із фракції Партії регіонів і депгруппой "Воля народу" Олесем Довгим. Одним словом, якби у автора "Петра П'ятого" були в наявності дійсно "спекотні сливи", він би з ними явно не тягнув. А так виходить зовсім скислий чорний піар, незатребуваний навіть в умовах передвиборного року.
Таким чином, найбільш правдоподібним виглядає висновок про те, що раптом звідки не візьмись з'явилася літературна творчість втік за кордон Онищенко - всього лише один з елементів не "чорного", а "білого" піар-супроводу довгограючою тяжби звинуваченого в корупції нардепа з українськими правоохоронцями, а не його нібито політичного конфлікту з Порошенком. Треба визнати, що Онищенко, який залишив Україну в липні 2016-го, за роки "митарств" по цілому ряду європейських країн з перервами на відвідування курортів типу Абу-Дабі дійсно успішно перевів свою справу з суто корупційною складовою в площину політичного переслідування з боку української влади в цілому і глави держави зокрема. І ось тепер анонс книги Онищенко, очікує з нетерпінням найближчого рішення іспанського суду про свою екстрадицію з країни, також чомусь збігся з ключовим повідомленням директора НАБУ Артема Ситника з приводу цієї "жертви репресій".
Тільки 16 квітня скандальний політик в екзилі" похвалився у себе в соцмережі і перед улюбленим виданням "Страна.иа" своїм свіжим творінням, буквально на наступний день голова антикорупційного відомства заявив про готовність НАБУ передати до суду обвинувальний акт щодо як самого Онищенко, так і шести інших фігурантів розслідування про розкрадання газу у ПАТ "Укргазвидобування". Крім того, за словами Ситника, вже є дозвіл на заочне засудження нардепа, остаточне йому підозра підписано генпрокурором.
"Після анонсу книги "Петро П'ятий", справа по мені передали в суд. Ой, що почнеться, якщо я олімпіаду виграю", - оперативно віджартувався у своєму Facebook ображений творець, посів, між іншим, на Олімпіаді-2012 в Лондоні у змаганнях з кінного спорту "почесне" 70-е місце. Хоча ні для кого не секрет, а тим більше для такого знатного олімпійця, що у "газовій справі" Онищенко, яким займався цілий відділ НАБУ з семи осіб, сформовані тисячі томів. Так що матеріали для остаточної передачі в суд не можна передавати, коли заманеться - чисто технічно вся трудомістка процедура триває навіть не лічені місяці, а набагато більше.
Втім, є і ще одна версія мотивів написання книги - хтось з піарників просто "розвів" Онищенко радою стати літератором. При цьому, мабуть, Онищенко тлумачили саме про користь поєднання "білого" і "чорного" піару, але явно забули сказати, що подібного роду праці в Україні нікому вже давно не цікаві. Чому про це промовчали піарники? Тому що самі дурні? Навряд чи. А якщо все ж радники не компетентні, то хто тоді сам Онищенко, який наймає дурних піарників?
