Останній цвях для Коломойського. Що показав фінал суду щодо Приватбанку
Тільки зараз, майже через три роки після ухвалення "антиколомойського" закону, можна впевнено говорити, що він став реальним захистом Приватбанку від зазіхань колишніх власників.
Останніми місяцями у Ігоря Коломойського справи йшли кепсько. Втрата ним колишнього впливу стала очевидною ще в листопаді минулого року, коли акції головних нафтових активів олігарха — ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Укртатнафта" — були примусово відчужені у власність держави. Але це не означало, що він став політичним трупом. Хоч у нього виникли тимчасові труднощі, він мав чималі шанси відновити свій вплив і повернути собі всю власність, яку відібрала в нього держава. Вирішальна перемога очікувалася в судах щодо Приватбанку, який важить більше, ніж "Укрнафта" з "Укртатнафтою".
Але 15 лютого Велика палата Верховного суду зруйнувала ці надії. Вона підтвердила законність націоналізації "Приватбанку" та неможливість його повернення колишнім власникам. Можна констатувати, що тимчасові труднощі олігарха перейшли до розряду постійних і непереборних.
І тут йдеться про проблеми не лише у бізнесі, а й у політиці. Його перспективи політичного реваншу обнулилися. Адже головне в цій історії полягає навіть не в судовому рішенні, а в тому, чому воно стало можливим. Проти колишніх власників Приватбанку зіграла об'єднана команда Кабміну та Нацбанку. І це є найкращим доказом того, що політичне воскресіння Коломойського вже неможливе.
Три роки судової війни
Ця судова історія розпочалася наприкінці 2019 р. Справи тоді у Коломойського були на підйомі, після президентських та парламентських виборів він мав своїх людей на Банковій, у парламенті та уряді. Не дивно, що колишні власники Приватбанку вирішили скористатися моментом, щоби повернути собі цей актив.
З позовом до Господарського суду Києва звернувся колишній голова правління Приватбанку Олександр Дубілет (його син Дмитро тоді обіймав посаду міністра Кабінету міністрів, тобто керував секретаріатом Кабміну, включаючи юридичний департамент). Він вимагав визнати недійсними договір про придбання акцій та договір про купівлю-продаж акцій від 20 та 21 грудня 2016 р., згідно з якими Приватбанк перейшов у власність держави. Відповідачами у позові було названо Приватбанк, Мінфін та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). 2 січня 2020 р. суд відкрив провадження у справі.
Кредитори України (МВФ, Євросоюз, країни Великої сімки) відреагували на це вимогою ухвалити закон, який заборонив би повернення Приватбанку Коломойському. Без цього МВФ взагалі відмовлявся затверджувати програму фінансування для України. Закон було прийнято 13 травня 2020 р. та отримав неформальне прізвисько "антиколомойський" (офіційно це закон №590-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності"). Володимир Зеленський швидко підписав закон і назвав його історичним, 23 травня він набув чинності, і вже 9 червня 2020 року МВФ затвердив для України програму на $5 млрд.
Залишилося переконатись, що закон працює. На той час уже змінився уряд, Дмитро Дубілет втратив посаду в Кабміні, а в лютому 2021 р. генпрокурор Ірина Венедиктова погодила повідомлення про підозру Олександру Дубілету та ще двом колишнім менеджерам Приватбанку. 2 червня 2021 р. Вищий антикорупційний суд заочно обрав Дубілету-старшому (він, звичайно, встиг втекти до Ізраїлю) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. І того ж дня (хтось вірить, що це випадковий збіг?) Господарський суд Києва закрив провадження за позовом Дубілета, пославшись на "антиколомойський" закон.
Проте недоброзичливці Коломойського рано раділи. Він зумів показати, що його бажання в Україні можуть мати більшу вагу, ніж зобов'язання Києва перед західними партнерами. 11 жовтня 2021 р. Північний апеляційний господарський суд задовольнив апеляцію Дубілета та зобов'язав Господарський суд Києва повернутися до розгляду справи. Після такої ухвали апеляційної інстанції виникла реальна перспектива, що Госпсуд Києва задовольнить позов Дубілета та скасує націоналізацію Приватбанку. А коли за три місяці почалася велика війна, ця справа взагалі випала з суспільної уваги. І була серйозна небезпека того, що поки Україна відбиває російську агресію, Коломойський тихо забере собі банк, на порятунок якого держава вбухала понад 155 млрд грн.
40 поразок за один раз
На жаль для Коломойського, на боці Приватбанку грамотно зіграли Кабмін і Нацбанк, які виступили в ролі третіх осіб на боці відповідачів. Насамперед Приватбанк і Кабмін подали касаційні скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду. А щодо ролі Нацбанку, наведемо слова голови НБУ Андрія Пишного: "Дякую нашій об'єднаній юридичній команді НБУ, ФГВФО, Мінфіну, Приватбанку, юридичних радників, за віртуозну роботу, зважаючи на рівень відповідальності, який ліг на ваші плечі".
Наголосимо, що це була важка юридична битва. Касаційний господарський суд не зміг ухвалити рішення та переклав відповідальність на Велику палату Верховного суду. І вона 15 лютого, посилаючись саме на "антиколомойський" закон, скасувала постанову апеляційної інстанції та підтвердила законність закриття Господарським судом Києва провадження за позовом Дубілета про недійсність угод з купівлі-продажу акцій Приватбанку.
Таким чином, тільки зараз, майже через три роки після ухвалення "антиколомойського" закону, можна впевнено говорити, що він став реальним захистом Приватбанку від зазіхань колишніх власників. Позов Дубілета – це не єдина спроба. За словами Пишного, колишні власники ініціювали понад 40 таких судових справ, щоб повернути собі Приватбанк. Після рішення Великої палати Верховного суду всі ці справи стали безперспективними.
Це рішення – останній цвях для Коломойського. Раніше ще можна було сумніватися, чи справді влада грає проти олігарха чи лише зображує боротьбу з ним. Усі ми розуміємо, якщо західні партнери наполягають, то влада може зображати рішучі дії. І слідчі можуть навіть проводити у Коломойського обшук, знявши взуття, щоб не забруднити килим.
Але рішення щодо Приватбанку — це точно не вистава. І юристи Кабміну, Мінфіну, Нацбанку, ФГВФО та самого Приватбанку не зображували активність, а буквально вигризли перемогу у Верховному суді. Це — недвозначний сигнал не лише всім суддям господарських судів, а й усім політикам, депутатам, чиновникам, котрі досі розглядали свої перспективи залежно від самопочуття олігарха. Але Приватбанк пішов від Коломойського остаточно та безповоротно. "Укрнафта" з "Укртатнафтою", мабуть, також. Game over.
Тут можна було б припустити, що Коломойський захоче помститися. Але цим він зробить гірше лише собі. По-перше, ніяка влада в здоровому глузді не піде на розрив із Заходом заради воскресіння бізнес-імперії Коломойського — померла, то померла. По-друге, перспективу екстрадиції до США, де проти Коломойського відкрито справи про відмивання грошей, ніхто не скасовував.
