Тотальна зачистка. Як Путін з Януковичем допомогли Зеленському написати Стратегію інформаційної безпеки

Кабмін схвалив проєкт Стратегії інформаційної безпеки. Цей документ був розроблений на виконання указу Володимира Зеленського від 14 вересня 2020 р. Правда, в указі говорилося, що Кабмін повинен подати проєкт стратегії на розгляд РНБО в шестимісячний термін. Але, як бачимо, на написання та узгодження з Банковою 17-сторінкового тексту знадобилося не пів року, а цілий рік.

Звичайно, це не головне, аби документ був хороший. Однак стратегія вийшла не просто погана, а небезпечна. Вона впроваджує путінський антиукраїнський наратив про те, що майдани — це зло. І зовсім по-путінськи ставить завдання боротися з правдою.

Підкреслимо, що в документі є багато правильного, необхідного в умовах інформаційної війни з Росією. Однак це правильне фактично використовується як прикриття для шкідливого змісту.

Стратегія дискредитації майданів

Реалізація стратегії розрахована на період до 2025 року. Як відомо, в 2024-му повинні відбутися чергові президентські і парламентські вибори, а в 2025-му — місцеві. Метою стратегії названа, зокрема, "підтримка інформаційними засобами і заходами соціальної і політичної стабільності". І як же ця мета буде досягатися?

А ось як. У стратегії заплановано "унеможливити вільний оборот інформаційної продукції (друкованої та електронної), яка містить пропаганду війни, національної та релігійної ворожнечі, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України, провокує масові заворушення".

Це як раз мальовничий приклад, як правильні слова (про захист суверенітету і територіальної цілісності) використовуються для прикриття путінських наративів. Цілком очевидно, що в умовах війни з Росією заборонити "пропаганду війни" — це фактично закрити рота всім, хто підтримує українську армію. Це потрібно тільки Путіну, колаборантам і прихильникам капітуляції.

Також цілком очевидно, що заборонити інформацію, яка "провокує масові заворушення", — таке не могла би написати людина, яка була на Майдані. Це наратив Антимайдану. Його багато років впроваджують Путін в Росії і Лукашенко в Білорусі, у нас намагався впровадити Янукович — і ось тепер тим же зайнявся Зеленський. Підкреслимо, що він хоче затвердити цю стратегію рішенням РНБО.

Уявімо після цього будь-який мітинг в Києві під гаслом "Ні капітуляції!". РНБО зможе всіх його учасників оголосити двічі агентами Кремля: по-перше, вони пропагують війну, замість того щоб погодитися на капітуляцію, і по-друге, вони провокують масові заворушення. Тобто під маркою захисту інформаційної безпеки Банкова зможе нав'язувати народу капітуляцію і давити будь-які протести.

Якби Зеленський справді хотів боротися з путінськими наративами, то він поставив би завданням забороняти не ту інформацію, яка "містить пропаганду війни" і "провокує масові заворушення", а ту, яка містить пропаганду капітуляції і провокує силове придушення масових протестів. Але чекати цього від Зеленського, звичайно ж, нерозумно.

Стратегія боротьби з правдою

Вся стратегія пройнята духом боротьби з інакомисленням і нав'язування суспільству своєї думки. У деяких місцях документа це проявляється в відверто диктаторські замашки.

Наприклад, роз'яснюючи значення терміна "інформаційна безпека України", стратегія говорить про боротьбу зі шкодою, яку завдає "несанкціоноване поширення, використання і порушення цілісності інформації". Тут не написано, що мова йде тільки про інформацію з обмеженим доступом. Ні, мова йде саме про будь-яку інформацію: якщо вона поширюється і використовується несанкціоновано, то це, виявляється, підриває інформаційну безпеку. Така норма — це тоталітаризм найчистішої води і пряме порушення Конституції України.

Особливо розчулює згадка про "порушення цілісності інформації". Це не що інше як горезвісне "виривання з контексту", на яке так часто скаржаться "слуги народу". Тобто навіть цитування представників влади буде розцінюватися як підрив інформаційної безпеки, якщо ці цитати будуть виставляти влада в негативному світлі.

Ось ще одне вражаюче роз'яснення: "інформаційна загроза — потенційно або реально негативна подія, процес, явище, яке через інформаційний вплив на людину, суспільство і державу може прямо або безпосередньо завдати шкоди їх інтересам і забезпеченню національної безпеки і оборони України". При бажанні під це визначення можна підвести абсолютно що завгодно: будь-яке журналістське розслідування, критичну публікацію або просто висловлювання опозиціонера.

І влада саме так і має намір поступати. У разі внутрішньополітичної кризи плануються "кризові комунікації — комплекс скоординованих комунікаційних заходів, які здійснюються державними органами України в кризовій ситуації з метою забезпечення доступу українських громадян, міжнародних партнерів та громадськості до достовірної інформації для формування їх сприятливого ставлення та поведінки задля подолання негативних наслідків, викликаних кризою, і захисту репутації України та її інтересів".

Тобто, якщо влада зробить помилки, які викличуть невдоволення громадян і політичну кризу, то вона не збирається їх виправляти. Вона збирається оголошувати інформацію про свої помилки недостовірною і нав'язувати громадянам нібито "достовірну інформацію", щоб домогтися від них "сприятливого ставлення і поведінки".

З точки зору журналістів

Ще в стратегії багато критики на адресу журналістів і медіа. І зовсім немає критики на адресу влади. Це означає, що влада збирається встановити для всіх правила гри, а для себе зробити виняток з правил. Але якраз це — найсильніший удар по довірі до влади.

Наприклад, стратегія справедливо відносить до негативних факторів "координоване поширення недостовірної інформації". Однак в документі немає жодного заходу, покликаного убезпечити українців від координованого поширення неправди владою. Один з кричущих прикладів — це "Вагнергейт", де неправду цілий рік поширювало вище керівництво країни.

Або ось ще цитата зі стратегії: "Деструктивна пропаганда... розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Часто для цього використовуються маніпуляції, емоційне нагнітання і цілісні дезінформаційні кампанії". Будь-який журналіст тут, напевно, міг би сказати: о, це ж точний опис того, чим на Банковій займається відомий фахівець Подоляк. Останній договорився до звинувачень навіть на адресу американської телекомпанії CNN, мовляв, вона озвучила "переклад на англійську старої російської дезінформації". Такими заявами Банкова топить в грязі імідж України в світових медіа.

І повертаючись до теми "пропаганди війни", необхідно підкреслити: компонентою війни з Росією є інформаційна війна. Стратегія інформаційної безпеки — це документ, в якому дуже багато фраз звучать як відверта пропаганда інформаційної війни з Росією. Наприклад, в число напрямків реалізації стратегії включена "реалізація превентивних інформаційних і психологічних операцій, інформаційних та інших заходів оборони держави з метою запобігання, стримування та відсічі збройної агресії проти України". Також є пункти, в яких говориться фактично про те, як потрібно вести інформаційну війну на окупованих територіях.

Складається враження, що стратегію писали два автори (ну або два колективи): один — український патріот, а інший — пропутінський антимайдановець. Тому документ вийшов шизофренічний. І після затвердження його указом Зеленського в такому ж роздвоєному стані закріпиться вся сфера інформаційної безпеки. Одна половина буде захищати інтереси України, а інша — за темниками Подоляка прославляти владу і обливати брудом будь-які акції протесту.