Стратегічний напрямок. Де на Донбасі найближчим часом можливе серйозне загострення

Однак є три напрямки, які регулярно фігурують у зведеннях від прес-служби штабу АТО, - це Піски, маріупольське і дебальцевское (більш відоме як Светлодарская дуга).

Саме на Светлодарской дузі ймовірність серйозного загострення особливо висока. Про це можуть свідчити хоча б наші втрати - так, за два дні (20 і 21 квітня) тут загинули два бійця - Олександр Матус з 53-ї мехбригади і Сергій Перепелиця з 54-ї (конкретно, з 46-го батальйону спецпризначення "Донбас-Україна"). Вельми характерні і обставини - обстріл з БМП наших передових позицій і підрив пікапа в прифронтовій зоні. Варто також звернути увагу, що обидва загиблих місцеві - один родом з Лисичанська, інший - з Бахмутського району.

На жаль, крім загальних фраз прес-офіцери не говорять ніяких подробиць. Деякі факти повідомляють тільки нечисленні залишилися волонтери. Так, той же Юрій Мисягин буквально минулого тижня писав, що після провокацій на Светлодарской дузі наші військові знищили одну з позицій противника (наводилося навіть назва - "Фурункул") і двох бойовиків. Знову-таки він же повідомляв про пошкодження та знищення шести вогневих точок і двох тимчасових вогневих позицій. Так як інформація неофіційна, тому ступінь її достовірності невідома.

Варто відзначити, що і супротивник розкручує тему "загострення Светлодарской дузі", природно, з оберненим знаком. Серед місцевого населення посилено розганяється слух, що нібито 22 квітня "під Новозвановкой ополчення накрило колону техніки ЗСУ". При цьому ніяких реальних підтверджень, звичайно, не наводиться. Є велика частка ймовірності, що такі гиперболизованные форми придбав реальний факт підриву нашої автомашини.

Район Светлодарской дуги вкрай важливий, оскільки є прекрасним плацдармом для можливого наступу в напрямку Дебальцеве - Червоний Промінь - Шахтарськ - Єнакієве, що гарантує розсічення території "молодих республік" на дві частини і їх поетапне знищення. Саме тому тут влітку 2014 р. і взимку 2015 р. розгорнулися одні з найзапекліших боїв війни на Донбасі.

Після Дебальцевської операції січня-лютого 2015 р. становище сторін тут характеризувалось наявністю великої "сірої зони", так як бойовики не стали сідати в голому степу, а зайняли позиції по пагорбах північніше і північно-західніше Логвиново, а також у Санжаровке, Калинівці та Лозовому, зосередивши основні сили в районі Дебальцеве.

У 2016-2017 роках "сіра зона", як і скрізь по лінії дотику, тут була зведена до мінімуму, причому настільки, що став можливий вогневої контакт навіть з легкої стрілецької зброї. До того ж малонаселена. як для Донбасу, територія стала справжнім артилерійським полігоном для обох угруповань.

Тобто найближчим часом напруга на Светлодарской дузі зі взаємними обстрілами, проникненням диверсійних груп на прифронтові території, по всій видимості, збережеться, і, ймовірно, нас навіть чекає локальне загострення на цій ділянці фронту.

Для бойовиків тут основний мотив для наступу - контроль над Вуглегірської ТЕС (н. п. Світлодарськ), а також розвиток наступу в напрямку ключового пункту українській оборони тут - р. Бахмут. Адже навіть перебуваючи в активній обороні, наші частини в районі Світлодарськ - Луганське - Миронівський сковують серйозні сили, які відповідають як мінімум двом повноцінним мотострілкових бригад.

До загострення вже є всі передумови - просохшая земля, починається "зеленка" і найголовніше - супротивник відчуває реальні проблеми з моральною стійкістю своїх збройних формувань. Починає позначатися елементарна втома від війни: ми маємо можливість постійної ротації особового складу, у той же час заміни для бойовиків просто немає. Саме тому час від часу виникає нібито перевірена інформація, що шахтарів якийсь із шахт окупанти відправляють на військові збори. Тримати фронт стає з кожним днем окупаційному командуванню все складніше, хоча говорити про двох позиціях на 5 км фронту поки не доводиться.

Говорячи про можливе нашому настанні як про малоймовірному, варто визнати, що чисто теоретично на цій ділянці є чудова стратегічна можливість для розвитку наступу, принаймні, в напрямку м. Дебальцеве. Потужний удар по рівнині між населеними пунктами, який змусить противника залишити під загрозою повного знищення ключові пункти - Логвиново, Лозову і Калинівку. Взяття Дебальцеве чисто теоретично дозволило б розвивати подальший наступ в напрямку Червоного Променя, так і в напрямку Горлівки. Не варто забувати і про те, що по всіх "Минскам" територія "дебальцевського кишені" до цих пір визнається всіма гарантами як територія, підконтрольна Україні.