Стратегічні плацдарми. Де почнеться наступ росіян у випадку "смерті Мінська"

Отже, найбільш проблемною ділянкою для нового командувача ООС є Приазов'ї, куди ворог стягнув найбільш боєздатні частини і намагається змінити лінію фронту, постійно атакуючи нечисленні опорні пункти.

По всій видимості, це давно продумана конфронтація, так як неминуче наближається час ротації основної ударної сили на цьому напрямку - 79-ї десантно-штурмової бригади. А як правило, до цього часу накопичується типова втому окопної війни, різко зменшується кількість бійців на фронті - тут і хвороби, і поранення і багато чого.

Основні "точки докладання зусиль" - Лебединське, Павлопіль, Талаківка, Гнутово. Останні позиції викликають особливу стурбованість, так як саме проходить "гуманітарний коридор" і розташоване КППВ. Яке, до речі, все частіше стало потрапляти під обстріл з тієї сторони.

Набагато більш вигідна для нас ситуація складається на Бахмутке по дорозі до Жолоб і у Калинового поблизу Попасній. Так, 11 травня стало відомо, що бійці 46-го штурмового батальйону "Донбас-Україна" 54-ї окремої механізованої бригади значно поліпшили свої позиції і вже закріпилися на окраїнах Калиново. При цьому просування склало в цілому більше одного кілометра, що в умовах майже повної відсутності нейтральної смуги взагалі дуже показово.

Фактично просування сталося не зовсім заплановано - під час відбиття атаки противника на укріплений пункт в одній з численних лісосмуг на плечах відступаючого ворога увійшли в населений пункт. Тепер наші позиції мають перевищення по висот, що в тих умовах дуже важливий фактор стійкості позицій.

На жаль, будь-яке просування неминуче супроводжується втратами. Так, 14 травня в районі Новозвановки від кулі снайпера загинув гранатометник батальйону солдатів Антон Безверхний ("Пітбуль") з Харкова.

15-16 травня значно загострилася ситуація на ще одному напрямку, яке ніколи не було тихим - мова йде про Авдіївці і околицях. При цьому знову бойові дії йдуть навколо стратегічно важливих для Донбасу в цілому об'єктів інфраструктури. Так, за останні дні це насамперед Василівська насосна станція першого підйому. Тільки за 15-е число він потрапляв під обстріл три рази. Традиційно окупаційні власті звинуватили в обстрілі ВСУ.

У ніч на 16 травня серйозного обстрілу бойовики атакували наші позиції в районі Старомихайловки. У відповідь наша артилерія завдала удари по артилерійським розрахунками противника в районі Веселого, Спартака, Вольво-Центру, селища шахти "Трудовська". Причому судячи за повідомленнями з соціальних мереж з боку гібридів використовувалися артилерійські калібри більше дозволених Мінському 100-мм.

Взагалі, необхідно зазначити, що фактично Мінський переговорний процес, на який так багато покладає надії Захід, на сьогодні згорнуть. Про це говорить відразу кілька фактів - так, з нього 16 травня вийшла Ірина Геращенко, трохи раніше Він став говорити про те, що, у разі якщо Європа знімає санкції з РФ, то Київ не вважає себе пов'язаним якимись домовленостями по Мінську.

Те, що "Мінськ мертвий" було зрозуміло давно - причому навіть як майданчик для встановлення чисто символічних перемир'я. Так, останнім по часу пасхальне окупаційна влада демонстративно навіть не стали обговорювати. Чи не вперше настільки явно російські маріонетки продемонстрували зневагу "мінським форматом".

А значить варто чекати зовсім скоро повномасштабної війни на Донбасі. І підстави так думати є - росіяни перекинули за останні кілька місяців на окуповані території просто величезна кількість додаткового боєкомплекту та ПММ.

Час від часу в ЗМІ з'являлися повідомлення про те, що масово прибувають російські "радники", відбувається переміщення збройних формувань. І цілком можна припустити основні напрямки, на яких супротивник у разі загострення зосередить свої зусилля.

Насамперед, звичайно, це Горлівське напрямок. Ситуація тут для проросійських бойовиків склалася буквально критична. За останні пару років "жаб'ячими стрибками" наші військові зайняли три досить невеликі за площею, але стратегічні важливі.

Це перш за все селище Південний, він же Чигири, звідки реально наступати в район горлівського житлового масиву Будівельників.

Другий плацдарм - Зайцево, звідки можна наступати в напрямку на селище Гольмовский, так і залізничний вокзал Микитівка.

І нарешті, третій плацдарм для "м'якого" штурму Горлівки селища Гольмовский і Доломитное.

Саме ці плацдарми супротивник спробує відбити, щоб убезпечити себе від можливого удару сил ООС. І саме тут в останні дні розгорнулися справжні артилерійські дуелі - противник "обмацує" наші можливості і найголовніше бажання оборонятися.

І ще один напрямок, де зміна лінії фронту в бік поліпшення для противника критично важливо - це Приазовське. Від наших позицій в районі Павлопіль - Гнутово - Лебединське по прямій відстань до кордону з Російською Федерацією - від 30 до 40 км.

І саме про це говорив Наївши, коли стверджував, що до кордону наша армія може вийти за добу. Швидким ударом танкового кулака під прикриттям артилерії це зробити під Маріуполем цілком реально протягом доби.

По всій видимості, тому тут не вщухає артилерійська канонада - супротивника потрібно по максимуму послабити нашу оборону і отримати цінні розвідувальні дані.

Втім, варіант посилення ворожої активності тут з переходом у наступ нашими генералами відпрацьовується як на картах, так і у поле принаймні з зими 2015 р., коли вперше наші ЗМІ заистерили про можливість здачі Маріуполя.

Тому подивимося, як буде розвиватися ситуація на фронті в найближчі дні, але скоріше всього спроби противника перейти в наступ будуть жорстко каратись вогнем артилерії і бойовики відкотяться на вихідні позиції. І добре якщо нічого не втратять як це було в Калиново.