Пристрасті навколо ЦВК: 16 членів, розпуск Ради або клінч до виборів
Як повідомляє "ДС" з посиланням на Depo.uaдо парламенту внесуть законопроект про те, що може бути 16 членів ЦВК з вирішальним голосом у глави. Голосувати за такий варіант повинні у вівторок, у середу закон нібито надрукують в офіційній газеті "Урядовий кур'єр". А в четвер призначать всіх членів Центрвиборчкому.
Такий варіант виходу з патової ситуації, що склалася в парламенті за демаршу фракції "Блоку Петра Порошенко", незадоволеної небажанням колег підтримати законопроект про оновлення складу Центрвиборчкому, виглядає привабливо: по-перше, всі фракції зможуть отримати своїх представників, що зніме претензії щодо значної квоти від БПП, по-друге, дійсно буде нарешті закрита конфліктна для парламенту тема, яку затягли до непристойності.
Як казав класик: Верховна Рада може все, і це буде не перший випадок, коли заради згоди будуть приймати дивні закони. Чому дивні? Тому що у разі схвалення такого варіанту, епіцентр конфлікту зміститься з парламенту в Центрвиборчком, обрання голови якого вже нові члени комісії можуть перетворити в Санта Барбару. Чисельно в ЦВК будуть переважати представники коаліції, але і в БПП, і у "Народного фронту" є свої кандидати на посаду голови. Раніше називалися прізвища Світлани Кущової та Наталі Бернацької. Не виключені й інші фігури. Враховуючи серйозну фронду "фронтовиків" в питанні про склад ЦВК і вагу посади голови, їх апетити можуть не обмежитися посадою заступника голови комісії. Також не факт, що інші підтримають провладні креатури. Тобто, всередині Центрвиборчкому закладається конфліктність. Що буде сіяти сумніви в спроможності цього органу працювати командно.
З іншого боку, Банкова в умовах реалізації "сценарію 16-ти" досягає свого, провівши всіх своїх кандидатів. Зараз здається, що заради цього цей сценарій і придуманий. Якщо своїх людей у складі комісії отримає "Оппоблок", він дасть голоси за законопроект. Враховуючи вище названі ризики, такий хід подій має теоретично задовольнити "Батьківщину" та інші фракції, адже майже від кожної з них будуть кандидати в президенти, традиційно для України вони заявлять про фальсифікації (особливо, якщо розриви між кандидатами будуть незначними), і політично фрагментована ЦВК за квотного принципу пріоритету над професійним при формуванні комісії може затягнути з встановленням результатів виборів до закінчення всіх судових розборок. Тобто, є загроза навіть з першого туру голосування.
Проте опозиційні фракції точно не влаштовує пункт про вирішальний голос голови. Саме він може перешкодити реалізації "сценарію 16-ти". Тому слід зрозуміти, як будуть розвиватися події у разі, коли голосів все-таки не вистачить.
Варіант перший - новий демарш БПП і антипорошенковская коаліція, яка ситуативно створилася минулого тижня, продовжить приймати дрібні законопроекти. Однак враховуючи різновекторність політичних сил, які до неї входять, ні один істотний закон прийнятий не буде. Фактично це буде параліч законодавчих зборів. При цьому фракції далі будуть торгуватися з Банкової, вимагаючи від неї зменшити квоту пропрезидентської партії в ЦВК і нового подання президента. В такому стані Верховна Рада піде на канікули, а вже восени спробує про щось домовитися. Голосів для закриття сесії у спікера Андрія Парубія вистачить.
Однак такий розвиток подій не означає, що і у вересні зможуть сторгуватися. Тоді залишається високою ймовірність, що, принаймні, підсумки президентської компанії будуть встановлювати напівлегітимні Михайло Охендовський і компанія. А це означає, що обраний президент в громадській думці буде таким же напівлегітимним.
Другий варіант - розпуск парламенту і перевибори взимку. Він можливий лише за умови виходу з коаліції "Блоку Петра Порошенко" і після цього неможливості формування нової коаліції. Те, що "Народний фронт" сформує коаліцію з екс-"регіоналами" - з області фантастики, а для коаліції з "Батьківщиною", партією "Самопоміч" і "радикалами" просто не вистачить багнетів. Існує нюанс - розкол у фракції БПП і персональне входження в нову коаліцію кількох десятків депутатів пропрезидентської фракції. Теоретично це можливо, адже є депутати, незадоволені своїм статусом. Однак така коаліція, яку можна назвати "на зло Порошенко", повинна запропонувати свого прем'єра. І ось тут ключова проблема: або це буде технічна фігура до весняних виборів, або теоретичні коаліціянти мають присягнути Юлії Тимошенко. І, таким чином, відкрити шлях до президентства.
Неважко здогадатися, що фракції Андрія Садового та Олега Ляшка під це не підпишуться. Та й у "фронтовиків" образи на Тимошенко дуже суттєві. Технічний прем'єр також сумнівний. Тому що такого політичного самогубця ще потрібно знайти.
Враховуючи вище сказане, можна прогнозувати, що навіть якщо антипорошенковская коаліція сформується, вона проіснує до моменту обрання прем'єра. Таким чином, після всіх формальностей Порошенко отримає право розпустити парламент і відправити депутатів на перевибори. І ось тут найцікавіше, хто в такому випадку виграє.
Штаби кандидатів у президенти зараз активно розгортаються, однак під вибори президента, під парламентські вибори придумувати ідеології і технологічні фішки доведеться з коліс. З креативом у переважної більшості політичних гравців туго, тому виборцям доведеться обирати між популістами, які голосніше будуть кричати про свою опозиційність. Результат такого вибору стане катастрофою для держави.
Порошенко може не скористатися своїм правом і не розпустить Раду. В такому випадку, він психологічно виграє, адже винним у політичній кризі буде парламент. І на цьому потенційно можна вибудувати свою передвиборчу кампанію. Однак є одне істотне "але": причина, через яку виникла криза.
Коли Віктор Ющенко розпускав Раду, у нього спочатку не було юридичних підстав, проте були моральні - коаліція у ВР створилася, на той момент, неправовий спосіб за рахунок перетягування "регіоналами" на свій бік "тушок", тому в суспільній свідомості дії Ющенка підтримувалися. Небажання однієї частини парламенту погодитися із складом ЦВК, запропонованих іншою частиною, - для 99% українців не причина, щоб йти на перевибори. Причиною міг би, наприклад, стати відмова Ради підтримати президентські зміни до Конституції щодо зовнішньополітичного курсу. В такому випадку, БПП міг голосно грюкнути дверима, і це сприймалося б значною частиною суспільства. А сварка через квоти у ЦВК незрозуміла виборцям, це проблема, яка стосується дуже незначного шару політичного класу.
Тому, як бачимо, жоден з варіантів поглиблення парламентської кризи не є виграшним для його учасників. А це означає, що треба домовлятися, інакше буде, як у футболі, коли команди дограють до післяматчевих пенальті - одна з них все ж перемагає, але до наступної гри приходить фізично і психологічно вичавленою. У більшості випадків, стаючи легкою здобиччю суперників, які витратили для перемоги менше зусиль.
