Пристрасті по автокефалії. Коли чиновники стануть на бік президента
Парламентарій у своєму блозі опублікував копії українського і російського паспорта на ім'я Харона Юрій Самуїловича, уродженця Одеси, у якого до того ж збіглися дати народження. На думку Луценка, український документ - фальшивка. Своє припущення він мотивував у тому числі з відповіддю Адміністрації президента. Нардеп звернувся до СБУ з проханням перевірити паспорт Харона. І отримав відповідь: у відомства немає таких повноважень. У прес-службі СБУ нарікають на недосконалість законодавства та рекомендували Луценку внести відповідний законопроект. Простіше кажучи, клацнули його по носі. Хоча депутат наполягав не на перевірці російського громадянства у попа УПЦ МП, а на встановлення можливого факту отримання ним фальшивого документа. Для цього не треба приймати додаткові закони, все набагато простіше - Волинське обласне управління має перевірити, на підставі чого вказане особа отримала паспорт громадянина України у Горохівському РВ УМВС.
Можливо, в СБУ вимогу Луценка сприйняли як докір через згадки радника глави спецслужб Юрій Тандита. Того нардеп звинуватив в участі у телепрограмі, де в позитивному ключі висвітлювалося фігура Харона. Тандем відповів: він вправі займатися творчою діяльністю, а його "скромна робота" сприяє встановленню миру і спрямована на формування толерантного ставлення до представників усіх конфесій і релігійних об'єднань в Україні. Що ж виходить: поки війна з Росією, її церковно-ідеологічний форпост в нашій країні користується якщо не прямою підтримкою окремих чиновників, то їх покровительством? Причому на всіх рівнях.
Про архімандрита Гедеона та його діяльність ЗМІ писали неодноразово, тому нагадаємо лише останні події. На території Національного музею історії України, де знаходиться так званий "Десятинний монастир" УПЦ МП, триває публічна демонстрація немічності усіх гілок влади - від міських служб до силових структур. В кінці січня два архітектора, Олексій Шемотюк і Олександр Горбань, було затримано за спробу підпалу "монастиря" на Десятинці. Шевченківський суд визначив обох в СІЗО. В підтримку затриманих пройшла акція патріотичних сил, московські батюшки зібрали свою масовку з парафіян. Під тиском громадськості апеляційний суд відпустив паліїв на поруки депутатів. У боротьбу з приходом Гедеона вступив Мінкульт, де самоселам пригрозили судом. А містобудівна комісія Київради ще 9 лютого підтримала петицію з вимогою знести МАФ з хрестиком на Десятинці. Але віз, точніше, "монастир", і нині там. Тому що його кришують у верхах.
На якому рівні? Коли в парламенті минулого року постало питання про ухвалення двох законопроектів, які могли серйозно нашкодити УПЦ МП, під стінами Верховної Ради пройшов багатолюдний молебень, але і без нього обидва законопроекти були б тихенько заблоковані. Причому не опозицією. Складається враження, що президентська ініціатива про набуття українською православною церквою незалежності гальмується не в Москві і не в Стамбулі, де патріарх Варфоломій розмірковує про історичне рішення, а у владних кабінетах в Україні. Прецедент Харона - прекрасна ілюстрація того. При цьому, звичайно, ніхто з високопосадовців ніколи публічно не заявить, що проти президентської ініціативи. Це стосується не тільки СБУ.
Як справедливо зазначають експерти, церковна ідея Петра Порошенка не отримала очікуваної підтримки по всій владній вертикалі. Це бачать не тільки у нас, але і у Константинопольського патріарха. Мова не про те, щоб чиновники особисто виганяли московських попів. Нам війни за церкви, де стінка на стінку, ні до чого. Але у держави є багато механізмом планомірного видавлювання агентів "русского мира" з суспільного життя країни, було б бажання.
У нас час від часу згадують про підтримку деякими священиками УПЦ МП сепаратистів на сході, є факти про приватних відвідування священиками Москви, про сумнівному змісті церковних лавок, про охоронців-козачків і так далі. Але немає жодної кримінальної справи проти громадян України в рясах, підозрюваних у підтримці бойовиків, але взагалі помітних рішучих дій влади щодо викорінення впливу УПЦ МП. Між тим без результативної роботи в цьому напрямку далі розмов процес набуття Україною єдиної помісної церкви просто не піде.
