Дивна дружба. Що змушує Росію закуповувати у Китаю клони радянських літаків 1947 року розроблення
Крім того, що був зупинений цілий ряд перспективних для росіян проектів (яскравий приклад тому - епопея з французькими "Мистралями"), вже до 2016 р. стала позначатися нестача комплектуючих для різного озброєння, помп і дизельних двигунів для флоту. Особливо постраждала авіаційна промисловість.
Причому якщо відразу близьковоєнні ЗМІ та військові експерти бадьоро заговорили про програму імпортозаміщення та її швидкому успіху, то вже через рік позиція кардинально змінилася "в технічному плані ці комплектуючі вже застаріли, і в Росії немає необхідності і можливості інвестувати величезні кошти у виробництво застарілих запчастин".
Цим самим подводилась база для закупівель на єдино залишився глобальному ринку техніки і озброєнь радянського зразка - китайському. До 2016 р. контакти в галузі військової промисловості з Китаю в РФ обмежувалися тільки постачанням військових матеріалів. Ще в середині 1990-х років Пекін почав поставки оптичного скла, які після вторинної обробки на російських підприємствах встановлювалися в різні військові оптичні прилади російської армії. Справа в тому, що оптична промисловість (по суті, трофейна німецька часів Другої світової війни) просто не пережила розпаду СРСР.
Першою ластівкою імпорту військових комплектуючих в РФ з Китаю стала закупівля в 2016 р. китайських дизелів для сторожових катерів проекту 12 200 "Грачонок" російської прикордонної служби. До анексії Криму на них планували ставити німецькі компанії MTU. При цьому не вдалося уникнути проблем з якістю, адже навіть офіційні російські ЗМІ крізь зуби були змушені визнати, що "швидкість катера з таким двигуном зменшується на 0,5 вузла щодо комплектації з передбаченими конструкцією дизелями MTU".
І ось у середині жовтня 2019 р. на міжнародній виставці авіації загального призначення підписано попередню угоду між ПАТ "Туполєв" і китайською компанією AVIC Tongfei North China Aircraft Industry Company, Ltd. про постачання неназваному оператору з Уральського регіону Російської Федерації десяти легких багатоцільових літаків Y5B. Росіяни планують використовувати літак в інтересах сільського і лісового господарства та запобігання лісових пожеж.
Все б нічого - придбання літаків за кордоном не така вже й велика рідкість, але під цим індексом ховається ліцензійна копія радянського літака Ан-2, який вперше злетів у далекому 1947 р., тобто 72 (!) роки тому.
Чи означає це, що російська авіаційна промисловість настільки деградувала, що без допомоги ззовні не може навіть створити легкий літак для сільського господарства. Або китайські партнери поставили умовою для підписання контракту на закупівлю запасних частин для величезного парку Ан-2 польського виробництва, які залишилися на території РФ, закупівлю партії літаків у якості певної плати - поки незрозуміло. Адже, по суті, у світі залишився єдиний виробник Ан-2, який має повний цикл - це саме Китай. А подібні реверанси з технічним обслуговуванням та закупівлею нової техніки - звичайна практика в тій же РФ.
Цікаво також те, що про контракт повідомила тільки китайська газета "Шицзячжуан Дейлі", а звідти інформація пішла гуляти далі. Росіянам на тлі "підняття з колін" якось не з руки говорити про те, що вони вже змушені закуповувати зброю у Китаю. У того самого Китаю, який з початку 1990-х років і аж до середини "нульових" був найбільшим ринком збуту російських озброєнь.
Адже саме масові поставки Китаю російських озброєнь по всій номенклатурі дозволили Пекіну скопіювати їх і створити свої "клони". При цьому китайці повелися дуже прагматично, викачавши все для них цікаве, планово знизили залежність від Москви. Так, якщо в 2008 р. частка Китаю в загальному балансі експорту російських озброєнь становила 21,84%, то вже до 2015 р. вона скоротилася до 1,69%, зараз цифри ще нижче.
Мало того, нині російські військові вкрай зацікавлені в закупівлі китайської зброї. Так, наприклад, незважаючи на потуги, за весь час російська авіапромисловість так і не змогла довести до розуму жодного проекту ударного безпілотника.
У той же час Китай робить наголос на серійне виробництво саме таких машин. Апарати сімейства Yilong концерну AVIC і Rainbow концерну CASC складаються на озброєнні багатьох держав, зокрема країн пострадянського простору (Узбекистану, Казахстану), і беруть активну участь в бойових діях в Іраку, так і Нігерії, і Ємені.
Хоча їх характеристики вважаються гірше, ніж у апаратів, вироблених в США або в Ізраїлі, однак варто врахувати, що розвиток безпілотної авіації в Росії знаходиться взагалі в зародковому стані. Так, фактично за 25 років росіянам вдалося освоїти лише великовузлове складання дронов ізраїльського походження.
Підводячи підсумки, варто сказати, що нині склалася така ситуація, при якій Росія і Китай зацікавлені в збільшенні ролі технологічного партнерства. Проекти у військовій сфері дозволять Китаю локалізувати нові технології, а Росії - знизити залежність товарообігу від мінерального сировини і цін на нього, збільшивши частку продукції з високою доданою вартістю.
У той же час геополітичних зрушень, які б вплинули на позицію Заходу і США в санкционном тиску на Росії, поки не передбачається. І тому Москва у військово-технічному співробітництві буде змушена все більше орієнтуватися на Пекін. Наскільки це буде стратегічно виправдане при наявності досить суттєвих розбіжностей на світовій арені, покаже тільки час.
