Страх Путіна: коли в Азовське море запросять кораблі НАТО
Кораблі Військово-морських сил Збройних сил України (ВМС ЗСУ) у складі двох малих броньованих артилерійських катерів "Бердянськ" і "Нікополь" і рейдового буксира "Яни Капу" 25 листопада здійснювали плановий перехід з порту Одеси в порт Маріуполь Азовського моря і при проходженні через Керченську протоку було відкрито атаковані військовими кораблями Російській Федерацита, після чого захоплені в полон росіянами.
До речі, РНБО нещодавно попереджала, що Росія наполегливо готується до застосування військової сили проти України, а верховний головнокомандувач, президент України Петро Порошенко запевнив, що Україна готується до відбиття російської агресії в Азовському морі. Проте, коли ця сама агресія відбулася, стало зрозуміло, що самостійно Україна проти тієї військової сили, яку Росія накопичила в Чорному і Азовському морях, нічого сумірних протиставити не може, пише Depo.ua.
Між тим Росія чітко дала зрозуміти: вона вважає Керченську протоку своїми внутрішніми водами і більше не пускати через неї українські кораблі в Азовське море. Для України така ситуація не може бути прийнятною, так як великі морські порти Маріуполь і Бердянськ фактично стають відрізаними від решти світу. Тому нам знову нічого іншого не залишається, як сподіватися на зовнішню підтримку.
Під зовнішньою підтримкою мається на увазі не резолюції, декларації, та висловлена глибока стурбованість, а реальні практичні дії, передусім воєнного або військово-політичного характеру. Адже по суті, актом агресії в Керченській протоці Путін уже дав зрозуміти, що він "мав на увазі" всі декларативні рішення міжнародних організацій, зокрема, резолюцію Європарламенту, яка засуджує надмірні дії Російської Федерації в Азовському морі.
Ккакие конкретні заходи може вжити цивілізований світ, щоб змусити агресора (Росію) до світу?
Враховуючи те, що агресор розуміє тільки мову сили, логічно було б розмістити в Азовському морі військові кораблі НАТО, або будь-якої країни-члена Альянсу в індивідуальному порядку. Наприклад, для спільних військових навчань. Це однозначно змусило б Росію вести себе стриманіше, проте реалізація такого сценарію досить складна, хоча й цілком реальна, не в останню чергу завдяки самій Росії.
Майже всю дорогу, з моменту здобуття незалежності, Україна пропонувала чітко поділити Азовське море та Керченську протоку, щоб кожна з держав мала свою, юридично оформлену зону відповідальності. Однак на це не погоджувалася Росія, наполягала на тому, що Азовське море - це "внутрішні води, які знаходяться в користуванні обох країн". Тобто, що обидві країни мають право вільно вести будь-яку діяльність по всій акваторії моря.
Власне, саме таке положення речей і було узаконено в 2003 році двостороннім Договором про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки, який зберігає чинність до цих пір і за яким як Росія, так і Україна цілком законно можуть проводити в Азовському морі військові навчання, за умови попередження про них іншої сторони. І тут криється дуже важливий нюанс: саме попередження, а не узгодження.
Правда, в цій угоді є пункт, за який Росія може вхопитися і протестувати проти такого розвитку подій. Мова йде про пункті 3 статті 2, який говорить, що "військові кораблі або інші державні судна третіх держав, що експлуатуються в некомерційних цілях, можуть заходити в Азовське море і проходити через Керченську протоку, якщо вони направляються з візитом або діловим заходом в порт однієї із сторін на її запрошення або дозвіл, погоджений з іншою стороною ".
Але якщо зробити акцент на слові "або", то цей пункт можна трактувати так, що Україна для того, щоб побачити в своєму порту військовий корабель НАТО, потрібно АБО надати цьому кораблю своє запрошення, АБО отримати дозвіл Росії.
Звичайно, Росія така трактування буде оскаржувати і протестувати, однак вона вирішиться стріляти по кораблям НАТО, посилаючись на цей Договір і запрошення з боку України, спробують пройти Керченською протокою в Азовське море? Дуже сумнівно.
Що стосується безпосередньо військових навчань в Азовському морі, то в цьому випадку достатньо лише попередити Росію по стандартному у таких ситуаціях механізмом: через міжнародну автоматизовану систему оповіщення NAVAREA повідомити координати в море, куди її суднам заходити забороняється з міркувань безпеки. А відповідно до вже згаданого Договору від 2003 року, проводити такі навчання Україна може в будь-якій точці Азовського моря.
Також цікаво було б подивитися на реакцію Росії, якщо кораблі НАТО увійдуть в 12-мильну прибережну зону Криму, яку в НАТО, як і в усьому цивілізованому світі, визнають території України, тому відповідний дозвіл можуть отримати від України.
Звичайно, ці варіанти і складні і ризиковані, тому більш вірогідним є старий перевірений метод. Мова йде про потужний військовий корабель ВМС США або іншої країни НАТО, озброєний ракетами дальнього радіусу дії, який може увійти в Чорне море "з метою недопущення ескалації конфлікту" і стати на якір десь у нейтральних водах.
Читайте також: НЕРІВНИЙ БІЙ. ЧОМУ В КЕРЧЕНСЬКІЙ ПРОТОЦІ ПЕРЕМОГЛА УКРАЇНА
Власне, подібний трюк американці вже виконували - 7 березня 2014-го року це зробив авіаносець "Джордж Буш" і тоді це дещо заспокоїло агресора. Аналогічні дії США змусили Росію вгамуватися і в серпні 2008 року, коли і здійснила агресію проти Грузії.
До речі, за дивним збігом обставин, початок активності росіян в Азовському морі влітку цього року співпав за часом з виходом з Чорного моря ракетних есмінців ВМС США USS Carney DDG-64 і USS Ross DDG 71, які брали участь у ракетних ударів по Сирії.
На жаль, як би гірко не було це усвідомлювати, і на сьогодні захистити Україну з моря можуть тільки військові союзники шляхом відповідного тиску на Росію. І якщо цього тиску не буде, то слідом за Керченською протокою ми можемо втратити і Азовське море.
До речі, в НАТО вже офіційно відреагували на ситуацію і закликали Росію забезпечити безперешкодний доступ в українські порти і забезпечити свободу судноплавства. В Альянсі зазначили, що "немає ніяких підстав для застосування Росією військової сили проти українських кораблів і військово-морського флоту" і підтвердили, що продовжать надавати практичну підтримку Києву".
Однак, поки що це всього лише чергова заява. Подивимося, підуть за нею практичні дії.
