Стокгольм#наш. Як Коболєв включається в прем'єрську гонку

Стокгольмський арбітраж повністю задовольнив вимоги "Нафтогазу" і скасував принцип "бери або плати", а також скасував заборону на реекспорт газу, які містилися в контракті "Нафтогазу" з "Газпромом". Тому самому, який був підписаний у січні 2009 р. під час прем'єрства Юлії Тимошенко, пише Depo.ua.

Остання навіть кинулася в обійми голови фракції БПП у ВР Артура Герасимова. "Нам треба більше любити один одного, більше довіряти один одному, більше співпрацювати один з одним. Тому я хочу попросити пробачення, якщо я десь там образила Артура Герасимова або кого-то в цьому залі, в Україні, і хочу потиснути йому руку", приголомшила лідер "Батьківщини". Цікаво, як надовго вистачить її бажання більше довіряти один одному. І не менш цікаво - коли Юлія Володимирівна публічно визнає свою особисту провину за підписання угоди з "Газпромом", кабальні норми якого вдалося скасувати лише зараз.

Мабуть, ніколи. Чому? Перемога в суді стала можливою завдяки зусиллям юристів "Нафтогазу", які не тільки якісно підготували документи в арбітраж, але і відстояли там нашу позицію. А керівник "Нафтогазу" Андрій Коболєв регулярно ставав об'єктом жорстких нападок з боку Тимошенко. Приміром, у грудні минулого року вона звинуватила "Нафтогаз" у завищенні ціни на газ вітчизняного видобутку, а також дорікнула його керівництво в зайвому шике на тлі падіння рівня життя населення. За її словами, Коболєв та члени правління НАК отримували за кожен 2016 р. по 13 млн грн премії. Він парирував, що Тимошенко в 2008 р. виплатила колишньому керівнику "Нафтогазу" премію у розмірі $3 млн. Лідер "Батьківщини" все спростовувала і навіть погрожувала судом.

А кількома місяцями раніше керівник НАК потрапив у скандал щодо наміру за державний кошт придбати для потреб безпеки броньований Mercedes. У "Нафтогазі" пояснили: такий автомобіль необхідно придбати перед слуханнями в Стокгольмському арбітражі. Зрештою, "Мерс" не купили, однак резонанс був ще той. Тоді експерти вказували: скандали навколо "Нафтогазу" вигідні не тільки Росії, але і певним силам в Україні. Доказом чого і стало подальше таврування Коболєва Юлією Тимошенко та іншими його опонентами.

Зараз же обвинувачі керівника національної нафтогазової компанії замовкли. Зате на адресу Коболєва звідусіль звучить схвалення. Так, міністр інфраструктури Володимир Омелян запропонував Україні підняти за нього бокал. А відомий блогер Карл Волох написав: "Коли Юлія Латиніна назвала Андрія Коболєва "першою людиною, який переміг Путіна", вона й уявити не могла, наскільки пророчим виявиться це висловлювання". На хвилі переможної риторики можна прогнозувати навіть поява закликів призначити Андрія Володимировича прем'єр-міністром. Як кажуть, від любові до ненависті один крок, - він таки здолав таку гідру, як "Газпром".

Сам Коболєв щодо власних політичних перспектив поки зберігає мовчання. На думку експертів, завдяки рішенню Стокгольмського арбітражу він дійсно отримав непогані шанси включитися в прем'єрську гонку. Втім, крім його особистого бажання, якщо воно виникне, існують певні нюанси, які здатні стати серйозною перешкодою на шляху до крісла глави Кабміну.

Нюанс перший: хто може бути зацікавлений у розкрутці фігури Коболєва в якості нового прем'єр-міністра. Не секрет, що керівник "Нафтогазу" користується довірою у наших американських партнерів. Таким чином, слід очікувати активізації обговорення його політичних амбіцій. Ці розмови будуть вестися різноманітними громадськими активістами та єврооптимістами. Приблизно така ж тактика здійснюється і щодо НАБУ, і його керівника Артема Ситника. Правда, на відміну від Коболєва, директор Антикорупційного бюро поки жодної гучною перемогою не відзначився. У певних колах за океаном досі існує думка, що втілення американської політики в Україні в повному обсязі стане можливим у разі приведення до влади в Києві політиків, максимально лояльних до США. Подібний підхід вже кілька разів давав збої - не такими вже "своїми в дошку" виявилися Віктор Ющенко і Арсеній Яценюк. Однак від реалізації проекту "українського Вашингтона" не відмовляються. Хоча з Вашингтонами і не складається.

Не слід також забувати про вигоду, яку від розкрутки Коболєва планують отримати опозиційні політики. Їх вигода проста - чим більше розмов про можливі зміни на прем'єрській посаді, тим активніше вони стануть качати ситуацію. Не для Коболєва, звичайно. У них свої плани - тиснути на кнопку перевиборів парламенту, граючи на тертя всередині владної команди.

Звідси - другий нюанс: на які політичні сили може в перспективі спертися умовний прем'єр Коболєв. На сьогоднішній день в парламенті таких сил немає. Це чудово розуміють і прихильники включення голови "Нафтогазу" у змагання за головне крісло в Кабміні, і противники, і тимчасові союзники. Тому варто очікувати вкидання в інформаційний простір старого, як світ, тези про "технічному уряді, в яке міністри будуть потрапляти не за партійними квотами. Реалізація такого проекту за умови формування уряду парламентською коаліцією виглядає утопією. Але це хороша можливість почати дискусію про зміни в Конституцію і взагалі, в черговий раз покритикувати владу. І цією можливістю багато спробують скористатися заради піару.

В сухому залишку отримуємо цікавий розклад: включення Коболєва в прем'єрську гонку, нехай і на словах, вигідно багатьом гравцям. І неважливо, вигорить від цього щось для самого глави "Нафтогазу".