Стівен Пайфер: "Відразу після вступу до НАТО Україна попросить військової допомоги, а це нікому не потрібно"
Стівен Пайфер є директором Інституту Брукінгса з контролю над озброєннями і нерозповсюдження зброї масового ураження, а також експертом по країнах колишнього СРСР і контролю над озброєннями. "ДС" вдалося поспілкуватися з ним на XIV щорічній зустрічі YES, яка відбулася в Києві.
"ДС" Україна наполегливо просить від США надати летальна озброєння. Є думка, що це може спровокувати Росію на військову ескалацію. На ваш погляд, чи є така можливість?
С. П. У Вашингтоні зараз активно обговорюється питання надання вашій країні летальної військової допомоги, особливо переносних протитанкових озброєнь. За моїми спостереженнями, в американському уряді досить велика підтримка цієї ідеї. Але останнє слово - за президентом Дональдом Трампом. Україні та США слід враховувати, що існує ризик того, що надання летальної допомоги може спровокувати РФ на військову ескалацію конфлікту.
"ДС" В Україні впевнені в протилежному...
С. П. Вже три роки триває моє спілкування з українськими офіційними особами на цю тему, і вони стверджують, що готові піти на такий ризик. Якщо хочете знати мою думку, то я б не перебільшував значення цього ризику (хоча він все-таки є). Тому що масштабні військові дії з боку РФ призведуть до великим російським втрат. А також до партизанських дій проти російських військ на нових окупованих українських територіях і, можливо, до посилення західних економічних санкцій.
"ДС" США можуть приєднатися до "нормандскому формату переговорів з Донбасу. Таке можливо?
С. П. На мій погляд, США зараз не прагнуть приєднатися до "нормандської четвірці" особливо, що стосується представництва на вищому рівні. Крім того, не всі учасники даного формату бажають бачити в його складі Сполучені Штати. Коли рік тому порушувалося це питання, то три з чотирьох країн-учасниць "нормандського формату" виступили проти такого нововведення.
А от призначення з липня 2017 р. Курта Волкера спеціальним представником Державного департаменту США з питань України, на мою думку, свідчить про бажання Сполучених Штатів підштовхнути "нормандський процес".
Курт Волкер спілкується з багатьма людьми (так чи інакше, пов'язані з конфліктом на Донбасі), в тому числі і з росіянами, для того, щоб зрозуміти, наскільки можна полегшити просування до врегулювання конфлікту. Звичайно, якщо б стало ясно, що приєднання Сполучених Штатів здатне привести до прориву у вирішенні конфлікту на Донбасі і в роботі "нормандського формату", можливо, американська позиція була б переглянута. Але на даний момент, мені здається, що американці готові лише допомагати і підтримувати "нормандський процес", але не приєднуватися.
Читайте також: ПОМИЛКА РОТШИЛЬДА. ЧОМУ ПОПУЛІЗМ МАКРОНА МОЖЕ ПОХОВАТИ ЄС
"ДС" Є думка, що французький президент Еммануель Макрон близький до того, щоб розміняти позицію по Україні на вплив у Сирії. Таке можливо?
С. П. Вісім місяців тому я чув про схожу історію. Нібито президент США Дональд Трамп готовий обміняти певний вплив у Сирії на інтереси України. Але, на мій погляд, жодних підстав для подібних припущень ніколи не було. Я думаю, що французька версія історії - теж безпідставна. Не сперечаюся, у французів цілком можуть бути свої інтереси в Сирії. Але, я думаю, що і французи, і німці зацікавлені в досягненні такого врегулювання конфлікту на Донбасі, яке забезпечить стабільність і незалежність України.
"ДС" В серпні і жовтні поточного року відбулися зустрічі Волкера з помічником президента РФ Владиславом Сурковим. Можливо поява нового двостороннього формату переговорів по Донбасу "Волкер-Сурков" (США-Росія) як альтернативи "нормандської четвірці?"
С. П. На мою думку, бесіди Курта Волкера і Владислава Суркова з американської сторони покликані підтримати "нормандський формат", а не замінити його.
"ДС" І тому представників України не запросили на цю розмову?
С. П. Хочу зауважити, що Курт Волкер до серпневої зустрічі з Владиславом Сурковим приїжджав у Київ. До того ж після зустрічі з Сурковим він розповів про їхню розмову офіційним українським особам.
"ДС" Це не виглядає так, що Україну сприймають як об'єкт міжнародної політики, а не як незалежного гравця?
С. П. Я думаю, що Курт Волкер іншої думки і вважає, що Україна не може бути об'єктом міжнародної політики і, зокрема, в переговорах по Донбасу. Саме тому він консультується і з українцями, і з французами, і з німцями.
Крім того, державний секретар США Рекс Уейн Тіллерсон відкрито сказав Сергію Лаврову (міністру закордонних справ Росії), що найбільшою перешкодою на шляху до покращення взаєморозуміння між США і Росією є дії Російської Федерації по відношенню до України. І призначення Курта Волкера на посаду спеціального представника американського Держдепу з питань України, в той час як Тіллерсон намагається позбутися інших спеціальних представників, на мою думку, це свідчить про те, яке важливе значення Рекс Тіллерсон надає українського питання. А саме, українсько-російського конфлікту. Тому в даному випадку розмови американської сторони з Росією необхідні. Ви хіба хочете, щоб у пана Волкера не відбувалися такі бесіди з Владиславом Сурковим?
"ДС" А як Україні реагувати на подібні зустрічі?
С. П. Тут один відповідь: або Україна довіряє Сполученим Штатам і Курту Волкер, або ні. І я пропоную вашим читачам і взагалі всім громадянам України послухати записи на YouTube мова пана Волкера, яку він виголосив на вересневій конференції YES у Києві. Він намагається знайти вирішення українсько-російського конфлікту і, на мій погляд, цей пошук базується на трьох принципах - український суверенітет, незалежність і територіальна цілісність. І, на мою думку, саме цими принципами керується у своїх діях Курт Волкер.
"ДС" Ви сказали про довіру: або Україна цілком покладається на Сполучені Штати і його спеціального представника, або ні. Але у військових і політичних питаннях нікому довіряти не можна...
С. П. І все-таки, я думаю, що Курт Волкер намагається знайти рішення в інтересах України. І Волкер намагається зробити так, щоб Україна знала, про що він говорить з росіянами і що говорить.
"ДС" Як бути з тим, що під час своєї передвиборної риторики Дональд Трамп стояло на відверто проросійських позиціях. Зараз ми спостерігаємо загострення пристрастей між США і Росією, хто знає, чого чекати завтра?
С. П. насправді, завтрашнє поведінка Дональда Трампа - це питання не тільки для України і Європи, але і для самих американців. Що стосується підтримки України, то для цього є віце-президент США Майкл Річард Пенс, радник президента США з національної безпеки Герберт Реймонд Макмастер, міністр оборони США Джеймс Норман Мэттис і державний секретар США Рекс Тіллерсон. Але навіть вони і наближені особи президента Трампа задаються питанням, що він може сказати на наступний день.
Проте нинішня політика Сполучених Штатів щодо України мене набагато більше заспокоює, ніж те, чого я побоювався у листопаді минулого року відразу після результатів президентських виборів. І я буду сподіватися, що пан Трамп буде і далі слухати своїх основних радників з української проблематики. І повинен відзначити, що перші вісім місяців президентства Дональда Трампа вказують на те, що він буде прислухатися до них.
"ДС" Не можу не запитати про вашу думку щодо перспектив членства України в НАТО. Які перспективи України на шляху до Альянсу?
С. П. Я б не креслив графік в цьому питанні. Так як сьогодні у НАТО немає зацікавленості, щоб Україна ставала в її ряди або готувалася до цього процесу.
Читайте також: КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ: "УКРАЇНІ ТРЕБА БУТИ ГОТОВОЮ ПОДАТИ ЗАЯВКУ В НАТО"
"ДС" Чому?
С. П. Як ми можемо прийняти вашу країну в НАТО у ситуації, коли Крим анексований, а частина Донбасу - окупована і там постійно йдуть активні військові дії?
Адже на наступний день після вступу до НАТО Україна, цитуючи статтю №5 статуту Північноатлантичного альянсу, попросить військової допомоги. Але НАТО не готове розпочати війну з Росією з-за України!
Тому моя порада Україні: не говорите зараз про план дій для вступу до лав Північноатлантичного альянсу, а краще здійснюйте спільні щорічні плани дій Україна-НАТО і зосередьтеся на проблеми своїх внутрішніх економічних реформ. А коли з'явиться більш реальна можливість для членства України в НАТО, ваша країна вже буде набагато краще підготовлена до такого серйозного кроку. І, можливо, це станеться.
"ДС" Ви сказали, що причинами відмови Україні членство в НАТО є анексія Криму і війна на сході країни. Але я чула, що "сіль проблеми" в іншому - в тому, що більшість членів Альянсу просто бояться провокувати Москву...
С. П. Так, це так. І ми це бачили, зокрема в 2008 році. Насправді, поставити Україну на курс членства в Північноатлантичному альянсі - це досить складно. Але ваша держава вже сьогодні може робити чимало, щоб підготувати себе до цього членства, навіть не піднімаючи питання про нього. Тому я знову повторюся: складіть план дій і додайте його в життя. Бо Україна часто не виконує своїх обіцянок, що завдає шкоди репутації України у штаб-квартирі НАТО.
Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні
Народився: 8 грудня 1953 р. у місті себастопол (каліфорнія) (Каліфорнія, США).
Освіта: 1976 р. закінчив Стенфордський університет.
Кар'єра: 1978-1980 роках - співробітник посольства США в Польщі; 1980-1981 рр .. - працював у відділі Європи Державного департаменту США; 1981-1984 рр .. - працював у відділі з питань політики і безпеки в Європі Держдепартаменту США; 1984-1985 рр .. - працював на посаді спеціального помічника посла Пола Нітце, спеціального радника президента і держсекретаря США з контролю за озброєннями; 1985-1988 рр. - співробітник політвідділу посольства США в СРСР; 1988-1990 роках - заступник начальника відділу СРСР з питань багатосторонніх відносин і безпеки Держдепартаменту США; 1990-1993 рр. - заступник радника з політичних питань посольства США в Лондоні; 1993-1994 рр .. - заступник головного координатора з питань нових держав Держдепартаменту США; 1994-1996 рр. директор управління з питань України, РФ та Євразії в Раді національної безпеки США; 1996-1997 рр. - спеціальний помічник президента США і головного директора по Україні, РФ та Євразії в Раді національної безпеки США; 1998-2000 роках - Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні; 2000-2004 рр. - помічник заступника, помічник держсекретаря США по Європі і Євразії. Зараз - директор Інституту Брукінгса з контролю над озброєннями і нерозповсюдження зброї масового ураження (фокусується в експертизі на контролі над озброєннями та з локальних питань України і Росії). Старший науковий співробітник в Центрі XXI ст. безпеки і розвідки США по Європі.
Сімейний стан: одружений.
Захоплення: гірський туризм. У січні цього року з групою друзів дістався до вершини Кіліманджаро - найвищої гори Африки.
