Соціалізм Білецького. Еволюція українського націоналізму "по-азовському"
Колишній командир "Азова" та позафракційний нардеп Андрій Білецький офіційно запустив свій партійний проект "Національний корпус" з початковим символічним розмахом - 14 жовтня 2016 р., в День захисника України. У той же день установчий з'їзд партії у Києві плавно переріс в вечірній "Марш нації", організований "азовцами" за участю активістів "Правого сектора", футбольних фанатів і ветеранів АТО. Акція додала історичності моменту, зібрала кілька тисяч учасників і була альтернативної "Маршу слави героїв", влаштований вдень в центрі столиці "Свободою". Для всіх стало очевидним, що на сьогоднішній день саме партії Андрія Білецького та Олега Тягнибока є головними конкурентами в праворадикальної ніші. І ця ніша продовжує залишатися перспективною в майбутній боротьбі за голоси протестного україноцентричного електорату.
Списала війна скелети ранньої молодості
Перше, що зробив "Національний корпус", ще до спеціальної своєї презентації на Покрову, так це змінив партійну символіку з двозначною монограми "Ідея Nації" на опуклий Тризуб. Стара емблема залишилася тільки на шевронах полку МВС "Азов", так би мовити, винятково в славне військове минуле та сьогодення. У своє політичне майбутнє "Нацкорпус" Білецького вирішив дивитися з перелицьованих програмних позицій у розрахунку виправдати сподівання широких верств українських виборців. Але про це трохи пізніше, а для початку трохи історії.
Те, що сьогодні відбувається становлення партії Білецького почасти нагадує події лютого 2004-го, коли Тягнибок провів ребрендинг Соціал-національної партії України (СНПУ) у Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Тоді ж пішов розпуск молодіжного партійного крила - Товариства сприяння Збройним силам та Військово-морському флоту "Патріот України" на чолі з нинішнім спікером Верховної Ради Андрієм Парубієм. До речі, тодішній 24-річний випускник істфаку Харківського національного університету ім. Василя Каразіна Андрій Білецький, всього кілька місяців тому поповнив ряди СНПУ, з епохальним рішенням партз'їзду зовсім не змирився. У результаті вже на початку 2006 р. Харківським облуправлінням юстиції офіційно зареєстрована нова громадська організація "Патріот України" (нагадаємо, головою Харківської ОДА у той час був Арсен Аваков). А трохи пізніше все той же Білецький створив Соціал-національної Асамблеї (СНА), становим хребтом якої була вищезгадана харківська ГО "Патріот України".
З тих пір лідер СНУ планує, координує і бере безпосередню участь у всіх її акціях прямої дії в Харкові, насамперед з виявлення і розгрому точок наркоторгівлі, а також щодо затримання нелегальних мігрантів. При цьому в риториці продовжують звучати не тільки звичайні націоналістичні гасла, але і ряд постулатів, характерних для ідеології неонацизму. Мова, наприклад, йде про заклики до "захисту білої раси шляхом створення антидемократичного і антикапіталістичного ладу - "націократії", що навіть через багато років стало перешкодою для входження Білецького в список "Народного фронту" на парламентських перевиборах-2014. Втім, негласна підтримка НФ кандидатури комбата "Азова" на мажоритарному окрузі в Оболонському районі Києва все ж дозволила йому пройти в парламент.
В медіапросторі неодноразово з'являлися чутки про нібито фінансування тодішньої організації Білецького також з боку головних харківських "регіоналів" Михайла Добкіна і Геннадія Кернеса. Проте участь СНУ в гучних акціях проти вирубки дерев у харківських парках говорило зовсім про інше. Ще менше підозр у роботі на "біло-синіх" залишилося внаслідок подальшого валу репресій режиму Януковича щодо активістів організації. Причому це стосувалося як справи "васильківських терористів" (варто нагадати, що одним з фігурантів справи був Ігор Мосійчук - нині найближчий соратник голови Радикальної партії Олега Ляшка), так і процесу над захисниками Римарської" (харківській вулиці, де знаходився офіс соціал-націоналістів, піддався нападу одного каламутного персонажа, який отримав вогнепальний відсіч). Між іншим, у 2011-му опинився за ґратами у цій справі і сам лідер СНУ Білецький, яким вдалося покинути СІЗО лише після перемоги Революції гідності.
Відразу після виходу на свободу майбутній комбат "Азова" швидко увійшов у курс справ і вже в березні 2014 р. був призначений керівником силового блоку "Правий сектор - Схід" у складі чотирьох областей: Харківській, Донецькій, Полтавській та Луганській. А вже в травні 2014-го рішенням міністра внутрішніх справ Арсена Авакова був сформований добровольчий батальйон "Азов" (після Іловайського котла було перетворено на полк особливого призначення). Його бійці особливо відзначилися при звільненні та обороні Маріуполя, Широкіно і Мар'їнки, причому на відміну від фронтових скандалів з деякими "айдаровцами" і "торнадовцами" ніхто з "азовців" себе, в принципі, не дискредитував. Тобто завдяки позитивній історії участі Білецького та його побратимів у нинішньої російсько-українській війні в суспільному сприйнятті українців ореол героїв закріпився за ними остаточно. Принаймні, так, мабуть, вважають головні ідеологи "Нацкоруса".
Робота над помилками "Свободи" і "Правого сектору"
Полк спеціального призначення "Азов" неспроста вважається самим зразковим серед всіх підрозділів Нацгвардії. Його візитною карткою є не тільки високий рівень військово-технічної оснащеності, бойової підготовки його військовослужбовців та їх мотивації, але і наявність серед "азовців" жорсткої дисципліни, включаючи безкомпромісну боротьбу з "аватарами", контрабандистами та іншими неприємними явищами на фронті. Завершує картину чітка ієрархія в підрозділі і беззаперечне підпорядкування наказам командира.
Такі ж полкові характеристики "Азова" перейняла і його політична організація: здатність в короткі терміни мобілізувати свій актив, у тому числі ветеранів АТО, відсутність внутрішніх конфліктів і суспільну реноме незаплямованості у всіляких політичних чварах. Більш того, Білецький завжди підкреслює, що пропускає парламентські засідання навмисно, тому що вважає все, що відбувається під куполом, "цирком шапіто". А також пояснює свою політичну позицію перебуванням в авангарді супротивників всієї системи, де нинішня влада і опозиція є лише аверсом і реверсом одного цілого. Таким чином, виходить позиціонування в ролі такої собі нової "третьої сили", запит на яку в українців завжди був, є і буде.
Як раз цим партія "Національний корпус" вигідно відрізняється від інших праворадикалів: як від дара в певній кризі після своєї поразки на виборах-2014 ВО "Свобода", так і, тим більше, від вже цілком фрагментованого "Правового сектору", значна частина активістів якого посилено дрейфує в бік партійної структури "азовців".
До речі, у 2014-му про щось подібне говорив комбат "Донбасу" Семен Семенченко, але після свого приєднання до "Самопомочі" все так і залишилося на рівні розмов. Зараз у партії Тягнибока також багато уваги приділяють своєму комбатантскому об'єднання "Легіон Свободи", куди записали всіх партійців, які воюють на Донбасі. Втім, судячи з усього, тільки у Білецького є шанси зробити справжню військово-політичну організацію, де обидва крила взаємно підтримують і доповнюють один одного. Тому настільки принциповим програмним гаслом партії "азовців" є розширення на законодавчому рівні права громадян на збройну самозахист.
Хоча є одна проблема в реалізації навіть цього задуманого - кадровий потенціал "Нацкорпуса" поки що обмежений тільки нинішніми і колишніми бійцями "Азова", в числі яких як два діючих нардепа (сам Білецький плюс мажоритарник з Черкас Олег Петренко, нині складається у фракції БПП), так і обидва партійних заступника (однофамільці Назар і Микола Кравченко).
Варіанти стратегії для "Нацкорпуса"
Отже, коротко про партійній програмі, багато пунктів якої були скопійовані з маніфесту Громадянського корпусу "Азов". У зовнішній політиці декларується фактична відмова від української євроінтеграції, відновлення ядерного статусу України і намір створити з участю нашої країни, а також Польщі та балтійських держав Балто-Чорноморський блок як основу глобальної та регіональної систем безпеки. Між іншим, такі ідеї не відрізняються новизною і активно експлуатуються тієї ж "Свободою".
У внутрішній політиці - також цілий ряд давно озвучених тез: президентська республіка за типом США (де президент одночасно є і главою уряду), люстрація всіх суддів і повернення смертної кари. Правда, стратити пропонується не якихось там маніяків, а тільки чиновників вищого рангу за державну зраду та розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах.
В економічній частині програмних обіцянок - взагалі тотальна "лениниана", мила вухам самої широкої публіки. Тут і націоналізація надр, стратегічних галузей економіки і природних монополій; і участь робітників у розподілі прибутку підприємств; і передача всіх прав на землю українському селянству; і істотне зниження податкового тиску на підприємництво, спрощення сплати податків та встановлення економічно обґрунтованих відсотків за банківськими кредитами.
Ну а на закуску цілком здоровий креатив - створення Українського іноземного легіону за французьким лекалами, мінімізація покарань, пов'язаних з позбавленням волі, і заміна їх на суспільно корисні роботи, надання громадянам права відмовитися від військового призову, якщо громадянин заплатить певну суму до бюджету і відмовиться від виборчого права.
Скажете, популізм? Однозначно. Але розрахунок зроблений не тільки на приборкання виключно нішевого праворадикального електорату, пред'явлені претензії на всі протестний полі. Де топчуться і "Батькіщина", і Радикальна партія, і "Самопоміч", і "Громадянська позиція", а також "демальянсы", "хвилі", "народні контролі" та інші "прості люди" з рейтингом нижче статистичної похибки.
Правда, потрібно для цього єдине, але поки ніким раніше не виконана умова: довести українцям, що "Нацкорпус" дійсно є партією прямої дії. І не під час якихось скандальних фрік-шоу, а щодня, в кожному міському дворі і на сільській вулиці, без корупційної складової або виконання будь-якого іншого замовлення, крім загальнонародного. Ну а у випадку, якщо у списку партії "азовців" перед виборами раптом приземляться вищезазначені Аваков, Парубій або інші відомі політики, чиновники та бізнесмени з великих контактів Білецького, рейтинг довіри до "азовцям" буде подкошен під самий корінь. Які б ефективні акції прямої дії партійці, які до цього не робили.
