Операція оптимізація. Законослухняним українцям можуть дозволити балуватися валютою
Одна з прихованих інтриг найближчого часу полягає не в тому, кого виберуть Гонтарєвої" і навіть не в ухваленні закону про антикорупційне суді. Є інтрига більш тонка, про яку через її складності практично не говорять експерти на телебаченні. Мова йде про прийняття законопроекту "Про валюту", який був схвалений на Національній раді реформ.
Президент Петро Порошенко, у свою чергу, вирішив не відкладати справу в довгий ящик, підмахнув документ і направив його у Верховну Раду, щоб парламентська більшість розглянула і прийняла законопроект.
Прийняття цього законопроекту має більш розгалужені взаємозв'язки з майбутнім розвитком української економіки, ніж це може здатися при поверхневому ознайомленні. Крім того, від цього закону залежить і успішність вектора євроінтеграції, а також отримання нами макрофінансової допомоги від міжнародних донорів.
Однією з ключових проблем, які стримують приплив іноземних інвестицій, а отже, і структурну перебудову української економіки, є блокування основних каналів руху капіталу.
Причому заблоковані не тільки канали на виведення капіталу, але і базові канали "на вхід".
На сьогодні лише суми до 15 тис. грн можна без проблем заводити в банківську систему готівкового обігу. У разі якщо сума складе від 15 тис. до 150 тис. грн, клієнту доведеться пройти процедуру ідентифікації. А в разі заводу грошових коштів у розмірі понад 150 тис. грн, що на сьогоднішній день є еквівалентом менше 5 тис. євро, доведеться пройти процедуру поглибленої ідентифікації, яка передбачає не тільки заповнення анкети про майновий і фінансовий стан клієнта, але і надання в банк всіх підтверджуючих документів щодо джерела доходу на суму внесених в банк коштів: виписки з депозитних і розрахункових рахунків, податкові декларації і т. д. В іншому випадку клієнт разом зі своїми грошима буде відправлений "в підвал", але не той, що ви подумали, а банківський - в приміщення з банківськими комірками. Саме тому знайти містку комірку у київському банку зараз досить проблематично, в той час як депозитні та розрахункові рахунки клієнтів поки ще не вийшли на докризовий рівень. Чи варто говорити, що весь цей ресурс, який перебуває поза банками, міг би працювати на благо економіки у вигляді кредитів та інвестицій?
Читайте також: КРАЇНА ІНВАЛІДІВ. ЧОМУ УКРАЇНЦЯМ ПОТРІБЕН ІНШИЙ БАЛЬЦЕРОВИЧ
Крім того, інвестиції нерезидентів продовжують заводитися в Україну через так звані інвестиційні рахунки, що створює для іноземців масу незручностей: досить складно пояснити іноземної компанії, чому купити товар за експортним контрактом у українського контрагента, наприклад зерно, без відкриття інвестиційного рахунку можна, а інвестиційний актив, наприклад, нерухомість, землю чи цінні папери, вже не можна.
Це що стосується блоків "на вхід". На жаль, діють і блоки "на вихід".
Тільки зовсім недавно НБУ дозволив нерезидентам репатріювати за кордон дивіденди, отримані ними в українських компаніях за будь-який звітний період.
Але сума виводу до сиз пір обмежена $7 млн (раніше було $5 млн) в місяць. І тут знову нерезидента охоплює когнітивний дисонанс. Адже він, наївний, не розуміє, яке відношення має Нацбанк до його законно отриманим грошам? Чому регулятор дозволяє собі визначати періоди та суми? Зауважимо, що мова йде про дивіденди, тобто українські компанії вже заплатили з цих засобів податок на прибуток, а з самих нерезидентів було утримано податок на репатріацію, тобто держбюджет вже поповнився як мінімум 33% податкових надходжень (18% - ставка податку на прибуток і 15% - основна ставка на репатріацію). Тут, до речі, держава проводить воістину короткозору політику: адже якщо НБУ штучно стримує відтік капіталу по такому каналу, як виплата дивідендів нерезидентам, то він фактично занижує надходження до бюджету з податку на репатріацію, не кажучи вже про те, що подібна політика стимулює компанії "хімічити" і занижувати оподатковуваний прибуток: все одно нічого вивести не дадуть.
Крім того, на сьогоднішній день існують і обмеження щодо дострокового погашення кредитів нерезидентів: раніше ці операції заборонялося повністю, на сьогодні дозволено достроково виплачувати не більше $2 млн на місяць. У той же час Україна в рамках Угоди про асоціацію з ЄС взяла на себе зобов'язання лібералізувати канали руху капіталу.
На даний момент західні партнери не кваплять нас з цим складним для НБУ процесом. Але вічно так тривати не може.
До чого призведе лібералізація каналів руху капіталу, передбачити нескладно. Для цього необхідно просто відповісти на питання: яким фінансових установ та фінансових інструментів (наприклад, акціями) будуть довіряти українці: німецьким або своїм? Саме тому подібні реформи необхідно проводити паралельно з ефективними структурними перетвореннями економіки. Тільки в цьому випадку швидке зростання вартості українських активів і більш висока прибутковість зможуть компенсувати перевагу європейських ринків в плані надійності.
Рано чи пізно Україна усвідомлює безальтернативність системної валютної лібералізації. До речі, відомий план реформ Бальцеровича, який наші чиновники люблять поминати всує, як раз і базувався на повному скасуванні всіх валютних обмежень і розблокування каналів руху капіталу.
Експрес-аналіз законопроекту "Про валюті" дозволяє зробити кілька попередніх висновків. Україна останнім часом досить успішно інтегрувалася в європейський простір щодо вільного руху товарів і послуг. "Гібридно" адаптується і до вільного руху трудових ресурсів. А ось з вільним рухом капіталу поки що не складається. Відповідна директива ЄС 88/361 передбачає повну лібералізацію каналів руху всіх видів капіталу на загальноєвропейському просторі. Тому якщо Україна планує продовжити рух на шляху євроінтеграції і включитися в європейський ринок фінансових послуг, нашим чиновникам доведеться відмовитися від самого солодкого: контролю за валютними потоками. З цією метою в законопроекті закладена досить здорова філософія про поетапну заміну валютного контролю податковим, як це зробили в США і ЄС. Сенс даної новації укладено в наступному: якщо людина або компанія заплатили всі податки, то вони можуть здійснювати більшу частину валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Для цього достатньо просто повідомити Нацбанк.
Саму суть законопроекту можна звести до наступного.
На сьогоднішній день є різні форми бізнесу, які в цілях оптимізації оподаткування в проміжку між точкою збуту продукції/послуг і отриманням вигод від цього створюють глибоко структуровану систему, в тому числі і з допомогою контрольованих іноземних компаній (КІК). Кінцева мета цих конструкцій полягає в тому, щоб на кожному етапі, який розриває фінансовий потік, частково оптимізувати оподаткування. А так як цих етапів досить багато, то держава в результаті отримує не те, що має, а те, що не шкода. У результаті застосування норм закону і стандартів BEPS держава побачить, хто стоїть у кінці "харчового ланцюга", тобто той хто бенефіціар отримує прибуток від застосування схем з використанням КІК у процесі продажу товарів на міжнародних ринках. Схема оподаткування, таким чином, максимально спроститися: замість того що б боротися з оптимізацією на кожному етапі руху фінансового потоку, достатньо буде лише обкласти податком кінцевого бенефіціара. І тоді вся його громіздка система міжнародного структурування бізнесу стане марною - податки все одно доведеться платити.
Чому це важливо для пересічних законослухняних громадян? Справа в тому, що у спробі нейтралізувати міфічного бенефіціара НБУ обмежив рух капіталу та для всіх інших. Все одно як у боротьбі з тарганами спалити кухню. У разі ж адаптації більш прогресивних норм законодавства законослухняні громадяни вже не будуть заручниками закритої системи валютних обмежень: кожний, хто заплатив податки з отриманих доходів, зможе вкласти свій профіт на міжнародному ринку капіталу. Для цього буде необхідно зробити лише декілька стандартних процедур: задекларувати доходи, заплатити податки, повідомити НБУ. І все. Більше ніяких ліцензій і адміністративних перешкод.
