Ставка на мільярд. Чому Росія хоче блокувати українські судна в Керченській протоці

Росія шукає нові приводи, щоб заблокувати або, принаймні, обмежити прохід українських судів через Керченську протоку. Причому робиться все в традиційному путінському стилі: для забезпечення безпеки і подається як реакція на затримання 25 березня українськими прикордонниками російського рибальського судна "Норд". Українські прикордонники звинуватили рибалок у порушенні порядку виїзду з окупованої території. Їх судно було заарештовано, а капітану висунуто підозру у кримінальному злочині. Сам він провину заперечує і заявляє, що його судно займалося законним рибним промислом.

У відповідь командування російського Чорноморського флоту (ЧФ) вирішило по-своєму розглянути питання забезпечення безпеки судноплавства в північно-східній частині акваторії Чорного і Азовського морів.

Обґрунтування у росіян традиційне. Так, голова загальноросійського Руху підтримки флоту (ДПФ), кандидат політичних наук, капітан першого рангу Михайло Ненашев порівняв дії української сторони з діями сомалійських піратів і помітив, що у відповідь Росія може посилити технічний огляд українських суден у Керченській протоці та обмежити їх пересування.

Ризик блокування або обмеження проходу українських судів через Керченську протоку виник не вчора.

Ще в грудні минулого року Росія заявила про намір обмежити тоннажність судів, мовляв, йдуть будівельні роботи по будівництву моста.

Чисто теоретично у нас існує багато варіантів для створення ефективної міжнародної судової стратегії з протидії країни-агресора. Просто на рівні держави цим практично ніхто не займається, а ті позови, які Україна вже ініціювала, носять несистемний характер і використовуються не так для досягнення поставлених цілей, як для звичайного піару, розрахованого переважно на внутрішнього споживача. Так, Україна в односторонньому порядку денонсувала міждержавний договір з РФ про будівництво Керченського мосту, який був укладений у часи попередньої влади, але так і не розглянула можливість денонсації договору про визнання Азовського моря і Керченської протоки внутрішніми водами України і РФ.

Проблема в тому, що після конфлікту з-за Тузли, коли в 2003 р. краснодарський губернатор за негласною вказівкою з Кремля почав споруджувати дамбу в бік українського острова коса Тузла. Будівництво дамби було зупинено всього в 100 метрах від української водного кордону. Тоді Київ пішов на підписання з Москвою міждержавної угоди, згідно з яким Азовське море і Керченська протока - це внутрішні води Росії і України.

У зв'язку з цим на даний момент Україна фактично втратила можливість оскаржувати будівництво Керченського мосту і обмеження навігації в Керченській протоці в міжнародному морському трибуналі: води Керченської протоки і Азовського моря визнані і Україною, і Росією внутрішніми водами двох країн, і Міжнародне морське право на даний вид спорів не поширюється.

Обмеження проходу суден по протоці загрожує великими проблемами для українських портів Азовського узбережжя.

У 2014-2016 рр. вантажообіг у Маріупольському порту скоротився з 12 млн т до 6,96 млн т, при цьому доходи виросли з 901 млн грн до 1,036 млрд грн, в основному за рахунок зростання тарифів внаслідок інфляції та девальвації гривні.

У структурі вантажоперевезень Маріупольського порту 62,6% займає метал, 24,8% - навалочні вантажі, тобто руда та концентрати, 3,7% - вугілля і кокс, 1,7%, - глина, 1,3% - наливне масло, 5,7% - зернові. Таким чином, Маріупольський порт є ключовим для забезпечення транспортних перевезень сировини і готової продукції вітчизняного металургійного комплексу, а також вносить вагомий внесок в експорт зернових і соняшникової олії. Не випадково в порту анонсували будівництво в 2018 р. нових перевалочних потужностей з перевантаження зерна, соняшникової олії та шроту, обсяг інвестицій перевищить 1 млрд грн. Таким чином, блокада порту не тільки вдарить по металургійним підприємства Донецької області, але і по Приазовському аграрно-промисловому комплексу, який спеціалізується на вирощуванні зерна і переробці насіння соняшника.

Якщо РФ обмежить вантажопідйомність судів, яким дозволять навігацію в Керченській протоці, в межах 10 тис. т (як це нещодавно було заявлено в Росії), порти Маріуполя і Бердянська можуть втратити до 43% вантажообігу, а значну частину вантажів, в основному метал, руду, доведеться відправляти залізничним транспортом у чорноморські порти, що викличе не тільки криза логістики в даному регіоні, але і суттєве подорожчання нашого металу і руди на зовнішніх ринках (за рахунок зростання транспортних витрат), що може призвести до втрати конкурентних переваг даних видів товару.

Що стосується Бердянського порту, то в 2016 р. перевалка вантажів в ньому склала 3,46 млн т, сума доходів перевищила 614 млн грн, до бюджетів всіх рівнів було перераховано 387 млн грн, середня зарплата становила 13 тис. грн. Таким чином, у разі часткової блокади азовських портів сумарні фінансові втрати азовських портів складуть до 0,8 млрд грн на рік, але головний збиток буде завдано металургійного комплексу Донецької області та аграрного потенціалу Приазов'я. Тут втрати можуть обчислюватися вже десятками мільярдів гривень і призвести до скорочення річного ВВП на 0,5-1%. Ясна річ, що такі втрати не додадуть стабільності регіону.